ГОЛОВНА Новини ПРО ПРОЕКТ РЕДАКЦIЯ КОНТАКТИ 
Почтовая форма Карта сайта РУС

Архів матеріалів:

Лютий 2019 р.
ПнВтСрЧтПтСбНд
28293031123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728123
45678910

Посилання:

Официальный сайт Русской Православной Церкви / Патриархия.ru

Нашi банери:

Iнтерв'ю Святішого Патріарха Кирила

10/2/2010

Інтерв'ю Святішого Патріарха Кирила для щорічника «Предстоятель»

У московському видавництві «Індрик» вийшов у світ п'ятий випуск щорічника «Предстоятель Руської Православної Церкви», присвячений головним подіям першого року першосвятительського служіння Святішого Патріарха Московського та всієї Русі Кирила. У випуску опубліковано інтерв'ю Його Святості, дане ним спеціально для щорічника.

— Ваша Святосте, у Вашій промові на інтронізації був озвучений цілий ряд завдань, що стоять сьогодні перед Церквою. Як Ви оцінюєте, що за минулий рік вдалося зробити, яких результатів домогтися?

— Відповідаючи на це питання, хотів би зауважити, що для тисячолітньої історії Церкви рік — це все-таки дуже невеликий термін. Істина, яку сповіщає Церква, незмінна — вона залишається тією ж і за часів апостолів, і за часів Хрещення Русі, і сьогодні. Але ми можемо й повинні подумати про те, як донести цю істину до кожного покоління, як найкраще послужити їй в тих умовах, в яких ми знаходимося зараз.

Церква — це живий боголюдський організм, і процеси, що в ній відбуваються, не терплять поспішності, а вимагають обдуманого та дбайливого підходу. Більш того, якщо б у Церкві за рік раптом відбулися якісь несподівані, революційні зміни — це було б ознакою неблагополуччя.
Проте все це не означає, що Церква стоїть на місці. Ми працюємо, й працюємо багато, створюючи необхідний ґрунт для нашого стратегічного якісного зростання. Думаю, сьогодні ні в кого не виникло сумнівів с приводу проведеної реорганізації церковного управління — від створення нових синодальних структур до коригування робіт старих. Навіть якщо оцінювати тільки публічну діяльність керівництва цих синодальних відділів, то стає зрозумілим, що ними ведеться велика робота. Більш того, реорганізація церковного управління поки не завершена, і я не виключаю, що наступного року Синод прийме рішення про створення нових відділів.
Важливим, здається мені, вихід на новий рівень роботи з книговидавничою галуззю, яку було розпочато минулого року. Прийнято також певні заходи щодо розвитку системи духовної освіти. Так успішно завершилася дискусія про те, якою має бути духовна освіта в нашій Церкві, й ми приступаємо до конкретних дій відносно реалізації наших планів. Створена й заробила Загальноцерковна аспірантура, якій належить стати ключовою частиною системи підготовки викладацьких і наукових кадрів, підвищити цінність звання доктора богослов'я. Завершено роботи з підготовки першого засідання Міжсоборної присутності, якій належить стати важливим інструментом розвитку Церкви — багато що в церковному майбутньому залежатиме саме від нього.

Вельми значущим позитивним підсумком минулого року стало рішення про проведення експерименту щодо введення в середніх школах предмету «Основи православної культури», поряд з аналогічними дисциплінами інших традиційних релігій Росії та світської етики. Дуже важливо, щоб цей експеримент закінчився успішно. А для цього потрібно, щоб у першу чергу в тих регіонах, де цей експеримент проводиться, до нього не поставилися формально. Ми переконані в необхідності такої дисципліни. Тепер важливо показати, що наша переконаність може реалізуватися в якісному, цікавому й корисному для дітей викладанні. На сьогоднішній день вже накопичений чималий досвід, написаний дуже непоганий підручник, так що тепер головне — не розслаблятися та закінчити розпочате.

Не менш важливим було й рішення про роботу священнослужителів у Збройних силах Росії. В останні місяці року, що минає, почалася практична реалізація цього важливого завдання.

— Одним з найбільш обговорюваних журналістами нововведень стали великі публічні зустрічі з молоддю. Яка була їх основна мета? Чи вважаєте Ви цей досвід вдалим? Чи буде він розвиватися далі, і якщо так, то в якій формі?

— Перш за все хочу нагадати: вибір місця для подібних зустрічей дуже простий — саме на стадіонах сьогодні можна зібрати найбільшу кількість людей. Ми повинні нести Слово Боже туди, де його чекають десятки тисяч людей. І якщо таку кількість слухачів можна зібрати на стадіоні в рамках зустрічі, подібної тим, що проходили в минулому році, то потрібно йти на стадіони.
Вважаю, що цей досвід був вдалим, хоча, звичайно, як і будь-яке починання, він потребує доопрацювання та розвитку. Особисто для мене в таких зустрічах дуже важливо безпосередньо почути голоси молодих, подивитися їм в очі, спробувати відчути, чим вони живуть і одночасно донести до них наші клопоти та турботи. Судячи з відгуків, для тих, хто прийшов на ці зустрічі, також важливо було зустрітися з Патріархом. Саме важливо, а не просто цікаво. І тут відразу слід сказати про необхідність закріплення і продовження того діалогу, який почався з молодими. Мені казали, що після Патріарших зустрічей зазначалась більша кількість молоді в храмах тих міст, де ці зустрічі відбувалися. Важливо, хто зустріне хлопців у храмі, коли вони туди прийдуть. Це, по суті, найголовніше, що мене турбує — яке продовження буде. Якщо не буде кропіткої, щоденної праці місіонерів, катехізаторів і пастирів на парафіях, то результат таких зустрічей буде невеликий.
У цілому ж ще раз повторю: наша робота з молоддю не повинна будуватись за принципом заходів. Зльоти, з'їзди, фестивалі — все це важливо. Але необхідно, щоб у кожній, підкреслюю, в кожній парафії були люди, які займаються молодими щоденно й самовіддано. Якщо ж баланс між великими разовими акціями та щоденною роботою, малопомітною, але важливою роботою з конкретними людьми порушиться, — ми втратимо нашу молодь, як втратив сіяч зерна, що впали на кам'янистий ґрунт.

— У 2009 році Ви багато подорожували по єпархіях. Хотілося б почути Вашу оцінку церковного життя в регіонах.

— Я радий, що сьогодні церковне відродження йде на всій канонічній території Руської Православної Церкви, а не обмежується столицями. Більш того, на пострадянському просторі нерідко саме православні громади стають двигунами соціального розвитку, що особливо помітно в глибинці. Але точно так само, на жаль, помітно й те, що наша Церква відроджується нерівномірно та вдалі починання, з яких хочеться брати приклад, подібні до островів, що утворюють архіпелаг в загальному морі парафіяльного життя.

Якщо десь є великий, сильний прихід — значить, там є приплив нових людей, соціальна та просвітницька робота. Можна сміливо сказати, що розташований поруч дитячий будинок або лікарня не обійдені увагою — їм допомагають, туди ходять добровольці. Але, на жаль, є у нас і такі парафії, які не можуть організувати власне внутрішнє життя, не те що вийти в світ. І на їхньому прикладі ми бачимо в'яле духовне життя, а іноді і скорочення числа парафіян ...

Щоб подолати цю проблему, сьогодні потрібно в першу чергу приділити увагу саме парафіям як найважливішій одиниці церковного життя. У наших громадах необхідно як заохочувати починання, які йдуть знизу від парафіян, так і особам відповідальним, в першу чергу настоятелям, розвивати відповідні ініціативи. Спільними зусиллями духовенства й мирян ми зможемо оживити наше церковне життя, дати приклад будівництва відповідального та духовно зрілого громадянського суспільства.

Буває так, що люди, які відвідують храм, тим не менше мають непевні уявлення про зміст православної віри. Небезпека в такому випадку представляє їх незахищеність перед особою як зловмисних носіїв псевдорелігійних поглядів, так і розповсюджувачів безглуздих забобонів. Люди можуть, а іноді й стають жертвою антиправославної пропаганди. Необхідно, щоб церква була не тільки місцем молитви, місцем вчинення Таїнств, але й місцем виховання в слові Божому,у навчанні Церкви. Потрібно, щоб у храмах проходили регулярні бесіди, щоб люди могли висловити свої здивування, задати свої питання. Згадаймо святителя Амвросія Медіоланського, завдяки повчанням якого звернувся до віри блаженний Августин, або бесіди святого Іоанна Златоуста, що дійшли до нас, в яких він докладно виясняє народові слово Боже й наставляє людей у праведному житті. Подібного роду бесіди вже звичайні для багатьох парафій — але, на жаль, не для всіх.

— Дозвольте поставити окреме питання про два Ваші пастирські візити, які привернули особливу увагу журналістів та суспільства: на Україну та в Білорусь. Зараз, після певного часу, як Ви оцінюєте їх підсумок і значення?

— Від цих візитів в моїй душі залишилися найтепліші спогади, в першу чергу тому, що вони дали мені можливість ще раз побачити, як наша спільна спадщина, наша православна традиція об'єднує українців, білорусів і росіян. Ми живемо в різних державах, суверенітет яких необхідно поважати, але в той же час у нас одна культура, єдина віра, єдина духовна Батьківщина — Cвята Русь, витоки якої сягають до дніпровської хрещальної купелі.

Ви задавали питання про зустрічі з молоддю. Одна з них відбулася у Вітебську, в Білорусі. Крім того, у мене було й багато інших можливостей поспілкуватися з благочестивими віруючими наших братніх слов'янських країн. Спілкуючись з паствою, скрізь відчуваєш себе в колі близьких людей, відчуваєш себе вдома. Політика нерідко поділяє народи, але віра й молитва залишається загальною. Ми розуміємо один одного з півслова, у нас є єдиний фундамент, що дозволяє всім нам міцно стояти на ногах не дивлячись ні на які віяння часу. Можу сказати, що ті ідеї, які були висловлені мною у виступі на III Асамблеї Російського світу і на черговому з'їзді співвітчизників, багато в чому були сформовані цими поїздками або отримали своє підтвердження під час спілкування з українцями та білорусами.

Так, існують і проблеми. Особливо на Україні, яка страждає від церковного розколу. І проблеми зовсім не такі прості, як здається деяким полемістам, які не мали можливості побачити ситуацію поблизу. Нерозуміння суті поділу, що виник на Україні, нерозуміння самої природи Церкви, а, відповідно, її історії та сучасності, спроба переносити політичну логіку на церковне життя — все це лише сильніше заплутує вузол.

— Ще однією знаковою поїздкою першого року Патріаршества було відвідання Константинополя, нинішнього Стамбула. Що значать для Патріарха такі візити? Данина традиції, щось більше?

— Зберігання єдності Церкви — це одна з головних турбот Предстоятеля. І при цьому мова, звичайно, йде не тільки про єдність Московського Патріархату. Ми ніколи не повинні забувати, що Православна Церква єдина, як єдиний наш Господь. Адміністративні межі Помісних Церков, необхідні для забезпечення належного канонічного порядку, не можуть розділяти на частини цілісне тіло Церкви Христової. Візит до межі Константинопольської Церкви, яка історично була для Руської Церкви Матір'ю, мав для мене особливе значення — й символічне, й практичне. Спільне з Константинопольським Патріархом Варфоломієм служіння Літургії як вираз нашої єдності у Христі, спільне освячення відновленого руського храму на території російського консульства, відвідування Святої Софії, де посланці князя Володимира більше тисячі років тому були вражені неземною красою Святого Православ'я, концерт руського монастирського хору в стінах стародавнього храму Агіа Іріні, де в IV столітті засідали отці II Вселенського собору, — все це було дуже важливим підтвердженням нерозривності багатовікових зв'язків Руської Церкви з Візантією та її спадщиною, з Церквою Константинополя, від якої наші предки прийняли благовістя спасіння. Крім того, на берегах Босфору відбулися дуже важливі переговори, в тому числі й про духовне життя багатьох тисяч наших співвітчизників, які постійно живуть у Туреччині, і туристів, які щорічно відвідують цю країну. Я повернувся до Москви з надією, що нам вдалося відкрити нову сторінку у відносинах між двома Патріархатами. Ці відносини ми хочемо будувати в атмосфері любові, довіри та співробітництва.

Про зростаюче взаєморозуміння у світовій православній родині свідчать і успішно проведені в минулому році засідання Всеправославної передсоборної наради та Міжправославної підготовчої комісії в Швейцарії. Теми для обговорення були важкі, за якими багато років не могли прийти до згоди: автокефалія, автономія, Православ'я в діаспорі. Сьогодні ми набагато ближче до єдиного розуміння цих питань. Процес підготовки до Всеправославного Собору ожив після перерви в 15 років.

В минулому році вельми успішно розвивалися і двосторонні відносини з цілим рядом інших Помісних Церков. За цей час Блаженніший Митрополит Чеських земель і Словаччини Христофор приїжджав до Москви тричі, Блаженніший Митрополит всієї Америки і Канади Йона — двічі. У Баку я спілкувався зі Святішим і Блаженнішим Католікосом-Патріархом всієї Грузії Ілією II, і це була важлива для нас зустріч, як і взагалі інтенсивні контакти Руської та Грузинської Церков, що продовжуються та залишаються найважливішою сполучною ланкою між нашими народами єдиновірними — всупереч важкому періоду у відносинах між двома державами.
Ми поділяли й всі переживання Церков-Сестер, й братських православних народів: разом з Сербською Церквою сумували про кончину Святішого Патріарха Павла, справжнього праведника нашого часу; разом з Болгарською Церквою робили зусилля в спільному протистоянні вимогам розкольників, які тепер намагаються домогтися своїх цілей в Болгарії через Страсбурзький суд.
Всякий прояв загальноправославної єдності та солідарності — це наша загальна слава, спільна радість. Будь-який біль будь-якої Помісної Церкви озивається в нашому серці як власний. Я сподіваюся, що наші можливості реально допомагати іншим Церквам рік за роком будуть збільшуватися — з відродженням нашого власного церковного життя у всій її повноті.

— Які основні завдання чекають Церкву в наступаючому 2010 році?

— Для нас важливо продовжити роботу по тих напрямках, які були задані в 2009 році, а їх чимало. Потрібно зберегти нинішній курс розвитку й прагнення до розумного, зваженого вдосконалення церковного життя, проявляючи увагу й повагу до всієї нашої пастви. Ну і, звичайно, в наступному році нас чекають і деякі короткострокові завдання, пов'язані з діяльністю Церкви в оточуючому її колі.

Так, ключовою темою залишиться для Церкви ведення діалогу з державою. Якщо говорити про Російську Федерацію, особливо хотілося б підкреслити, що 2010 рік стане роком запуску двох важливих церковно-державних проектів: введення в школах «Основ православної культури» та створення інституту військового духовенства. Щоб вони не виявилися малоефективними, нам усім доведеться багато і старанно попрацювати. Великі завдання стоять у сфері церковно-державних відносин і в інших країнах, на території яких здійснює своє спасенне служіння Московський Патріархат.

Але найголовніше в місії Церкви залишається незмінним з часів апостолів — свідчити про воскреслого Господа й Спасителя нашого Ісуса Христа, про вічний та незмінний моральний закон, який Бог вклав у серце людини. Довгі роки примусового безбожжя зробили людей уразливими для релятивістської філософії, яка проголошує, що немає об'єктивних, вічних критеріїв добра та зла, а є тільки думки людей, що змагаються. Хтось любить чесний шлюб і дітей, а хтось — дотримання своїх пристрастей та пожадливостей плоті. Але в результаті — як ми бачимо це на багатьох прикладах із сучасного життя — декларований плюралізм обертається розпадом сім'ї, сирітством при живих батьках, зростанням злочинності, втратою здатності творити справедливе та солідарне суспільство.

Святий апостол Павло говорить: "Бо я не соромлюсь благовіщення Христового, бо [воно] є сила Божа для спасіння кожного, хто вірує» (Рим. 1:16). І ми не повинні соромитися прямо й відкрито свідчити істину — істину, яку потребують наші ближні.

Прес-служба Патріарха Московського та всієї Русі

Анонси iнтерв'ю

10/2/2010

Інтерв'ю Святішого Патріарха Кирила для щорічника «Предстоятель»

У московському видавництві «Індрик» вийшов у світ п'ятий випуск щорічника «Предстоятель Руської Православної Церкви», присвячений головним подіям першого року першосвятительського служіння Святішого Патріарха Московського та всієї Русі Кирила.
детальніше...>>

31/1/2010

Інтерв'ю Святішого Патріарха Московського та всієї Русі Кирила Першому телеканалу

1 лютого 2010 року виповнюється рік з дня інтронізації Святішого Патріарха Московського та всієї Русі Кирила.
детальніше...>>

10/9/2009

«Проект з місіонерськими наслідками». Інтерв'ю Святішого Патріарха Кирила журналу «Вода жива».

В журналі «Вода жива. Санкт-Петербурзький церковний вісник» № 9, присвяченому 30-річчю регентського відділення при Санкт-Петербурзькій духовній академії, публікується інтерв'ю «Проект з місіонерськими наслідками» із засновником регентського класу - Святішим Патріархом Московським і всієї Русі Кирилом.
детальніше...>>

5/8/2009

Враження Патріарха Кирила від візиту в Україну (інтерв'ю після прибуття до Москви)

5 серпня 2009 року завершився візит Предстоятеля Руської Православної Церкви в Україну, в ході якого Святіший Патріарх Кирил відвідав Київ, Донецьку область, Крим та західні регіони країни.
детальніше...>>

1/8/2009

Святіший Патріарх Кирил:«Перші кроки православної віри по землі історичної Русі, яка вийшла з київської купелі Хрещення, почалися з Криму»

31 липня, після освячення купольних хрестів Олександро-Невського кафедрального собору, що будується в Сімферополі, Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил відповів на питання журналістів.
детальніше...>>

© 2010-2019 Протоієрей Ростислав Ярема. Всі права збережені. При копіюванні інформації посилання на сайт Патріарх всієї Русі - обов'язкова.