ГОЛОВНА Новини ПРО ПРОЕКТ РЕДАКЦIЯ КОНТАКТИ 
Почтовая форма Карта сайта РУС

Архів матеріалів:

Серпень 2017 р.
ПнВтСрЧтПтСбНд
31123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
28293031123
45678910

Посилання:

Официальный сайт Русской Православной Церкви / Патриархия.ru
Фонд «Православный Крым»

Нашi банери:

Iнтерв'ю Святішого Патріарха Кирила

18/11/2014

Відповіді Святішого Патріарха Кирила на запитання учасників Міжнародного з'їзду православної молоді

18 листопада 2014 року Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил виступив на відкритті Міжнародного з'їзду православної молоді в Москві. Потім Святіший Владика відповів на запитання учасників з'їзду.

- Доброго дня, Ваше Святосте, мене звуть Сергій Мальцев, місто Краснодар. Так склалося в моєму житті, що я займаюся молодіжною політикою, є заступником директора центру молодіжної політики при управлінні у справах молоді адміністрації міста Краснодара. За останні два роки ми збудували тісну партнерську взаємодію з відділом у справах молоді Єкатеринодарської і Кубанської єпархії, а саме в напрямку популяризації традиційних цінностей нашого Кубанського регіону та Російської держави в цілому. З досвіду власної роботи можу сказати, що важливим аспектом у реалізації сучасної молодіжної політики є таке поняття, як лідерство. Як правило, в світському суспільстві лідером стає людина, яка готова і може пригнічувати оточуючих, або маніпулювати їх свідомістю. Безумовно, даний підхід має свою ефективність, але чи знаходить він своє місце в православному середовищі? Це, по-перше. І по-друге, Ваша Святосте, що взагалі таке молодіжне лідерство в православному розумінні? Заздалегідь дякую за відповіді.

- Дякую Вам, гарне питання. Якщо у православному середовищі виникають лідери, які пригнічують своїх підопічних, то це найгірше, що можна придумати. До нещастя, час від часу такі «гуру» виникають. Вони згуртовують групу людей, на яких роблять сильний психологічний тиск, але приносять дуже великої шкоди всій Церкві, тому що робота такої людини спрямована на те, щоб оточуючі підтримували його авторитет, його лідерську владу. Можливо, деякі з них не віддають собі звіту в тому, що це так, але, насправді, в якійсь віддаленій перспективі все працює на цю людину. Це абсолютно сектантський підхід. Не може бути таких лідерів у нас, це буде дуже погано, - розвалимо всю справу і нічого не створимо.

А якщо говорити про те, що таке лідер, то лідер той, кому вірять, а вірять тим, у кого слова не розходяться зі справами. Бути лідером, який вміє тільки говорити, - це одне, такій людині можуть повірити, а потім зневіритися, але як охоче люди йдуть за людиною, яка попереду! Нещодавно, у зв'язку з святкуванням 100-річчя Першої світової війни, я почув чудову фразу: раніше офіцер, який піднімався в атаку, піднімав шпагу і говорив: «За мною!», А в більш пізні часи нерідко чулася інша команда - «Вперед! ». «Вперед!» - Це що, за ким вперед? Справжнє лідерство - це коли людина встає і йде назустріч небезпекам, труднощам, може бути, навіть смерті. Тоді йому необов'язково говорити «За мною!» - Люди підуть за ним, якщо бачать, що він не боїться, що ризикує.

- Ваша Святосте, здрастуйте, мене звуть Вікторія Руда, я представляю Сімферопольську і Кримську єпархію і молодіжну групу храму Вознесіння в місті Севастополі, я займаюся громадською діяльністю і молодіжною політикою. Зараз серед молоді побутує думка, що голос молоді може бути найкраще почутий в політиці, в громадській діяльності, в бізнесі. На Ваш погляд, яке місце молодь займає в Руській Православній Церкві, і чи не є Церква на сьогоднішній день місцем, де можуть спілкуватися і розвиватися люди, які досягли вже більш зрілого віку?

-Дуже сумно, якщо Церква стане клубом літніх людей. Вона не має права стати такою громадою. Але, з іншого боку, Церква, звичайно, - це не дитячий садок, не школа, чи не гімназія та не молодіжний клуб. Церква для народу, і в Церкві повинні бути всі: і діти, і молодь, і люди середнього віку, і літні. Але, наскільки я розумію, Ваше питання про те, яким повинен бути питома вага молоді, як вона повинна себе позиціонувати в Церкві. Упевнений, що зараз недостатня питома вага молоді, і недостатньо молодь присутня у всіх наших програмах.

Єдине, що мене втішає, - ми зараз висвячуємо багато нових архієреїв, і більшість з них молоді люди. Коли з ними розмовляєш, то відчуваєш, що для них слово «молодь» - майже що слово «ровесник». Я покладаю дуже великі надії на них, а також на те, що сама молодь через свою активність, через свою реальну розмову з ієрархією, з єпископатом, з духовенством буде сприяти тому, щоб питома вага молодіжної присутності у всіх сферах церковного життя ставала більш значною, будь то викладацька, соціальна, місіонерська або просто парафіяльна робота. Вважаю, що нам потрібно збільшити присутність молоді в усіх цих напрямках.

-Ваша Святосте, здрастуйте ! Мене звуть Козодоєв Іван. Я є алтарником Петропавлівської парафії Сурозької єпархії міста Дублін в Ірландії. У сучасній Ірландії молодь воліє проводити свій вільний час поза Церквою. Вони, як правило, відвідують різні паби, кінотеатри, ходять на концерти сучасних виконавців, і у зв'язку з цим я хотів би задати Вам питання. Як, припустимо, мені як активному прихожанину переконати їх у тому, що Церква насправді є більш захоплюючою, ніж вся ця продукція сучасної індустрії розваг?

- Я думаю, що Церкві не треба конкурувати з розважальними закладами. Напевно, самий правильний спосіб привернути людину - трохи розповісти про самих себе, свої думки, свої почуття, про те, чому ви християни. Мої дитинство та юність проходили в умовах атеїстичної держави. Я ніколи не приховував своєї релігійності, і це давало мені можливість розмовляти з дуже багатьма молодими людьми. Я розумів: щоб відповідати на запитання, потрібно багато читати, думати, потрібно вміти таким чином формулювати свою віру, щоб вона була зрозуміла для сучасної людини. Це змушувало мене серйозно читати Євангеліє, ставити якісь критичні питання перед самим собою, - всім цим я займався в свої дитячі та юнацькі роки.

Ви вибачте, що я посилаюся на свій досвід. Я можу сказати, що такий підхід допомагає і самій людині зміцнюватися у вірі, і є переконливим для інших. Але у людей має бути можливість знайомитися з християнством, не тільки відштовхуючись від вашого досвіду. Важливо, щоб і в наших парафіях велася робота, так щоб можна було обговорювати книги, кінофільми, музику ... Це дозволило б серйозним молодим людям, які ставлять перед собою світоглядні питання, мати такий духовний і одночасно інтелектуальний майданчик, і тим самим допомагало б їм долучатися до Церкви.

- Здрастуйте,Ваша Святосте! Мене звуть Ганна Шаповалова, я представник молодіжної організації Бішкекської єпархії, в Киргизстані. Активно беру участь у громадських життя Церкви і є одним з організаторів православних фестивалів, диспутів і літературних вечорів. І в мене виникло таке питання. Іноді виникає сумнів у тому, наскільки взагалі значима для Церкви наша робота, і як оцінити результати нашої діяльності, адже оцінка дуже важлива, і, якщо її не буде, то відповідно не буде стимулу для продовження роботи?

-Ось це саме питання я задаю нашому духовенству, у тому числі московському. Мало в річному звіті написати: у нас ведеться молодіжна робота. Я пропоную нашим настоятелям брати молодих людей, які мають відповідну підготовку, на постійну роботу, тобто платити гроші і ставити перед ними конкретні завдання. А конкретна задача ось яка. Припустимо, у неділю на парафії причащається п'ять чи десять молодих людей, а приходить триста. Ставиться завдання: через рік має бути в два рази більше; і це допомагає людині побудувати план і за цим планом працювати.

Жоден настоятель з цією роботою не впорається. Я в цьому переконався. Священик не має можливості професійно займатися цією діяльністю, хіба що у випадку, якщо прихід зовсім маленький. Священик повинен виконувати духовні функції: приймати сповідь, давати поради. А ваша робота, робота молодих активістів парафій повинна бути спрямована на збільшення кількості віруючої молоді. І не просто теоретично віруючою, а тієї, яка воцерковлена, тому що саме цей процес може привести до омолодження нашої Церкви і до якісних змін у тому, що ми називаємо православним способом життя.

-Ваша Святосте, здрастуйте! Мене звуть Катерина, і на даному форумі я представляю Берлінсько-Німецьку єпархію РПЦЗ. Я є представником православної молоді Німеччини при єпархіальній раді. Також я є волонтером міжнародної православної діаконії «Добра справа», яка допомагає хворим і російськомовним сім'ям, які приїжджають на лікування до Німеччини. Зараз я вивчаю соціальну роботу в місті Мюнхені. Коли я приїхала до Німеччини п'ять з половиною років тому, я воцерковилась, до того я була ранішезахожанкою. І в зв'язку з цим я хотіла б задати Вам наступне питання, як вести себе молодій людині зі старим, звичним колом спілкування? Чи варто нам відмовлятися від тих, хто були нашими друзями, але відмовляються ходити з нами до церкви і не розуміють Божественної літургії?

-Це дуже непросте питання, тому що людина, особливо молода, коли воцерковляється, набуває рис неофіта, які психологічно легко пояснити: перед ним відкривається новий світ, він відчув, що таке віра, і йому хочеться поділитися цим даром, розповісти про це кожній людині , причому неодмінно так, щоб йому повірили і за ним пішли. Іноді це призводить до зайвого ригоризму, тобто людина стає нетерпимим до думки інших людей і нав'язує свою точку зору так, що це викликає опір і неприйняття. Думаю, в першу чергу, важливо передавати свій внутрішній досвід, але треба робити це так, щоб людина, що не має подібного досвіду, не відвернувся від ваших слів. Нехай він не прийме відразу всього того, що ви говорите, нехай він буде задавати різкі, критичні питання, провокуючи вас на якусь відповідь. Потрібно завжди пам'ятати: християнин - це не тільки той, хто може своєю логікою, своїми переконаннями схилити іншого на користь своєї думки. Але кожен християнин зобов'язаний передавати іншій свій внутрішній досвід з любов'ю і з поблажливістю. Тоді навколо вас буде дуже багато людей, яким приємно, радісно перебувати з вами. Ось це і буде формувати стійку думку, що християнство - це добра віра і що воно відкриває для людини перспективу щастя.

- Здрастуйте, Ваша Святосте, мене звуть Артем Гаранін, я керівник молодіжного відділу Казанської єпархії і представляю тут Татарстанську митрополію. Ми живемо в багаторелігійному світі, де, на жаль, безліч людей невіруючі. Як сучасній молодій людині не соромитися бути сповідником православної віри і бути готовим захистити свою релігійну точку зору? Спаси Господи!

- Думаю, що сьогодні, що вчора, що п'ятсот чи тисячу років тому свідчити про віру непросто. Навіть коли здавалося, що все суспільство православне, свідчити було дуже непросто, ми можемо судити про це в православній літературі XIX - початку XX століття. Згадаймо полум'яні слова отця Іоанна Кронштадтського, які виривалися з душі людини, яка бачила, що відбувається з народом, з суспільством, з країною. Він хотів передати своє бачення і своє розуміння того, що є православна віра, і наштовхувався на обструкцію, на нерозуміння ...

Проповідувати Христа, а тим більше свідчити про своє особисте вірі завжди важко. У наш час теж важко, хоча й легше, напевно, ніж за радянських часів. З іншого боку, в чомусь важче, тому що зараз розвивається нігілістичне ставлення до будь-яких ідей. Проповідь про Христа, свідчення про Христа завжди пов'язані з рівнем власної релігійності проповідника, тому що ніщо не переконує так, як особистий досвід людини. Якщо ви в розмові з сучасним невіруючою людиною будете приводити за схоластичною богословською схемою так звані докази буття Божого, то в кращому випадку він плечима потисне. А от якщо ви будете говорити йому, що таке молитва в конкретних ситуаціях, в яких ця людина виявляється, то не виключено, що він зрозуміє, що молитва - це велика сила, здатна в той момент, коли провалюєшся в життєву трясовину, опинитися твердим ґрунтом і врятувати від загибелі. Особистий вимір релігійності є дуже важливим фактором нашого християнського свідчення, однак недостатньо говорити тільки про особисте. Адже християнство безсумнівно може дати ключ до вирішення багатьох проблем сучасності. Чому Руська Православна Церква прийняла Основи соціальної концепції? Тому що потрібно було дати нашим сучасникам поживу для розуму і показати, що християнство є світоглядною основою для позитивного вирішення великих проблем, які стоять перед людьми. Так що потрібно, звичайно, і одне робити, і іншого не забувати; але найголовніше - в серці своєму відчувати Бога і частіше молитися. І тоді Господь буде допомагати у всіх обставинах, в тому числі і в таких, про які Ви говорите.

- Здрастуйте,Ваша Святосте, мене звуть Симонова Анна. Я член молодіжної ради Новосибірської єпархії, організатор соціальних проектів, а також підприємець. У Новосибірську і в інших містах Росії за останній час було скасовано кілька концертів сатанинських і язичницьких музичних груп. Це сталося внаслідок активних протестів громадськості, в тому числі молоді, що отримала великий резонанс в Інтернеті та ЗМІ. Я особисто була учасницею цих протестів, тому що неможливо байдуже дивитися на те, як під виглядом культури для молоді з відкритих майданчиків міста зневажається ім'я Боже. Але далеко не всі поділяють таку точку зору. Яку позицію тут повинен займати православний молодий чоловік, і які дії ми можемо і повинні здійснювати? Спасибі! (Оплески)

- По реакції аудиторії бачу, наскільки це питання актуальне. Прийшли якісь особи в Храм Христа Спасителя і стали біснуватися на амвоні. Напевно, ніхто б не дізнався їхніх імен, якби ці особи, яких видворили з храму, навіть не викликаючи міліцію, потім не виклали все це в Інтернеті, не забезпечили б це текстом, який вони не вимовляли в храмі, і не влаштували б із цього показову порку православним людям. Що сталося? Народ піднявся, народ не прийняв цього. Складалося враження, що це якась розвідка боєм. У певних колах поширена думка, що православні люди - слабаки, що вони нездатні до самоорганізації, нездатні до відстоювання своїх переконань. «От кажуть про 80% хрещених - що це таке? Це атеїстична країна, немає тут ніякої віри, так що давайте перцю їм посиплемо на рану, подивимося, яка реакція ». І коли близько ста тисяч людей прийшли на площу перед Храмом Христа Спасителя, без єдиного плаката, з іконами, і молилися Богу, щоб Господь не допустив смерті Вітчизни нашої від осквернення, це було шоком для багатьох. А що б сталося, якби ми, піддаючись порадам певної частини суспільства, сказали, що нічого особливого не сталося? Ми отримали б ще не один такий випадок, і, може бути, ще страшніші блюзнірства - подивіться, що зараз відбулося на площі перед собором апостола Петра. Але наш народ встав і сказав «ні,» і так голосно сказав, що закон прийняли.

Томуу нашого народу є право чинити опір тому, що нав'язують йому з метою зруйнувати його духовну сутність, підірвати цінності, які для нього дорогі. У нас є право на мирний протест, тільки не потрібно вдаватися до екстремізму, тому що це виходить за рамки християнської моралі. Але протест в рамках закону, мобілізація громадської думки, роз'яснювальна робота - це те, що потрібно сьогодні. Якщо ж ми не будемо себе захищати, то пізно буде за голову хапатися, коли станеться щось страшне в нашій країні. Нещодавно вийшов чудовий фільм «Сонячний удар». Якби ротмістр відповів тому хлопчикові, який говорив: «Невже і государ імператор від мавпи? невже і владика від мавпи? »Якби він тоді не відмахнувся, а пояснив, то, можливо, цей хлопчик не став би потім співучасником його страти? Вражаючий художній приклад!

У цій боротьбіза людські душі немає дрібниць. Нам кажуть: «що ви ображаєтеся, це ж не солідно, ми ж сучасні люди». Так, сучасні. Але ми як сучасні люди залишаємо за собою право відстоювати свою ідентичність, свою справжність і ті цінності народного життя, завдяки яким народ зберігся впродовж 1000 років. Це наш обов'язок, і я дуже радий, що сьогодні все більше і більше людей розуміють, що за нашу віру і за наші цінності потрібно боротися в тому випадку, коли це необхідно, природно, мирним способом.

- Священик В'ячеслав Давиденко, голова молодіжного комітету Монреальсько-Канадської єпархії, клірик Свято-Троїцького собору в місті Торонто, Канада. Ви сьогодні в своєму слові згадали про інформацію, про соціальні мережі і про те, що нам потрібна критика в мисленні, коли ми в це занурюємося. Звичайно, ні для кого не секрет, що молодь, в тому числі православна, проводить дуже багато часу в соціальних мережах. Я сам зареєстрований у дев'яти з них, щоб за службовим обов'язком тримати контакт з молодими людьми, постійно бути доступним. Хотів би запитати Вас: якою б Ви хотіли бачити молодіжну проповідь в інтернеті та соціальних мережах? Як Ви ставитеся до православних спільнот в них? Яка свобода може бути у молоді в ініціативах, і до якої міри клірикам варто направляти їх під архієрейське благословення - взагалі або в якісь конкретні моменти?

- Я не впевнений, що потрібно якесь спеціальне благословення для того, щоб брати участь у цій діяльності. Я прихильник православних спільнот. У мене немає, на жаль, можливості відслідковувати все, що там відбувається, але про найважливіші речі мені доповідають, і тоді я сам дивлюся, якщо мене це зацікавить.

Православні спільноти допомагають консолідувати православну молодь, тільки дуже важливо, щоб ці православні спільноти кимось не направлялися в певну сторону, щоб вони дійсно працювали на зростання людей у вірі, у церковній активності.

У зв'язку з цимя згадую, що відбувалося на Заході в 60-х і особливо в 70-х роках, коли ставилося питання про те, що потрібно дати молоді більше влади на церковних парафіях. Цілий рух виник, а потім стало ясно, що в результаті цього сталося. У багатьох парафіях, католицьких і протестантських, молодь прийшла до влади і стала задавати порядок денний. Але молодь-то перебувала під потужним впливом ліберальної філософії, і той порядок денний, яка пропонувалася ліберальними силами, був принесена в християнські парафії. А результат - обезлюднені храми і неймовірна лібералізація доктрини, яка призвела до того, що благословляються одностатеві шлюби і так далі.

Томуі соціальні мережі можна так само направляти в певному напрямку. Це досить небезпечна річ, і цю небезпеку треба вміти помічати. Але сама можливість для православних молодих людей об'єднуватися в соціальних мережах, з моєї точки зору, - позитивне явище. А вже як ми себе ведемо в соціальній мережі, залежить від наших переконань, від нашої віри, від нашої відданості Господу.

- Мене звуть Сафронова Катерина, я є парафіянкою і членом молодіжного руху одного з храмів Західного вікаріатства в Москві. І в мене таке питання. Багато молодих людей зараз відкладають шлюб і сім'ю до кращих часів, дотримуючись вільних стосунків. Подібним чином поводяться навіть люди, які позиціонують себе як православні християни. Як знайти другу половину, не здійснюючи вчинків, які суперечать власній совісті?

- Частковоя намагався відповісти на це питання, але, можливо, не до кінця, і недостатньо ясно сформулював все те, що хотів сказати. Бувають помилки, у тому числі у виборі супутника або супутниці життя, коли люди намагаються знайти щастя шляхом проб і помилок. Я вже говорив про те, що з християнської точки зору це недозволено, це є не що інше, як блуд, а блуд не може привести людину ні на щастя, ні до істини. Тому йти шляхом підшукування собі чоловіка або дружини ось таким чином - це неймовірно небезпечний експеримент на своїй власній особистості. І інш ради я не можу дати, а лише одна, і даю її з легкістю, бо якби це не було перевірено досвідом, якби всі наші предки жили не так, а якось інакше, то моя порада була би просто порожній декларацією. Але моя відповідь заснована на реальному досвіді багатьох поколінь, в тому числі моїх власних батьків, моїх бабусі й дідусі і, я впевнений, прадідів і пращурів як моїх, так і ваших. Шлюб - це таїнство, це святиня, коли дві людини стають єдиною плоттю, і що Бог з'єднує, людина нехай не розлучає. Як ми готуємося до Таїнства Причастя - читаємо молитви, постимо, - так само ми повинні внутрішньо готувати себе до Таїнства шлюбу. І не шляхом пошуку енної кількості партнерів, щоб потім вибрати кращого, а в першу чергу станом своєї душі.

Ми, звичайно, повинні вибирати. Ось для цього у нас повинна бути розвинена церковна молодіжна робота, з тим, щоб люди могли знайомитися. Свого часу, будучи ректором Ленінградських духовних шкіл, я насилу переконав тодішнє Священноначаліє, щоб мені дали можливість відкрити регентське відділення для дівчат. Це був перший досвід за всю післяреволюційну історію Руської Церкви, коли богословську освіту стали отримувати жінки, дівчата. І тоді - скажу те, що нікому відкрито ніколи не говорив, - запросив мене до себе Святіший Патріарх Пімен і сказав: «Ну, ось, владико, доведеться Вам ще й дитячий садок відкривати при семінарії». І тоді я по молодості сказав слова, які мене дуже багато до чого зобов'язали. Я сказав: «Обіцяю Вам, Ваша Святосте, що не буде жодного випадку, за який би мені довелося червоніти або виправдовуватися перед Вами». Я приїхав до Ленінграда, провів перше зібрання молодих людей і дівчат, всіх разом, і сказав їм: «Не підведіть мене. Будь ласка, спілкуйтеся, проводите разом час, але по-християнськи ». Більше того, створюючи цю систему, я був переконаний, що вирішую одночасно і величезну соціальну проблему, адже до того ніде було нашим семінаристам знайти наречену. А після закінчення регентського класу практично всі виходили заміж. І ви знаєте, це щасливі шлюби. Зустрічаєш зараз когось, вже не пізнаєш, а у них вже діти або онуки. І як вони дякують своєму колишньому ректору за той час, коли вони побачили один одного, познайомилися і створили родину!

Я глибоко переконаний, що наша молодіжна робота повинна створювати, в тому числі, і простір для знайомства, для спільного проведення часу, для того, щоб через спільну роботу, через волонтерство люди впізнавали один одного. Адже дізнаватися треба не тільки через атмосферу задоволення, не в барі або на дискотеку - це не те впізнавання. Потрібно відчути іншу людину через труднощі, - припустимо, коли разом працюєте волонтерами, коли разом їдете в похід. Ти бачиш, як він чи вона себе ведуть, і ось тоді і формується по-справжньому довіра до іншої людини. А якщо воно буде супроводжуватися ще й любов'ю, тоді, звичайно, буде міцний шлюб. Всіх закликаю йти цим шляхом, а не за якимось іншим.

Дякую вам за увагу.

Прес-служба Патріарха Московського і всієї Русі

Патріарх.ua


 

 

Анонси iнтерв'ю

18/11/2014

Відповіді Святішого Патріарха Кирила на запитання учасників Міжнародного з'їзду православної молоді

18 листопада 2014 року Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил виступив на відкритті Міжнародного з'їзду православної молоді в Москві. Потім Святіший Владика відповів на запитання учасників з'їзду.
детальніше...>>

12/11/2014

Інтерв'ю Святішого Патріарха Кирила єгипетському телеканалу Al Hayat TV

Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил відповів на запитання ведучого програми Al Hayat Al Youm — LifeToday, яка виходить в ефірі єгипетського телеканалу Al Hayat TV.
детальніше...>>

7/11/2014

Стенограма виступів Голови Уряду РФ Д.А. Медведєва і Святішого Патріарха Кирила на засіданні Опікунської ради Благодійного фонду з відновлення Воскресенського Ново-Єрусалимського монастиря

7 листопада 2014 року Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил та Голова Уряду Російської Федерації Д.А. Медведєв очолили чергове засідання Опікунської ради Благодійного фонду з відновлення Воскресенського Ново-Єрусалимського ставропігійного чоловічого монастиря у м. Істрі Московської області.
детальніше...>>

7/9/2014

«Слово пастиря». Випуск від 6 вересня 2014 року

У черговому випуску авторської програми «Слово пастиря», що вийшов в ефір 6 вересня 2014 року, Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил відповідає на запитання телеглядача про місто Росії в сучасному світі.
детальніше...>>

2/9/2014

Відповіді Святішого Патріарха Кирила на запитання учасників першого форуму «Від серця до серця»

30 серпня 2014 року в Обласному драматичному театрі м. Тамбова відбулася зустріч Святішого Патріарха Московського і всієї Русі Кирила з керівниками системи освіти Центрального федерального округу, ректорами вузів, директорами шкіл, педагогами - учасниками I культурно-освітнього православного форуму «Від серця до серця».
детальніше...>>

© 2010-2017 Протоієрей Ростислав Ярема. Всі права збережені. При копіюванні інформації посилання на сайт Патріарх всієї Русі - обов'язкова.