ГОЛОВНА Новини ПРО ПРОЕКТ РЕДАКЦIЯ КОНТАКТИ 
Почтовая форма Карта сайта РУС

Архів матеріалів:

Квітень 2017 р.
ПнВтСрЧтПтСбНд
272829303112
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
1234567

Посилання:

Официальный сайт Русской Православной Церкви / Патриархия.ru
Фонд «Православный Крым»

Нашi банери:

Інтерв'ю

22/6/2011

ЯК У XXI СТОЛІТТІ ЗАЛИШАТИСЯ ХРИСТИЯНИНОМ

У Москві в Червоному залі кафедрального соборного Храму Христа Спасителя під проводом Святішого Патріарха Московського і всієї Русі Кирила пройшло чергове (третє) засідання президії Міжсоборної присутності Руської Православної Церкви. Міжсоборна присутність представляє собою дорадчий орган Московського Патріархату, що сприяє вищій церковній владі РПЦ у підготовці рішень, що стосуються найбільш важливих питань внутрішнього життя і зовнішньої діяльності Церкви.

У своєму зверненні до членів президії Святіший Патріарх Кирил підкреслив, що на найголовніше питання, яке стояло перед створенням Міжсоборної присутності: наскільки її робота активізує внутрішнє церковне життя? - отримана позитивна відповідь. «І це дуже важливо, - вимовив Предстоятель Руської Православної Церкви. - Довгі роки Церква мовчала. Вона мовчала, в першу чергу, тому, що такими були зовнішні умови. У нас не сформувався навик внутрішньої, розумної, просякнутої церковним духом дискусії про становище Церкви і про існуючі проблеми. Але минулий рік свідчить про те, що Міжсоборна присутність дійсно стала тим місцем, де ми можемо, не виходячи за рамки канонічного порядку, вільно обговорювати проблеми, що стоять на порядку денному Церкви. Дай Бог, щоб цей процес набирав силу і допомагав нашим віруючим усвідомити свою причетність до долі Православної Церкви, а значить, значною мірою і до того, що відбуватиметься в духовному житті всього нашого народу».

Що відбувається в духовному житті нашого народу, яким викликам часу можуть і повинні протистояти Церква, Православ'я - про це вдалося поговорити напередодні засідання з двома маститими архіпастирями.

 

Митрополита Дніпропетровського та Павлоградського Іринея (Середнього) багато віруючих (і не тільки вони, а й представники світської влади, які ще тільки знаходяться на шляху до Бога) називають духовним орієнтиром того краю, в якому він живе і ревно служить ось вже скоро 18 років. І перше питання до архієрея було таке:

Ваше Високопреосвященство, Ви очолили цю кафедру Української Православної Церкви Московського Патріархату в дуже складний для неї період. Її називали осиротілою, оскільки єпархією досить-таки тривалий час правили тимчасові єпископи з постійною кафедрою в іншому краї. Потім архіпастирі, призначені на Дніпропетровську кафедру постійно, до великої скорботи пастви раптово померли - один за іншим. Але Вам Господь судив служити тут довго і плідно. На що Ви зробили і робите особливий акцент у своєму служінні?

На особистий приклад, передусім. Я маю на увазі не лише себе, а й усіх кліриків нашої єпархії. Адже якщо проповідь пастиря розходиться з його справами, то рано чи пізно виникають конфлікти з парафіянами. Падає авторитет батюшки, а відновити його буває дуже і дуже важко. «Господу служити, духом полум'яніти» - це те, до чого ми повинні прагнути. Багато прикладів з повсякденного життя підтверджують, що жертовне служіння пастиря, перейняте молитовним подвигом, здатне розбудити сплячих і байдужих - ті стануть прагнути якомога частіше бачити свого наставника, молитовно спілкуватися з ним. На щастя, число таких одухотворених наставників у нас в єпархії зростає.

Багато наших молодих священнослужителів навчаються в різних куточках Росії та України. Когось я благословляю, наприклад, їхати вступати у Московські духовні школи, когось - у Санкт-Петербурзькі. Хтось вчиться в Києві, хтось - в Почаєві. І знаєте, що особливо радує? Що у всіх цих духовних школах існує чітка ясна програма навчання. Слухаючи розповіді і враження учнів семінарій і академій, які повернулися з сесії або після захисту диплома, я бачу: вони отримують у своїх навчальних закладах фундаментальні знання, які здатні допомогти їм у роботі на парафії, у спілкуванні з паствою.

 

Владико, дозвольте повернутися до питання про особистий приклад. В Інтернеті я прочитала, що заслужені люди Дніпропетровщини із захопленням говорять про Вашу багатогранну діяльність, спрямовану на духовне відродження суспільства. Всього не перерахуєш, але особлива увага до дітей і молоді, їх виховання в православній вірі заслуговує особливої ​​уваги. Ви відвідуєте Будинки крихіток, дитячі будинки, школи-інтернати, звершуєте там Святі Таїнства, проводите загальні та індивідуальні бесіди. У Вас часто бувають зустрічі з підлітками та молоддю у ВНЗ, загальноосвітніх, музичних та спортивних школах міста.

А як інакше? Пастир або архіпастир повинен бути постійно в гущі народу, тримати руку на пульсі життя. І тоді люди прийдуть до тебе в храм, стануть з увагою слухати твої проповіді. Повіривши тобі, вони потягнуться до Бога і відкриють для себе головне - потрібно вийти з духовного заціпеніння і встати на шлях спасіння своєї безсмертної душі. І які б скорботи не долали цих прозрілих людей, вони будуть жити з радістю в серці. З такою щирою благодатною радістю, яка, скажу, перетворила обличчя наших городян і селян, які зустрічали Предстоятеля Руської Православної Церкви в Дніпропетровську влітку минулого року. Близько тридцяти тисяч віруючих зібралися біля стін кафедрального Спасо-Преображенського собору, де Святіший Патріарх Кирил звершив Божественну літургію.

Звертаючись до людей, що живуть важко, часом безрадісно, ​​Його Святість сказав, що в нашому житті сумніви - як пробоїни. І що наш життєвий корабель весь пройнятий цими пробоїнами сумнівів, забуття Бога, зневаги Його заповідями, устремлінь зовсім до інших цінностей і цілей, про які Бог нам нічого не говорив. Пам'ятаю слова Патріарха Кирила, що Господь не говорив нам усім ставати директорами, начальниками, складати гроші, поповнювати банківські рахунки, купувати дорогі машини, будувати будинки, однак ми до цих цілей прямуємо. Чому? Знаходимо виправдання - є родина, близькі, діти, яких ростити треба. І до якогось моменту все це виправдано. А далі Святіший Патріарх сказав: «Але коли людина основною метою свого життя бачить те, до чого Бог її не закликає, тоді вона живе не за Божим задумом і не за Божим законом. І тоді Господь ніби відсувається вбік від нашого життєвого шляху, і цей сумнів збільшується і збільшується, і маленькі пробоїни в нашому життєвому кораблі стають величезними зяючими просторами, через які стихії світу вриваються всередину нашого життя і гублять це життя».

Думається, що ці дивовижні і такі прості ясні слова перевернули тоді життя багатьох дніпропетровців, змусивши їх не тільки по-іншому подивитися на навколишній світ, а й серйозно задуматися про глибинний сенс життя. Загалом, ми всі разом - від Предстоятеля нашої Церкви до архіпастиря і клірика - повинні допомагати сучасникам знайти православну віру, жити в ній, залишаючись християнами, незважаючи ні на які виклики нашого непростого часу.

 

Архієпископа Нижегородського і Арзамаського Георгія (Данилова) добре знають студенти нижегородських вузів: архіпастир регулярно зустрічається з молоддю, намагаючись відповісти на багато гострих і часом навіть каверзних, питань. Часто зустрічі проходять у форматі живого спілкування «питання-відповідь». Теми зачіпаються найрізноманітніші: діяльність Нижегородської єпархії, погляд Церкви на ті чи інші сторони суспільного життя, думки про спірні богословські питання. Охоче ​​проводить владика бесіди на тему сім'ї, яка має, на його переконання, для сучасної людини величезну важливість.

Ваше Високопреосвященство, Ви народилися в багатодітній дружній родині. Ваш батько був фронтовиком, учасником Великої Вітчизняної війни. І, як згадували Ви в одному зі своїх інтерв'ю, він зумів у тяжкі роки гонінь не тільки зберегти віру в своїй душі, а й передав її дітям як найбільшу коштовність. Чи розповідаєте Ви юним слухачам про своїх батьків, про свою молодість, про християнські традиції, в яких жила Ваша сім'я?

Звичайно, розповідаю. Особистий приклад моїх батьків для мене дуже багато значить. Взагалі з моєї точки зору, сім'я - це той наріжний камінь, на якому завжди творилося суспільство, наша країна. Сьогодні родина в традиційному, християнському розумінні дала велику тріщину. Багато людей, особливо молоді, стоять на порозі створення сім'ї, але часто до цього не готові, тому сімейний корабель дає течу. Про це замовчувати в розмовах з молоддю не можна.

Багато прикладів цікаві молодим людям. Пам'ятаю, яке враження на студентську аудиторію справила і моя розповідь про те, як до армії я працював водієм і скрізь, на кожному кроці, чув мат. Це було нормою. І хоча зовні мене це не зачіпало, душа все одно втомлювалася. А після армії я вступив до Московської духовної семінарії і відчув, що Бог дав мені можливість жити в духовній чистоті.

Знайомлячи з житієм святого, вдаючись до виречень старців, я намагаюся донести до своїх слухачів головну думку: людина не може існувати без духовного життя.

 

Владико, тим більше у вас такий дивний край, де стільки обителей і храмів! До того ж, думається, практично у всіх православних російських людей він асоціюється в першу чергу з батюшкою Серафимом Саровським, який подвизався тут, і зі Свято-Троїцьким Дивеєвським жіночим монастирем, який називають четвертою земною долею Пресвятої Богородиці. Зі сторони здається, що кожен житель цієї землі повинен бути християнином. Хоча буквально зараз ще один учасник президії Міжсоборної присутності - представник Руської Православної Церкви Закордоном архієпископ Берлінсько-Німецький і Великобританський Марк - сказав, що головна біда сучасного суспільства, головний виклик нашого часу - це обмирщвленння.

Ця біда, на жаль, характерна і для нашого благодатного краю. Є у нас, зрозуміло, істинні богомольці, і їх чимало. Приїжджають до нас і глибоко віруючі паломники. Але скільки навколо людей, які далекі від Бога? Давайте згадаємо одну деталь. Святіший Патріарх Кирил дуже часто цитує апостола Павла. Чому? Та тому що святих першоверховний апостол Павел просвічував світлом Христової любові і істинною вірою язичницький світ. Він так сформулював головний принцип своєї поведінки в навколишньому світі:«Для Иудеев я был как Иудей, чтобы приобрести Иудеев; для подзаконных был как подзаконный, чтобы приобрести подзаконных; для чуждых закона – как чуждый закона, – не будучи чужд закона пред Богом, но подзаконен Христу, – чтобы приобрести чуждых закона; для немощных был как немощный, чтобы приобрести немощных. Для всех я сделался всем, чтобы спасти по крайней мере некоторых» (1 ​​Кор., 9:20-22).

 

До речі, на IV Міжнародному фестивалі православних ЗМІ Його Святість промовив слова, до яких я часто в думках звертаюся: «А щоб не було боязкості, щоб коліна не тремтіли, будемо згадувати апостола Павла, який виграв цю битву, не йдучи ні на які компроміси з совістю, зі своїм вченням, але, знаходячи правильну мову в спілкуванні з тими, хто його слухав».

Ось і нам треба знаходити правильну мову в спілкуванні з тими, хто нас слухає. Слава Богу, наших священнослужителів та їх помічників-мирян сьогодні активно запрошують у школи та вузи, в академії - військову і медичну, в місця ув'язнення свободи, в бібліотеки. Тобто у кожного християнина є чудова можливість нести слово Боже людям, які перебувають у духовній сліпоті і не представляють, що таке Небесна любов, Небесне світило.

 

Підготувала Ніна СТАВИЦЬКА.

Анонси iнтерв'ю

22/6/2011

ЯК У XXI СТОЛІТТІ ЗАЛИШАТИСЯ ХРИСТИЯНИНОМ

У Москві в Червоному залі кафедрального соборного Храму Христа Спасителя під проводом Святішого Патріарха Московського і всієї Русі Кирила пройшло чергове (третє) засідання президії Міжсоборної присутності Руської Православної Церкви. Міжсоборна присутність представляє собою дорадчий орган Московського Патріархату, що сприяє вищій церковній владі РПЦ у підготовці рішень, що стосуються найбільш важливих питань внутрішнього життя і зовнішньої діяльності Церкви.
детальніше...>>

11/6/2011

Єпископ Кіровоградський і Новомиргородський Іоасаф: «Завдання Церкви - вести людину до спасіння, говорити правду Божу, незалежно від того, хто як до неї ставиться».

Ваше Преосвященство, Ви очолювали Каховську і Бериславську єпархію, тепер Кіровоградську і Новомиргородську. Якими якостями повинен володіти сучасний архіпастир?
детальніше...>>

2/6/2011

«Треба самовіддано боротися в цій битві, прагнучи, щоб любов перемогла зло, щоб у світі стало більше доброти.» - редактор офіційного журналу Оренбурзької і Бузулуцької єпархії «Оренбурзькі єпархіальні відомості» Віра Жидкова

«Треба самовіддано боротися в цій битві, прагнучи, щоб любов перемогла зло, щоб у світі стало більше доброти.» - редактор офіційного журналу Оренбурзької і Бузулуцької єпархії «Оренбурзькі єпархіальні відомості» Віра Жидкова
детальніше...>>

26/5/2011

Архієпископ Херсонський і Таврійський Іоанн (Сіопко): «Краща пам'ять про наших новомучеників і сповідників - це наша гаряча молитва перед їх іконами, мощами, на місці їхніх подвигів».

Архієпископ Херсонський і Таврійський Іоанн (Сіопко): «Краща пам'ять про наших новомучеників і сповідників - це наша гаряча молитва перед їх іконами, мощами, на місці їхніх подвигів».
детальніше...>>

24/5/2011

Чи важливі приїзди Патріарха Кирила в Україну для народу?

У людей з'явилася можливість самим докопатися до істини - порівняти свій стан до і після благословення Патріарха і на власні очі переконатися, що ця людина гідна очолювати Православну Церкву, що нею керує Дух Святий.
детальніше...>>

© 2010-2016 Протоієрей Ростислав Ярема. Всі права збережені. При копіюванні інформації посилання на сайт Патріарх всієї Русі - обов'язкова.