ГОЛОВНА Новини ПРО ПРОЕКТ РЕДАКЦIЯ КОНТАКТИ 
Почтовая форма Карта сайта РУС

Архів матеріалів:

Вересень 2019 р.
ПнВтСрЧтПтСбНд
2627282930311
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
30123456

Посилання:

Официальный сайт Русской Православной Церкви / Патриархия.ru

Нашi банери:

Авторські матеріали головного редактора сайту протоієрея Ростислава Яреми

27/2/2019

Про схему Церковних розколів в Україні

Створена мною схема церковних розколів є спробою відобразити ситуацію з розкольницькими рухами в Україні у відомому нам «Дереві церковних розколів». Суттєвою різницею даного досвіду є те, що в образі древа представлена ​​не Церква Христова, а, власне, розкольницькі новоутворення, які, подібно до ракових метастазів, зі стрімкою силою вражають українське суспільство, паразитують на тілі держави, псують уми та серця духовно незміцнілих і емоційно нестійких своїх прихильників.

Перше, на що я хочу звернути вашу увагу, це те, що кожен із засновників мав перш спілкування з Церквою, був священиком або єпископом, мав так званий "канонічний імунітет".

25-е ​​Апостольське правило говорить: "Єпископ, чи пресвітер, чи диякон, в розпусті, або у клятвопорушенні, або в крадіжці викритий, нехай буде позбавлений священного сану, але не буде відлучений від спілкування церковного. Бо Писання говорить: не мсти двічі за одне (Наум. 1,9). Так само й інші церковнослужителі».

Згідно з цим принципом, існує система стримувань і попереджень клірика, що збився з правильного шляху. І потрібно мати наполегливу ​​і свідому волю, щоб протиставити себе Церкві і піти в розкол. Трагічність ситуації зазвичай посилюється тим, що розкольник-священик захоплює за собою і всю свою паству або якусь її частину. Розкольник-єпископ може повести за собою священиків, митрополит – єпископів. Але ми не знаємо жодного випадку, коли слідом за священиком в розкол йшов би і єпископ. Це пояснює ієрархічний принцип Церкви, заснований на Священному Писанні:
«І без усякої суперечки менше від більшого благословляється»
(Євр. 7,7).

Схема побудована за предметно-хронологічним принципом, тому з лівого боку по всій часовій вертикалі розташована Українська Православна Церква, яка є частиною Руської Православної Церкви. Отже, Україна – це канонічна територія Московського Патріархату. Всі Помісні Православні Церкви це визнають і поважають принцип, згідно з яким в одному місті не може бути двох архіпастирів. Останнім часом деякі богослови спростування даного принципу пропонували назвати еклезіологічною єрессю.

У всякому разі, 8-е правило І Вселенського Собору говорить:

«... нехай не буде двох єпископів у місті».

Римський єпископ Корнилій (251-253) вчить:

«Коли в якомусь місці поставлений єпископ і поставлення його визнано всіма іншими єпископами і народом, то ні в якому разі не повинно поставляти іншого єпископа на те саме місце».

Авторитетний каноніст єпископ Нікодим (Мілаш) (+1956 р) в тлумаченні на 8-е правило І Вселенського Собору пояснює:

«Дуже легко може бути, що випадок з Новатіаном в Римі дав привід Нікейським отцям при виданні правила про новатіанів (кафарів) нагадати, між іншим, і про цей основний закон, розпорядчий, що в одному місці (а за нашою теперішньою канонічною термінологією на території однієї єпархії) може бути тільки один єпископ зі справжньою, правильною єпископською юрисдикцією, але аж ніяк не два».

Отже, єдиною законною, канонічною і благодатною Церквою в Україні може вважатися тільки Українська Православна Церква, очолювана нині Блаженнішим митрополитом Київським і всієї України Онуфрієм (Березовським) – з 2014 року по теперішній час; в 1992 – 2014 рр. Предстоятелем УПЦ був Блаженніший митрополит Київський і всієї України Володимир (Сабодан).

Всякий розкол, як і всякий злочин, має свої мотиви. Давньоримський афоризм говорить: Is fecit, qui prodest зробив той, кому вигідно (лат.). Кому ще, крім ворога роду людського, вигідний розкол? Які цілі переслідує розколоначальник? Це може бути вигідно як безпосередньо засновнику розколу (наприклад, Михайлу (Денисенко), що був Київським Митрополитом Філаретом), так і цілій розкольницькій групі (наприклад, самосвятам). Припустимо, існувала якась богословська чи інша проблематика, на підставі якої конкретна історична постать, використовуючи потенціал влади, знань і особистого авторитету, захоплює частину або всіх своїх послідовників до лона такої розкольницької деномінації, в якій би ця проблематика вирішувалася. Так виникали і зживали себе багато розкольницьких рухів, нічого не маючи спільного з Православною Церквою, котрі ігнорують сотеріологію[1] та канонічне право.

Від УПЦ символічними стрілками вказані відокремлені розкольницькі деномінації, з роком виникнення розколу та ім'ям його засновника. Також кожен розкол має як юридичну назву, зареєстровану в Міністерстві юстиції (наприклад, УАПЦ, УПЦ-КП), так і народне найменування (наприклад, «самосвяти», «полікарпівці», «філаретівці», «анафеми»).

Короткі довідки щодо вказаних у схемі розколів:

1. Автокефальний розкол першої генерації: Липківсько-самосвятський

Засновник: самосвятський «митрополит» Василь Липківський, колишній протоієрей; 14-30 жовтня 1921 р. проходять розкольницькі установчі збори під егідою «Всеукраїнського православного церковного собору».

Характерно:скасували канони Православної Церкви та видали власні канони. Проголосили необов'язковість для єпископів чернецтва, прагнули до «всенародної самостійності».

У 1930 р. УАПЦ самоліквідувалася так само швидко, як раніше  самоорганізувалася.

2. Автокефальний розкол другої генерації: Полікарпівський

Засновник: «архієпископ» Полікарп (Сікорський), колишній єпископ Луцький; 24 січня 1942 р. в окупованій німцями Україні Рейхскомісаріат реєструє УАПЦ нової генерації.

Характерно:прислуговував  і  допомагав окупаційному режиму. «Посвятив у єпископи» Мстислава (Скрипника).

У січні 1944 р. разом з фашистами розкольники покинули Україну, частина з них зникла, розійшлася по різним континентам, а інша частина покінчила з розколом, приєднавшись до Константинопольського Патріархату і РПЦЗ.

3. Автокефальний розкол третьої генерації. Іоан (Боднарчук): Неолипківський

Засновник: єпископ Іоан (Боднарчук), заштатний.

22 жовтня 1989 р. єпископ Іоан (Боднарчук) порушив церковну юрисдикцію Львівського архієпископа Іринея (Середнього), здійснив літургію та проголосив себе «першоієрархом» УАПЦ.

Характерно:Іоан (Боднарчук) поступився верховенством «митрополиту» Мстиславу (Скрипнику), сам попросив Синод РПЦ про звільнення. Поширив свій вплив за кордоном, благословивши створення РАПЦ.

5-6 червня 1990 р. на «І Всеукраїнському соборі УАПЦ» Мстислав (Скрипник) став «патріархом», а Іоан (Боднарчук) - «митрополитом» і «місцеблюстителем». УАПЦ трансформувалася в «Київський Патріархат».

14 жовтня 1993 р. не об'єднана з Філаретом частина УАПЦ після смерті Мстислава (Скрипника)  звела в «патріархи» протоієрея Володимира Ярему, який пішов у розкол.

В цей же час УАПЦ в діаспорі стає соборноправною, не визнаючи ні одного з «патріархів»: ні Володимира (Романюка) (1993-1995), ні Димитрія (Ярему) (1993-2000).

У 1995 р. з цього розколу вийшли архієреї Костянтин (Баган) та Антоній (Щерба), заснувавши УПЦ в лоні Константинопольського Патріархату.

5 червня 1995 р. було відновлено ​​реєстрацію Статуту УАПЦ, що означало повторну легалізацію УАПЦ в якості релігійної організації (перший раз 2 жовтня 1990 р.)

  • У 1996 р.внаслідок стихійного «архієрейського собору» УАПЦ утворилася УАПЦ Синодальна, що відкинула «патріарха» Димитрія (Ярему) й проіснувала рівно 1 рік.
    14-15 вересня 2000 р. наступником покійного «патріарха» Димитрія (Яреми) став «митрополит» Мефодій (Кудряков) (2000 – 2015), а після «митрополита» Мефодія (Кудрякова) став «митрополит» Макарій (Микола Малетич) (2015 – 2018).
  • У 2001 р. від УАПЦ відділяється ієрархія «митрополита» Михайла (Дуткевича) (†2001), заснувавши «апостольську церкву».
    З 2002 р. «предстоятель» УАПЦ – «архієпископ» Лука (Нарольський) (2002-2014); нині – «митрополит Київський і всієї України» Стефан (Негребецький) (з 2014 року по теперішній час).
  • У 2002 р. з УАПЦ-С в США виділяється УАПЦ-С в Україні на чолі з «митрополитом» Мойсеєм (Куликом). 18 червня 2005 р. Мойсей (Кулик) стає «патріархом», а УАПЦ-соборноправна в Україні – УАПЦ-канонічною.
  • У 2003 р. від УАПЦ відділяється ієрархія на чолі з «архієпископом» Ігорем (Ісіченко). З 2006 року це розкольницьке угруповання з центром у Харкові називається УАПЦ (оновлена).

 

4. Філаретівський розкол. Створення УПЦ-КП.
Засновник:Михайло Денисенко, колишній Блаженніший митрополит Київський і всієї України Філарет (Денисенко), предстоятель УПЦ-МП.

27 травня 1992 р. Архієрейський Собор УПЦ за дорученням Синоду РПЦ позбавив митрополита Філарета (Денисенка) Предстоятельства і відправив за штат із забороною у служінні, обравши нового Предстоятеля УПЦ митрополита Володимира (Сабодана). Непокору митрополита Філарета (Денисенка) Архієрейському Собору УПЦ в Харкові прийнято вважати початком Філаретівського розколу.

Характерно:вперше розкол створює фігура, яка має такий сан і повноваження, захоплює за собою в розкол двох штатних єпископів: Якова (Панчука) і, пізніше, Андрія (Горака).

11 червня 1992 р. Архієрейський Собор РПЦ вивергає з сану заштатного митрополита Філарета (Денисенка). Останній стає ченцем Філаретом.

25-26 червня 1992 р. «Об'єднавчий собор двох церков» оголосив про створення «Української православної церкви - Київського Патріархату» з частини УАПЦ Мстислава (Скрипника) і послідовників Філарета (Денисенка). Сам Мстислав (Скрипник) дізнався про те, що трапилося з вечірніх новин. Вчорашніх автокефалістів-самосвятів «митрополит» Філарет і «єпископ» Яків «висвятили в єпископи».

21 жовтня 1993 р. Володимир (Романюк) († 14.07.1995) стає «патріархом» УПЦ-КП, а фактично – «англійською королевою» в руках всевладного Філарета (Денисенка) в званні «заступника».

20 березня 1994 р. «патріарх» Володимир (Романюк) приймає на правах автономії розкольницьку групу колишнього католицького священика, а нині «митрополита» Міланського Євлогія (Клауса Хеслера).

22 жовтня 1995 р. Філарет (Денисенко) стає «патріархом» УПЦ-КП.

18-23 лютого 1997 р.Архієрейський Собор РПЦ позбавив чернецтва,
відлучив від Церкви, приговоривши до анафеми, М.А. Денисенко.

  • У 1996 р., посварившись з Димитрієм (Яремою), в 1997 р. не бажаючи бути за штатом у Філарета (Денисенка), «митрополит» Петро (Петрусь) у 1999 р. заснував «Автономну православну громаду святого Іоана Богослова у Львові». Храму не має, нікому не підпорядковується.

25 березня 2000 р. Синод УПЦ-КП спеціальним «томосом» засновує грецький екзархат на чолі з Тимофієм (Кутальяносом) († 2004), «єпископом» Корсунським (зараз «митрополитом» проголошений Хризостом (Бакомітрос)).

Філарет (Денисенко) не визнає позбавлення його сану та анафему, до цього дня продовжує служіння в званні «патріарха» найбільшої розкольницької деномінації в Україні[2].

5. Створення так званої ПЦУ (Православної Церкви України).

9 жовтня 2018 р. почалися засідання Синоду Вселенського Патріарха, що тривали три дні. Заслухавши екзархів Вселенського Патріарха, які відвідали Україну, прийняли рішення дати згоду на створення так званої ПЦУ ("Православної церкви України").
15 грудня 2018 р. відбувся так званий "Об'єднавчий собор", на якому УПЦ-КП, УАПЦ і два колишніх митрополита УПЦ абсолютно неканонічно оголосили про об'єднання українських «церков» в «Єдину помісну незалежну церкву». «Предстоятелем» ПЦУ був обраний самопроголошений "митрополит Переяславський і Білоцерківський" Єпіфаній (Думенко).

6 січня 2019 р.в Стамбулі Вселенський Патріарх Варфоломій вручив т. н. «митрополиту Київському і всієї України» Єпіфанію «Томос про автокефалію Української православної церкви», що до цих пір оскаржується представниками майже всіх канонічних Православних Церков. У «Томосі» ПЦУ іменується СЦУ ("Святішою Церквою України").

Коротко проаналізувавши основні розкольницькі деномінації в Україні, ми чітко бачимо, як зерно розбрату, одного разу кинуте в ґрунт, не перестає приносити свої згубні плоди, роблячи пшеницю плевелами, а колишніх священнослужителів, – розкольниками і самозванцями. Ми ясно бачимо, як той чи інший розкол ґрунтується на особистості свого засновника й зі смертю останнього продовжує дробитися далі. І тільки Церква Христова, укріплена благодаттю Духа Святого, незмінно перебуває в єдності віри і союзі любові. Як сказано в Євангелії від Луки: «І сказав Господь: Симоне! Симоне! ось сатана просив, щоб сіяти вас, як пшеницю, але Я молився за тебе, щоб не зменшилась віра твоя; і ти колись, звернувшись, зміцни братів
твоїх»
(Лк. 22, 31-32).

 

Протоієрей Ростислав Ярема



[1]Сотеріологія - від грец. soterion - порятунок і logos - вчення. У християнстві вчення про спасіння розуміється як набуття праведниками вічного життя і блаженства в загробному світі.

[2]29 єпархій та понад 4000 парафій, за даними офіційного сайту УПЦ-КП www.cerkva.info/uk/statistics.html

Анонси статтей

123

27/4/2019

On the question of the canonical ordination of Makariy Maletych

The key issue in the discussion of the so-called “Orthodox Church of Ukraine” (hereinafter OCU) was and remains the question of apostolic succession of the “hierarchs” of the schismatic denominations of Ukraine, recognized by the Ecumenical Patriarchate and lastly received “in their existing ranks”.
детальніше...>>

27/4/2019

До питання про канонічність хіротонії Миколи (Макарія) Малетича

Ключовим питанням у дискусії про так звану «Православну церкву України» (далі ПЦУ) було і залишається питання Апостольської наступності «ієрархів» основних розкольницьких деномінацій України,
детальніше...>>

27/3/2019

Міжконфесійні конфлікти в Україні в 20-21 століттях

Згідно даних опитування Центру імені В. Разумкова, проведеного 23-28 березня 2018 року, Церква є найавторитетнішим громадським інститутом в Україні. Їй довіряють 57% громадян, які взяли участь в опитуванні.
детальніше...>>

27/3/2019

Interconfessional Conflicts in Ukraine during the 20th to 21st Centuries

In accordance with a survey conducted from March 23rd to the 28th by the V. Razumkov center, the Church constitutes the most authoritative public institution in Ukraine. She is “trusted” by 57% of the citizens who took part in the survey. At the same time,
детальніше...>>

27/2/2019

Про схему Церковних розколів в Україні

Створена мною схема церковних розколів є спробою відобразити ситуацію з розкольницькими рухами в Україні у відомому нам «Дереві церковних розколів».
детальніше...>>

© 2010-2019 Протоієрей Ростислав Ярема. Всі права збережені. При копіюванні інформації посилання на сайт Патріарх всієї Русі - обов'язкова.