ГОЛОВНА Новини ПРО ПРОЕКТ РЕДАКЦIЯ КОНТАКТИ 
Почтовая форма Карта сайта РУС

Архів матеріалів:

Серпень 2019 р.
ПнВтСрЧтПтСбНд
2930311234
567891011
12131415161718
19202122232425
2627282930311
2345678

Посилання:

Официальный сайт Русской Православной Церкви / Патриархия.ru

Нашi банери:

Інтерв'ю

20/8/2013

Єпископ Орєхово-Зуєвський Пантелеімон: «Справжній сенс життя - в служінні іншим»

Нинішня соціальна система держави - це монополія, в якій держоргани самі собі виділяють гроші, самі їх витрачають і самі себе контролюють. Саме тому вона не може бути ефективна, вважає голова Синодального відділу з церковної благодійності та соціального служіння єпископ Орєхово-Зуєвський Пантелеымон. Видання «Газета.ru» звернулося до владики з проханням розповісти, як в Церкві налагоджена робота з соціального служіння, як саме і на які кошти вона ведеться.

- Як Ви самі прийшли до соціального служіння?

- Давним-давно, коли я був ще невіруючою людиною, мене відвідала думка, що сенс життя можна знайти в служінні іншим. До цього я шукав сенс життя в мистецтві: в театрі, в літературі, в кіно. Але тільки коли пішов працювати санітаром у лікарні, відчув, що справжній сенс життя - в служінні іншим.

Пізніше я хрестився і став священиком. Коли мені було 40 років, у мене померла дружина і мене призначили настоятелем у лікарняному храмі. Там я став допомагати сестрам милосердя, при храмі виникло училище сестер милосердя. І ось так поступово я долучився до цієї справи.

- Зараз Ви очолюєте Синодальний відділ із соціального служіння. Які основні напрямки роботи відділу?

- Ми намагаємося допомагати всім, хто цього потребує. Наприклад, багатодітним сім'ям. У нинішніх умовах багатодітні батьки роблять дуже важкий подвиг. Багато сучасних сімей  не наважуються виконувати те, що заповідано Богом, знаходячи різні причини і пояснення для того, щоб не народжувати дітей. Тому багатодітні батьки сьогодні змушені бути свого роду білими воронами. Допомога цим людям для нас в пріоритеті. В єпархіях з'являється все більше ініціатив і проектів, які націлені на підтримку багатодітних сімей: центри гуманітарної речової  допомоги, дитячі садки і ясла, літні табори, служби добровольців, без яких батькам часом буває дуже складно впоратися.

Звичайно, допомоги  потребують  діти-інваліди, діти з неповних сімей, діти, які позбулися батьків. Їм ми теж допомагаємо. Зараз на території Росії діє 90 церковних дитячих притулків. Часто вони виникали стихійно - священики, настоятелі монастирів не могли миритися з тим, що в інтернатах без батьківського піклування, без виховання залишаються діти. Будувався притулок, часто зовсім невеликий за розміром, священикам передавалися на виховання діти. І сьогодні ми бачимо, що в цих притулках в сімейній обстановці виростають чудові люди!

Випускники церковних притулків отримують середню і вищу освіту і набагато краще влаштовуються, ніж випускники державних дитячих будинків.

Ми допомагаємо людям похилого віку. Вони пережили дуже важке  XX століття, страшну війну, утискання  людських свобод та інші жахи радянського життя. Зараз вони отримують мізерну пенсію, у них в багатьох регіонах немає грошей навіть на дрова.

Всього в Росії діє понад 40 богаділень - місць, де самотні тяжкохворі старі живуть в умовах, близьких до домашніх. Їх опікують сестри милосердя і лікарі. У Москві теж є такі установи. У наступному році православна служба допомоги «Милосердя» відкриє в Москві нову богадільню, розраховану на 18 місць. З технічної точки зору нова богадільня в Москві не буде поступатися державним притулкам: приміщення обладнають ліфтами, спеціальними ванними кімнатами, широкими дверними отворами, пандусами. Але для літньої людини не менш важливі турбота, увага, людське тепло і щира участь в його проблемах. Часто всього цього не вистачає в державних установах.

Крім того, ми, звичайно ж, допомагаємо інвалідам, бездомним, людям, у яких є схильність до алкоголізму та наркоманії. Ми намагаємося не тільки нагодувати безпритульного, а й дати йому реальну можливість повернутися в суспільство. Коли в Москві тільки з'явився наш автобус «Милосердя», перед ним стояла одна проста мета - врятувати взимку якомога більше людей від смерті через переохолодження. Через кілька років московська влада створили свій подібний проект, і завдяки цьому зараз, слава Богу, смертність серед бездомних зменшується. І ми більше думаємо над тим, як реабілітувати таких людей.

В єпархіях  з'являються притулки для бездомних (зараз їх більше 60. - «Газета.ru»), які намагаються надати комплексну допомогу - відновити документи, прищепити навички самостійного життя, працевлаштувати людину. Правда, в Москві досі такого центру у Церкви немає, хоча ми давно просимо московську владу виділити для його створення ділянку землі. Ми б хотіли, щоб у ньому бездомні були не просто постояльцями, а змогли почати самі вирішувати свої питання, жити як в своєму будинку, а не як в казенній установі. Ми вже придбали мобільну душову для бездомних, яку можна поставити поряд з притулком. Але самого притулку як  і раніше немає.

Серйозним злом для нашого суспільства є наркоманія. Церква не відгороджується від наркозалежних людей, а прагне їм допомогти. З кожним роком з'являється все більше церковних реабілітаційних центрів для наркоманів. У Москві при нашому відділі діє Координаційний центр з протидії наркоманії. За його підрахунками, зараз в країні 62 церковних реабілітаційних центри, які здатні одночасно прийняти близько 1000 чоловік. Наші фахівці виїжджають за кордон для ознайомлення з сучасними методиками роботи, зовсім недавно була розроблена церковна методика реабілітації наркоманів.

- Як Ви вирішуєте, кому саме потрібна допомога? Це якісь директиви зверху?

- Більшість церковних соціальних проектів з'являється не в результаті директив, а у відповідь на прохання про допомогу. До того ж Ви трошки неправильно уявляєте нашу роботу. Соціальна робота, звичайно, підтримується Патріархом, на Вищій Церковній Раді, Священному Синоді, Архієрейському Соборі приймаються різні документи. Але це служіння природно для Церкви. Основне наше завдання - не вигадувати щось нове, а підтримувати і більш ефективно використовувати і розвивати те, що у нас вже є. А головне, що у нас є, - це любов. Служіння іншим - це не робота, а служіння любові.

Наш відділ - це не просто якесь міністерство, яке за чимось стежить. Кожна єпархія тут самостійна у своїй роботі, кожен архієрей сам вирішує, чим займається його єпархія, на кожній парафії у настоятеля храму є певна ступінь свободи, і він теж сам вибирає, чим йому займатися. Ми не можемо спустити якусь директиву і сказати, що, наприклад, сьогодні ми йдемо в дитбудинки, а завтра допомагаємо людям похилого віку.

Разом з тим, звичайно, ми намагаємося координувати соціальну роботу в методичному, організаційному плані, розповідати про успішний досвід, консультувати, допомагати єпархіях. У багатьох парафіях зараз з'явилися соціальні працівники, ми займаємося їх навчанням. Приїжджаємо в різні федеральні округи, проводимо конференції, вже кілька років ведемо на нашому сайті дистанційне навчання - у форматі веб-семінарів. У цих веб-семінарах беруть участь сотні людей з єпархій різних регіонів нашої країни і навіть з-за кордону. Тих соцпрацівників, які пройшли цей курс, ми запрошуємо до Москви на стажування.

- Усі ваші проекти тільки для віруючих?

- Зовсім ні. Наприклад, один з добровольців служби «Милосердя», який займається ремонтом на дому для наших підопічних, є нехрещеним. Але він дуже світла, хороша людина. Якщо у людини є щире бажання допомагати іншим, робити добро - він вже на шляху до Бога - джерела добра. У нашу службу добровольців «Милосердя» іноді приходять представники інших релігій. Були випадки, коли в добровольці записувалися мусульмани, протестанти, католики.
- Ведення такої кількості соціальних проектів вимагає серйозного фінансування. Звідки йдуть кошти на ці проекти Церкви?

- Частково наші витрати покривають гранти та субсидії, але більша частина коштів - це приватні пожертвування. Наприклад, у православній службі допомоги «Милосердя» понад 70 відсотків усіх надходжень складають приватні пожертвування. Є люди, які нам допомагають дуже давно, наприклад диригент Володимир Федосєєв. Він влаштовує благодійні концерти Великого симфонічного оркестру на користь нашої служби «Милосердя» і ось вже більше 20 років допомагає нам зі своїх особистих коштів.

Нас підтримують «друзі милосердя» - ті люди, які регулярними невеликими перерахуваннями дозволяють виживати нашим проектам. Ми відкриті, і можна перевірити все, що ми робимо: фінансові звіти кожен місяць публікуються в загальному доступі на сайті Милосердіє.ru. На жаль, цього року пожертвування від «друзів милосердя» скоротилися. Щоб наші проекти продовжували свою роботу, потрібна постійна підтримка громадянського суспільства.

- У держави також є структури соціальної допомоги. Як Ви оцінюєте їх ефективність?

- Соціальна система держави - це монополія, в якій державні органи самі собі виділяють гроші на свою роботу, самі їх витрачають і самі себе контролюють. Зрозуміло, що ця система недосконала, вона не орієнтована на людину.

Простий приклад. Є таке поняття, як соціальна послуга. У розвинених країнах кошти на оплату послуг йдуть за людиною. Що це означає? Замість того щоб сидіти в черзі і чути хамство від єдиного фахівця в єдиному державному закладі, людина сама може вибрати, яка установа  йому буде надавати допомогу, і за фактом цього вибору держава повинна буде перерахувати гроші тій організації, яку обрав чоловік. З'являється конкуренція, поліпшується якість послуг. У нас же досі зберігається система радянського зразка.

Ось ще приклад. На дитину-інваліда у державному інтернаті в Москві виділяється більше 100 тис. рублів на місяць. При цьому, якщо ця дитина живе в сім'ї, на нього виділяється коштів у кілька разів менше. Виходить, сама система підштовхує людей віддавати дітей в інтернати і перешкоджає усиновленню.

До революції милосердя було приватною справою і в ньому брали участь багато людей. Коли до влади прийшли безбожники, які хотіли побудувати новий світ і заперечували всі традиції, вони створили ту систему, яка жива до цих пір, хоча у нас вже немає радянських установ. У радянський час держава монополізувала соціальну діяльність і займатися справами милосердя Церкви було заборонено. Якби ми в радянський час відкрили притулок, нас би посадили у в'язницю. Держава хвалиться своєю соціальною роботою і при цьому ховало всіх потребують допомоги людей в закриті установи, куди не було доступу. Для цих людей було особливе гетто. Там була їжа і дах над головою, якийсь догляд, але при цьому життя тих, хто там перебував, сильно відрізнялася від нормального життя. Ці люди не були включені в життя суспільства.

Адже у всьому світі інваліди інтегровані в суспільство, вони їздять на громадському транспорті, ходять в магазини, їх намагаються підтримати в суспільстві. А у нас люди похилого віку, інваліди, діти-сироти від суспільства відірвані. Зараз тисячі, десятки тисяч людей приховані від наших очей в закритих психоневрологічних інтернатах, дитячих будинках для дітей-інвалідів, будинках престарілих, де вони нікому не потрібні.

Поступово держава починає розуміти, що в таких установах потрібні добровольці. Приймаються внутрішні документи, інструкції, які зобов'язують керівництво установ звітувати про те, як вони залучають добровольців. Але одними документами справі не допоможеш. Потрібно, щоб у вирішенні проблеми брали участь реальні живі люди - добровольці, громадянські активісти. Якщо їх не буде, слова про відкритість, турботі, догляді, спілкуванні з людьми в цих держустановах так і залишаться словами.

У державній системі не розвинена система реабілітації людей на всіх рівнях - ні наркоманів, ні бездомних, ні дітей-інвалідів. У Росії не вчать цьому, і в штатному розкладі не передбачено необхідну кількість людей для реабілітації.

- На соціальні проекти Руської Православної Церкви держава виділяє гроші?

- Так, але зараз це швидше виняток з правил. Візьмемо, наприклад, православну службу допомоги «Милосердя», яка працює в Москві. З бюджету міста цілком фінансується програма реабілітації московських дітей з ДЦП у нашому медцентри, майже на 50% покривається вартість навчання дітей у школі, дитячі будинки ж отримують не більше 10% витрат - в основному кошти виділяються тільки на харчування та одяг. Також деякі наші проекти отримують разове фінансування у вигляді грантів.

Але гранти гарні тільки для того, щоб почати проект. Потім мають бути інші механізми фінансування діючих ефективних соціальних служб. Адже у нас не фонд, який збирає кошти і просто перенаправляє їх нужденним. Цим ми теж займаємося, але більшість наших проектів в Москві представляють собою закінчену інфраструктуру з надання допомоги самим різним категоріям людей. У штаті служби «Милосердя» - лікарі, вчителі, психологи, вихователі, які працюють в дитячих будинках, притулку для вагітних, богадільні, школі. Ми повинні платити їм зарплату, людина ж не може працювати безкоштовно - йому треба одягатися, щось є.

- Чи є серед церковних соціальних проектів унікальні?

- Так, звичайно. У Петербурзі саме Церква була ініціатором створення першого в Росії дитячого хоспісу, і зараз директором цієї установи є священик. Унікальний проект - пітерський центр реабілітації неповнолітніх підлітків святителя Василія Великого. Туди потрапляють умовно засуджені підлітки, яких професійні фахівці повертають до нормального життя - знайомлять з культурою, мистецтвом, ходять разом з ними в походи, займаються паркуром, скелелазінням та іншими сучасними видами спорту.

Я вже говорив про автобус «Милосердя», який взимку ночами рятує від замерзання бездомних у Москві. Цей проект багато в чому став зразком для створення подібної державної мобільної служби. Наша Свято-Спірідонівска богадільня в Москві сильно відрізняється від державних притулків для людей похилого віку. У нас це дві звичайних квартири, де у кожного є свої речі, а не просто лікарняна палата, де людина повинна доживати залишок своїх днів безрадісно і на самоті.

У московській службі допомоги «Милосердя» є й інші унікальні проекти. У нас діє група денного перебування для дітей з важкими порушеннями опорно-рухового апарату. Фактично це дитячий садок, куди мама може привести свою дитину для реабілітації та спілкування з іншими дітьми. Зараз своєї черги до групи чекають більше 100 сімей.

Ні в одному медичному закладі не займаються комплексною допомогою хворим на бічний аміотрофічний склероз (БАС) - це важке рідкісне захворювання, при якому поступово перестають працювати всі м'язи і люди помирають від задухи. Зараз таких хворих тільки в Москві близько 700 чоловік. Полегшити страждання цих людей можна за допомогою апаратів штучного дихання, але вони коштують дуже дорого, і далеко не всі можуть собі їх дозволити придбати. Тому в службі «Милосердя» ми відкрили спеціальну програму «Подих» і збираємо кошти на купівлю апаратів. Наші лікарі, соцпрацівники, психологи надають всебічну підтримку пацієнтам та їх родинам.

Розмовляла Дар'я Загвоздіна

Патріархія.ru

/ Патріарх.ua /

Анонси iнтерв'ю

20/8/2013

Єпископ Орєхово-Зуєвський Пантелеімон: «Справжній сенс життя - в служінні іншим»

Нинішня соціальна система держави - це монополія, в якій держоргани самі собі виділяють гроші, самі їх витрачають і самі себе контролюють.
детальніше...>>

3/8/2013

Він на цій землі відстоював християнство. Бесіда з архієпископом Керченським Анатолієм (Кузнєцовим) про митрополита Сурозького Антонія

Одним з перших серед тих, хто довгі роки був поруч з митрополитом Сурожським Антонієм, слід назвати його першого вікарія - архієпископа Керченського Анатолія.
детальніше...>>

23/7/2013

Блаженніший митрополит Володимир: Християнство стало вірою нашого народу, сформувало нашу культуру та національну ідею

Напередодні святкування 1025-річчя Хрещення Русі Блаженніший митрополит Київський і всієї України Володимир розповів ІТАР-ТАСС, як святкуватиметься пам'ятна дата, де пройдуть заходи і хто в них братиме участь.
детальніше...>>

24/6/2013

Митрополит Волоколамський Іларіон: Прославивши новомучеників і сповідників Російських, Церква чітко визначила, хто був винен у трагедії, а хто став її жертвами

22 червня 2013 року гостем телепередачі «Церква і світ» на телеканалі «Росія-24», яку веде голова ВЗЦЗ митрополит Волоколамський Іларіон, став голова Ради при Президенті РФ з розвитку громадянського суспільства і прав людини М.А. Федотов.
детальніше...>>

18/6/2013

Митрополит Волоколамський Іларіон: За допомогою кіно можна нести християнське благовістя

16 червня 2013 року гостем телепередачі «Церква і світ» на телеканалі «Росія-24», яку веде голова ВЗЦЗ митрополит Волоколамський Іларіон, став режисер і сценарист Сергій Мірошниченко.
детальніше...>>

© 2010-2019 Протоієрей Ростислав Ярема. Всі права збережені. При копіюванні інформації посилання на сайт Патріарх всієї Русі - обов'язкова.