ГОЛОВНА Новини ПРО ПРОЕКТ РЕДАКЦIЯ КОНТАКТИ 
Почтовая форма Карта сайта РУС

Архів матеріалів:

Серпень 2019 р.
ПнВтСрЧтПтСбНд
2930311234
567891011
12131415161718
19202122232425
2627282930311
2345678

Посилання:

Официальный сайт Русской Православной Церкви / Патриархия.ru

Нашi банери:

Інтерв'ю

15/7/2011

Архієпископ Львівський і Галицький Августин (Маркевич)

«Ми не втомлюємося запрошувати Його Святість вшанувати своїм приїздом Львівську єпархію і не залишаємо надій на те, що і в стародавній православній Галичині найближчим часом утвердиться Патріарший жезл».

 

Ваше Високопреосвященство, Ви є головою відділу УПЦ зі взаємодії зі Збройними Силами та іншими військовими формуваннями України. Ви вмієте керувати літаком, стрибали з парашутом, відвідували гарячі точки планети. Це допомагає Вам у Вашій роботі з військовослужбовцями?

 

- Хоча, я і маю капітанські погони, але я не кадровий військовий. Просто так склалося, що я проходив строкову службу весь час в «учебках», тому придбав цілих три військові спеціальності: старшина-моторист групи суден річкового і озерного флоту, офіцер зв'язку та помічник військового коменданта залізничної станції. Військову справу я любив з дитинства, і навіть, коли обрав духовний шлях, любов до армії залишилася. Слід сказати, що чоловіки в рясі і чоловіки у військовій формі багато в чому схожі. Насамперед, це - дисципліна, самовіддане служіння людям, борг.

Вже будучи священнослужителем, навчився керувати всіма видами наземної техніки, у тому числі БТР-ом і танком, а також військовими літаками. Я вдячний Господу Богу за те, що з благословення Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Володимира, вже більше десяти років очолюю військовий відділ УПЦ. Досвід армійського життя став до нагоди: я відчуваю себе своїм у військовому середовищі. У кожного роду військ є свої традиції і, природно, вникаючи в це, я отримую можливість краще розуміти специфіку тієї чи іншої служби.

Звичайно ж, все це не є головним для мене, адже для кожного священнослужителя основною метою є спасіння душі людини у вічності, тобто приготування віруючого воїна для того, щоб бути гідним Царства Божого.

Нещодавно Міністерство оборони України затвердило Концепцію пастирської опіки у Збройних силах України. Це перший крок до створення в нашій державі інституту військового священства. У чому полягає сенс введення військового духовенства до лав Збройних сил?

 

- Питання про сенс чогось завжди вимагають об'ємних, розгорнутих відповідей. Якщо говорити про сенс введення військового духовенства до лав Збройних Сил, то, в першу чергу, потрібно сказати, що головною метою діяльності Церкви в Армії є духовно-моральна підтримка військовослужбовців. Церква повинна відповісти на духовні запити воїнів. Військові священики повинні допомогти людям подолати стрес, відчувати себе впевнено, дати офіцерам і солдатам моральну основу служіння. Якщо у Збройних Силах зникає моральна мотивація служби, а залишається тільки мотивація матеріальна, то відбувається дуже небезпечне явище: народна армія, покликана захищати Вітчизну не заради користі, покликана посувати воїнів на «покладення душі своєї заради ближнього свого», перетворюється в співтовариство найманців, дії яких можуть бути неадекватними.

Необхідність присутності православного священика у Збройних Силах повинна визначатися не копіюванням закордонного досвіду, не думкою того чи іншого командира, а історично сформованим статусом православ'я в нашому суспільстві, його роллю в нашій історії, культурі, національній самосвідомості, ставленням до війни і Армії. Тому моральні цінності, які вносяться православ'ям в суспільну свідомість, а саме: державний, здоровий патріотизм, шанобливе ставлення до військової служби та захисту Вітчизни як священного обов'язку кожного християнина, плюс бажання самої Церкви надати допомогу Збройним Силам - визначають зміст присутності священика у військовому колективі.

У зв'язку з цим слід зазначити, що в дореволюційній Росії Православна Церква відігравала важливу роль у формуванні в народу, воїнів армії і флоту патріотичної свідомості, вірності військовому обов'язку, готовності боротися за свій народ, за Батьківщину. Представники Православної Церкви в Армії - військові священики - надавали величезний моральний вплив на свідомість і поведінку воїнів. Військове навчання, більш ніж будь-яке інше, не може існувати у відриві від духу, совісті, віри і характеру людини. Навчання без виховання не формує військової людини, а розбещує її, бо в її розпорядженні знаходиться зброя, техніка та спеціальні знання, використовуючи які, бездуховний, безхарактерний і безвірний воїн може завдати людям, суспільству великі злодіяння. Добре сказав один вихователь, зауважте - не священнослужитель: "Під час навчального процесу потрібен вихователь, але під час бою - священик!"

У відповідності з вищесказаним, священнослужителям, які отримали благословення духовно окормлювати військовослужбовців, рекомендується розвивати свою діяльність за такими напрямками:

• залучення віруючих військовослужбовців до церковного життя в парафіях, на території яких дислокуються військові частини та навчальні заклади;

• створення та облаштування молитовних куточків у народознавчих кімнатах (так називаються місця проведення культурного дозвілля) військових частин, комплектування необхідною літературою, іконами, начинням;

• духовно-просвітницька робота, бесіди священиків з особовим складом;

• проведення молебнів, участь в присягах, військових урочистостях;

• організація поїздок паломників до шанованих православних святинь;

• участь священиків у роботі військкоматів під час призовних кампаній на військову службу.

Як бачимо, Армія покликана і може бути місцем повноцінної взаємодії суспільства і Церкви. Офіцери та солдати сьогодні, як ніколи раніше, мають потребу в духовній підтримці і особливому пастирському піклуванні. Для цього необхідно і усвідомлення ступеня відповідальності Церкви і суспільства по відношенню до армії.

Незважаючи на те, що Збройні Сили - інституція державна, а Церква у нашій країні від держави відділена, вони і зараз мають одну моральну основу. Тисячолітній досвід історії свідчить, що і Церква, і Армія завжди стояли на захисті Батьківщини. Любов до Вітчизни, готовність до самопожертви, патріотичний обов'язок були тими моральними принципами, на яких завжди ґрунтувалася Армія і які завжди проповідувала Церква. Армія покликана охороняти державу, оберігати її, а у хвилину військових випробувань - захищати і рятувати. Завдання ж Церкви - оберігати моральне здоров'я суспільства, а значить, і здоров'я держави.

Тому, затвердження Міністерством Оборони України Концепції пастирської опіки у Збройних Силах України - це не перший, а черговий крок МО по роботі, щодо введення військового духовенства. Але, на жаль, насправді - це поки що холостий хід, якщо не сказати різкіше. Концепція - це документ, який регламентує роботу військового духовенства з урахуванням релігійної ситуації в Україні. Але у нас немає системної роботи Церкви в Армії. Держава відноситься до цього питання із зайвою обережністю, не поспішає рухатися в цьому напрямку, посилаючись на відсутність законодавчої бази, проте ми активно працюємо з віруючими військовослужбовцями, використовуючи різні можливості.

Як готуватимуться кадри?

 

Кадрове питання важливе, як завжди. Якби сьогодні військових священиків зажадали в кожну частину, то у нас просто не вистачило б кадрів. Без допомоги держави, без наявності спеціальної програми формування повноцінного духовно-пастирського служіння у військах неможливо. Хоча, сьогоднішня ситуація, схоже, деяких влаштовує. Військові структури задовольняються тим, чим може допомогти Церква, але подальших серйозних кроків назустріч не роблять.

Ми намагаємося підбирати для духовно-пастирської роботи з військовими священиків, які знають Армію зсередини. А таке, переважно, - старше покоління священиків, тому що за радянських часів в семінарії приймали тільки після служби в Армії. Велика частина молодшого покоління священнослужителів в Армії вже не служила. Потрібно шукати нові шляхи. В даний час кадри ми підбираємо в єпархіях, два рази на рік проводимо збори. У перспективі священики, які будуть введені в штат, пройдуть спеціальний курс підготовки на базі навчальних закладів МО України. Також буде організований спецкурс на базі Київської духовної академії. Ми працюємо над цими питаннями.

 

В УПЦ є досвід духовного окормлення військовослужбовців. З якими труднощами найчастіше доводиться стикатися священнослужителям?

 

Ми маємо досвід служіння наших священиків з миротворчим контингентом в Косово та Іраку. Наші священики беруть участь у різного роду навчаннях, зокрема, Внутрішніх військ. У багатьох частинах є храми. В цілому, сьогодні в цій роботі задіяно близько 150 священиків. У кожній єпархії УПЦ є старший священик, який координує роботу в Збройних Силах. Безпосередньо, в конкретній частині духовно-пастирську роботу здійснює той священик, який знаходиться ближче до неї територіально або більше всього підходить до цієї місії за своїми якостями. При цьому вся така діяльність здійснюється на громадських засадах. Труднощі, в основному, пов'язані з тим, що цю роботу ведуть парафіяльні священики і робота з військовими для них - додаткове навантаження. Щоб священик був вільний від парафіяльної діяльності і щодня був у військовій частині, принаймні, хоча б раз на тиждень, такого, на жаль, у нас поки немає. Прикро, що парафіяльний священик не має можливості відвідувати армійський колектив у неділю, адже він здійснює обов'язкову службу в своєму храмі. Тому важливо, щоб Церква чи держава давали забезпечення священикові, як військовому пастирю. А фінансування відсутнє.

Нехай у військового священика буде не один полк, а декілька, нехай він буде один на весь гарнізон, але це буде людина, яка займається тільки пастирською роботою серед захисників Батьківщини. Адже вимагати багато чого від звичайного священика не можна, він завжди справедливо відповість: «Владика, вибачте, у мене парафія». Тому в даний час в багатьох випадках рівень роботи в Армії залежить від совісті самого священика і від позиції місцевого архієрея. Крім того, не завжди командири і начальники розуміють важливість даної роботи, також негативно впливає розкол у православ'ї. У нас є в наявності три частини православ'я, і військові не завжди розуміють, у чому полягає суть церковного розділення.

У минулому році Західна Україна зустрічала Святішого Патріарха Кирила. Як зустрічали віруючі свого Предстоятеля?

 

Як я вже зазначав в інтерв'ю Вашим колегам по закінченні візиту Святішого Патріарха на Західну Україну, відвідування Першосвятителя викликало велике натхнення, дало духовне підкріплення для віруючих. Навіть ті, хто відноситься до нашої Церкви без особливої симпатії, почали поважати Святішого. Тому що, одна справа - бачити проповіді по телевізору і чути по радіо, читати книги і репортажі, а інша справа - коли це все відбувається в реальному режимі спілкування.

Для мене, як єпископа однієї із західних єпархій, ще важливіше те, що нарешті всі побачили, що виявляється, Західна Україна не налаштована проти Руської Церкви, проти Патріарха, проти єдності з Руською Церквою. Звичайно, були й протестуючі проти приїзду Святішого, але їх кількість була у кілька разів менше, ніж тих, хто вітав Патріарха.

 

Чи змінилося щось після візитів Патріарха?

 

На жаль, Святіший Патріарх Кирил ще не відвідував Львів. Але ми не втомлюємося запрошувати Його Святість вшанувати своїм приїздом Львівську єпархію і не залишаємо надій на те, що і в стародавній православній Галичині найближчим часом утвердиться Патріарший жезл. Насмілюємося сподіватися, що проблеми споконвічно православної землі нашої, Галицької Русі, і людей, ввірених моєму окормленню, які стійко стоять у святій православній вірі, не чужі Матері - Руській Православній Церкві.

 

Підготувала Олена Любарова.

/ Патріарх.ua /

Анонси iнтерв'ю

15/7/2011

Архієпископ Львівський і Галицький Августин (Маркевич)

«Ми не втомлюємося запрошувати Його Святість вшанувати своїм приїздом Львівську єпархію і не залишаємо надій на те, що і в стародавній православній Галичині найближчим часом утвердиться Патріарший жезл».
детальніше...>>

6/7/2011

Митрополит Луганський і Алчевський Іоанникій: «Святіший Патріарх Кирил - це гідний приймач своїх славних попередників, унікальна особистість сучасної епохи, видатний ієрарх, церковний, громадський і державний діяч»

Митрополит Луганський і Алчевський Іоанникій: «Святіший Патріарх Кирил - це гідний приймач своїх славних попередників, унікальна особистість сучасної епохи, видатний ієрарх, церковний, громадський і державний діяч».
детальніше...>>

29/6/2011

Ректор Київських духовних шкіл архієпископ Бориспільський Антоній (Паканич)

«Майстерний проповідник і талановитий богослов, відомий публіцист і ревний місіонер Святіший Патріарх Кирил своїми проповідями та зверненнями до народу відкрив нову епоху православної місії в сучасному світі».
детальніше...>>

22/6/2011

ЯК У XXI СТОЛІТТІ ЗАЛИШАТИСЯ ХРИСТИЯНИНОМ

У Москві в Червоному залі кафедрального соборного Храму Христа Спасителя під проводом Святішого Патріарха Московського і всієї Русі Кирила пройшло чергове (третє) засідання президії Міжсоборної присутності Руської Православної Церкви. Міжсоборна присутність представляє собою дорадчий орган Московського Патріархату, що сприяє вищій церковній владі РПЦ у підготовці рішень, що стосуються найбільш важливих питань внутрішнього життя і зовнішньої діяльності Церкви.
детальніше...>>

11/6/2011

Єпископ Кіровоградський і Новомиргородський Іоасаф: «Завдання Церкви - вести людину до спасіння, говорити правду Божу, незалежно від того, хто як до неї ставиться».

Ваше Преосвященство, Ви очолювали Каховську і Бериславську єпархію, тепер Кіровоградську і Новомиргородську. Якими якостями повинен володіти сучасний архіпастир?
детальніше...>>

© 2010-2019 Протоієрей Ростислав Ярема. Всі права збережені. При копіюванні інформації посилання на сайт Патріарх всієї Русі - обов'язкова.