ГОЛОВНА Новини ПРО ПРОЕКТ РЕДАКЦIЯ КОНТАКТИ 
Почтовая форма Карта сайта РУС

Архів матеріалів:

Травень 2018 р.
ПнВтСрЧтПтСбНд
30123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
28293031123
45678910

Посилання:

Официальный сайт Русской Православной Церкви / Патриархия.ru
Фонд «Православный Крым»

Нашi банери:

Iнтерв'ю Святішого Патріарха Кирила

10/9/2009

«Проект з місіонерськими наслідками». Інтерв'ю Святішого Патріарха Кирила журналу «Вода жива».

В журналі «Вода жива. Санкт-Петербурзький церковний вісник» № 9, присвяченому 30-річчю регентського відділення при Санкт-Петербурзькій духовній академії, публікується інтерв'ю «Проект з місіонерськими наслідками» із засновником регентського класу - Святішим Патріархом Московським і всієї Русі Кирилом.

- Ваша Святосте! Тридцять років тому, в самий розпал брежнєвського застою, у «місті трьох революцій» з'явився фактично новий церковний навчальний заклад. Як це вдалося у той час, коли радянська держава припиняла будь-які нововведення в релігійній сфері?

- Якщо бути точним, регентський клас був заснований не у 1979, а у 1978 році. Тільки це ніде не проходить по документах.

- Тобто ще за митрополита Никодима?

- Так. Владика до того часу почував себе вже дуже погано, а у вересні 1978 року помер, так що, хоча і дав схвалення самій ідеї регентського класу, брати участь в її реалізації не міг. Але він мені довіряв, і дуже щиро. Спочатку він сприйняв цю ідею без особливого ентузіазму: мабуть, як людина дуже досвідчена (і духовно, і практично), він розумів, що можлива сильна критична реакція всередині Церкви, не говорячи вже про обурення влади. І все ж, коли я йому запропонував конкретний алгоритм дій, він відразу зрозумів, що це може мати успіх, і дав мені благословення.

- І в чому ж була суть цього алгоритму?

- А суть полягала в наступному. Протягом багатьох років я думав, як забезпечити доступ до богословської освіти жінкам. У той час говорити публічно про цілі, які я формулював для себе, було неможливо. Але я був глибоко переконаний, що настане час, коли у Церкви з'явиться можливість викладати Закон Божий, катехізувати. І питав себе: «А хто цим буде займатися?». Вже тоді нам гостро не вистачало духовенства, і самі елементарні припущення малювали в майбутньому похмуру перспективу з кадрами. Адже від того, що Церква отримає свободу, кадри самі по собі не з'являться негайно! Тому мені й здавалося важливим почати вже тоді підготовку богословськи освічених людей, які були б здатні працювати в області катехізації. Це був головний мотив.

Друга причина полягала у тому, що в той час церковний спів у Руській Православній Церкві знаходився в катастрофічному становищі. Звичайно, в таких містах, як Москва і Петербург, було видиме благополуччя. А ось що стосується провінційних єпархій, то там хори збереглися тільки в кафедральних соборах або у великих храмах. А в основному - це бабусі на криласі, причому часто не було навіть псаломщика, не кажучи вже про регента. І було ясно, що тут треба щось робити, а саме починати підготовку, у тому числі і церковних регентів. Так виникла ідея побудувати навчальну програму таким чином, щоб вивчалися не тільки необхідні музичні дисципліни, але й основи богослов'я, церковної історії, християнської моральності, літургіки, після чого випускники або випускниці могли стати помічниками настоятелів та інших священиків у викладанні Закону Божого в недільних школах. Хоча вислів «недільна школа» я тоді не вживав навіть у думці, а просто думав про якусь форму катехізації у парафіях.

Повинен сказати, що думки про це виникли у мене після повернення до Ленінграду з Женеви у грудні 1974 року (з 1971 по 1974 роки Його Святість, тоді у сані архімандрита, був представником Московського Патріархату при Всесвітній Раді Церков у Женеві - ред.). І я став думати, як це можна реалізувати. Допоміг випадок. Мене запросив владика Павел, глава Фінської Православної Церкви, до себе в Куопіо у Фінляндії (у нас взагалі з ним були дуже добрі відносини, і в 1975 році він мене запрошував читати лекції разом із отцем Іоанном Мейєндорфом, тодішнім ректором Свято-Володимирської семінарії в Америці). Коли я приїхав в Куопіо, він запросив мене послужити в храмі. І тут серед співочих та семінаристів я побачив дівчину, яка була одягнена в підрясничок і стояла разом з семінаристами. У мене прямо відразу серце тьохнуло, я відчув, що тут є щось, за що можна зачепитися. На моє запитання: «Хто така?», мені відповіли: «Лена Петцилла, православна дівчина». - «А що вона тут робить?» - «Навчається в семінарії, потім буде регентом».

А далі вже була справа техніки. Отримавши принципову згоду владики Никодима, через своїх знайомих у Фінляндії я передав Олені, що, якщо вона направить нам прохання, ми її приймемо на навчання і дамо гарну музичну освіту. Олена з ентузіазмом погодилася і подала прохання про зарахування у регентський клас.

- А що, регентський клас вже існував?

- Так, у нас на той час був спочатку регентський гурток, а потім регентський клас, в якому займалися семінаристи. І Олена подала туди заяву. Далі потрібно було погоджувати це питання з уповноваженим Ради у справах релігії Григорієм Семеновичем Жариновим. Коли я йому повідомив, що є така-то заявка, він спочатку навіть не зрозумів про що йде мова. А потім сказав, як завжди, що це неможливо. Я йому заперечив: якщо ми в Радянському Союзі проголошуємо рівність жінок і чоловіків, то чому відмовляємо іноземці приїхати і отримати у нас освіту? Чому в університеті можна, в консерваторії можна, а в Духовній академії не можна? Тоді Григорій Семенович став розвивати «богословські» аргументи, але без жодного успіху. Я легко переконав його у тому, що з богословської точки зору все це можливо. І тоді він, згнітивши серце, дав мені згоду.

Олена приїхала. Ось тут-то я і приступив до другого етапу цієї операції, найскладнішого. Я знову прийшов до уповноваженого і сказав: «Незручно, якщо буде вчитися одна іноземка. Нас звинуватять в показусі: заради того, щоб пустити пил в очі Заходу, ми прийняли на навчання одну людину». І я запропонував прийняти ще кілька дівчат, але вже наших, росіян. А щоб не створювати додаткових труднощів, порадив взяти родичок наших священнослужителів. У результаті на навчання були взяті ще три дівчини: Тетяна Раннє, Ганна Ждан і моя сестра Олена Гундяєва.

- Ваша Святосте, а весь цей план Ви заздалегідь збудували?

- Звичайно.

- Говорячи про причини створення Регентського відділення, першим пунктом Ви назвали потребу в богословсько-катехізаторській освіті, а вже другим - у регентсько-музичній. Це не випадково?

- Я відчував, що рано чи пізно настане час, коли в Церкві з'явиться гостра необхідність в катехізації. Але, звичайно, була ще й турбота про підтримку співочої справи в Руській Церкві. Мене це теж дуже непокоїло.

Коли ми приступили до навчання у 1978 році, це ще не були офіційні заняття. Вони навіть проходили поза загальною програмою. Але найголовніше було зроблено: створений прецедент. А в 1979 році ми оголосили офіційний набір, і почалося справжнє викладання.

- Відкриття Регентського відділення було несподіваним нововведенням не тільки на тлі радянського атеїстичного застою, але і з точки зору церковного традиціоналізму. Як була сприйнята ідея створення Регентського класу для дівчат всередині Церкви?

- Як я вже сказав, митрополит Никодим дав на це своє благословення, але тут виникла критика з боку Святішого Патріарха Пимена.

- Тобто не тільки з боку радянського керівництва, але і з боку консервативних діячів Церкви?

- Я б не став говорити «консервативних». Патріарх Пимен був людиною досвідченою і бачив певні ризики. Він запитав мене: «Так тепер слідом за регентським класом треба буде дитячий сад відкривати?», натякаючи на те, що можуть виникнути певні проблеми у відносинах між хлопчиками і дівчатками. І тоді я сказав йому: «Ваша Святосте, якщо відбудеться хоч один випадок, який кине тінь на Духовну школу, я буду готовий піти у відставку». Приїхавши після розмови з Патріархом, я публічно сказав це ж всім вихованцям семінарії та вихованкам регентського класу. Розповівши про побоювання, що виникли, я запропонував їм наступне: «Кожен з вас бере на себе відповідальність за те, що відбувається. Ми відповідним чином будемо працювати по виховній лінії, але найголовніше: раніше третього року навчання я не підпишу жодного прохання на шлюб».

- Дійсно, спілкування семінаристів з «регентшами» в одних стінах стало давати й інший явний і благий, хоча і «неофіційний», плід - створення православних сімей. Припускали Ви такий хід розвитку подій, незважаючи на побоювання Патріарха Пимена? Бажали Ви цього?

- Дуже бажав! І це як раз була третя причина. Коли я став ректором (і ще коли був студентом), я помічав, що дуже багато нецерковних молодих осіб із зовнішністю іноді вражаюче нецерковною відвідували наш храм. Мабуть, ними рухало бажання познайомитися з молодими людьми. На жаль, часто бували випадки, коли семінаристи вступали в шлюб з ними, і все це закінчувалося катастрофою. Дійсно, була проблема, де семінаристу познайомитися з віруючою дівчиною. У парафіях тоді молоді практично не було. І той факт, що в семінарії з'явилися дівчата, звичайно, багатьом допоміг знайти свою обраницю. Я дуже підтримував дружні стосунки молодих людей, всіляко сприяв тому, щоб дружба переростала в більш серйозні стосунки, але при цьому у мене була тверда позиція: ніяких шлюбів до третього класу!

- А тоді було три класи на регентському відділенні?

- Так, і тільки в останній рік навчання ми давали благословення на шлюб. І мене ніхто не підвів: не було ні одного випадку, за який мені довелося б червоніти або привести в дію обіцянку, дану Патріарху Пимену. Було багато випадків, які тішили мене: я бачив, що створюються здорові православні сім'ї. І взагалі присутність дівчаток дуже оздоровило атмосферу в семінарії: хлопчики стали більш підтягнутими, у нас з'явилося три хори (два чоловічих, один змішаний), активізувалося культурне життя. Наприклад, проходили чудові концерти. Зараз-то цим нікого не здивуєш, а в той час це було революційною подією.

- Чи можна назвати створення Регентського відділення місіонерським проектом свого часу?

- Я думаю, правильніше буде сказати, що це був проект із значними місіонерськими наслідками. Багато хто з тих, хто навчався і завершив навчання, активно почали працювати в галузі освіти. Я знаю чудові приклади, коли на чолі шкіл стали випускниці регентського класу. Загалом, цей проект виявився життєздатним. І той факт, що через якийсь час і в Московській духовній академії пішли по цьому ж шляху, свідчить про те, що він був правильним ...

Розмовляв протоієрей Олександр Сорокін

Анонси iнтерв'ю

10/9/2009

«Проект з місіонерськими наслідками». Інтерв'ю Святішого Патріарха Кирила журналу «Вода жива».

В журналі «Вода жива. Санкт-Петербурзький церковний вісник» № 9, присвяченому 30-річчю регентського відділення при Санкт-Петербурзькій духовній академії, публікується інтерв'ю «Проект з місіонерськими наслідками» із засновником регентського класу - Святішим Патріархом Московським і всієї Русі Кирилом.
детальніше...>>

5/8/2009

Враження Патріарха Кирила від візиту в Україну (інтерв'ю після прибуття до Москви)

5 серпня 2009 року завершився візит Предстоятеля Руської Православної Церкви в Україну, в ході якого Святіший Патріарх Кирил відвідав Київ, Донецьку область, Крим та західні регіони країни.
детальніше...>>

1/8/2009

Святіший Патріарх Кирил:«Перші кроки православної віри по землі історичної Русі, яка вийшла з київської купелі Хрещення, почалися з Криму»

31 липня, після освячення купольних хрестів Олександро-Невського кафедрального собору, що будується в Сімферополі, Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил відповів на питання журналістів.
детальніше...>>

29/7/2009

Інтерв'ю Святішого Патріарха Кирила телеканалу «Вісті»

Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил здійснює пастирську поїздку по єпархіях Української Православної Церкви. У ході візиту він дав інтерв'ю телеканалу «Вісті» (Всеросійська державна телерадіокомпанія). Нижче наводиться повний текст розмови кореспондента телеканалу Івана Семенова з Предстоятелем Руської Православної Церкви.
детальніше...>>

28/7/2009

Виступ Святішого Патріарха Кирила в прямому ефірі українського телеканалу «Інтер»

28 липня 2009 року Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил, який відвідує з Першосвятительським візитом Українську Православну Церкву, виступив у прямому ефірі українського телеканалу «Інтер». Бесіда Його Святості з українськими телеглядачами транслювалася російськими телеканалами «Вісті 24» і «Глас». Користувачі Інтернету також мали можливість дивитися трансляцію.
детальніше...>>

© 2010-2018 Протоієрей Ростислав Ярема. Всі права збережені. При копіюванні інформації посилання на сайт Патріарх всієї Русі - обов'язкова.