ГОЛОВНА Новини ПРО ПРОЕКТ РЕДАКЦIЯ КОНТАКТИ 
Почтовая форма Карта сайта РУС

Архів матеріалів:

Травень 2017 р.
ПнВтСрЧтПтСбНд
24252627282930
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
2930311234

Посилання:

Официальный сайт Русской Православной Церкви / Патриархия.ru
Фонд «Православный Крым»

Нашi банери:

Інтерв'ю

2/4/2012

Блаженніший митрополит Володимир: «Я живу інтересами Церкви»

Інтерв'ю Блаженнішого митрополита Київського і всієї України Володимира порталу «Православіє в Україні» та офіційному виданню Української Православної Церкви "Церковній православній газеті".

"Мета життя людини - зблизитися з Христом. Інакше немає сенсу - ні життя, ні тих страждань, які випадають на долю кожного"

- Ваше Блаженство, всі ці роки Ви дуже багато проповідували - і в храмі, і по радіо, і з телеекранів. Стільки часу у зв'язку з хворобою віруючі не могли чути Вашого пастирського слова, але дуже його чекали. І ось тепер, коли знову Ви можете звертатися до пастви, що б Ви хотіли сказати всім нам?

- Щиро дякую всім за молитви.

Згадуючи слова апостола Павла, великого проповідника, якого шанує Свята Церква, хотів би ще раз підкреслити: ми повинні перейнятися почуттям відданості Богу і служінню нашим ближнім. Є повчання в апостола: в істині стійте, тримайтеся віри. Є і ряд інших, які закликають нас до святості. Мета життя людини - придбання святості, досягнення святості. Як преподобний Серафим Саровський говорив, що стяжання Духа Святого - все одно, що святість. Вирішальну роль відіграє це в житті нашого суспільства та нашої Церкви.

"Прийдіть, діти, послухайте мене, страху Господнього я вас навчу", - говорить нам Господь через Псалмоспівця. Мета життя людини - зблизитися з Христом. Інакше немає сенсу - ні життя, ні тих страждань, які припадають на частку кожного, ні сердечного терпіння.

Пізнавати Бога необхідно для того, щоб пізнати істину нашого спасіння. Пізнавати Бога - це означає наблизитися до Нього, зробити ще один крок у Його бік. Тісне спілкування з Ним і є запорука досягнення життя вічного.

- Зараз Великий піст, коли кожен християнин закликається у свою міру до подвигу. Які завдання на Великий піст ставите для себе Ви?

- Завдання ті ж, що і всі християни повинні ставити перед собою. Мені ніяково починати з того, щоб показати себе. Немає такої потреби, тому що повинен бути нелицемірний подвиг, цей піст. Просте утримання від їжі і пиття призводить до трагічного стану гордості, забудькуватості. Замість того, щоб у кінцевій меті нам з'єднатися з Господом, виходить, що ми навколо ходимо, по сторонах дивимося, шукаємо привід для гордості, щоб побачити: а ми, коли постимося, як виглядаємо? Над цим людина багато працює, на жаль. А треба думати про інше, про Христа.

Ми віримо в Іісуса Христа, Господа нашого Начальника нашого життя, нашого Спасіння. Віримо в Святу Соборну Апостольську Церкву, віримо в Її буття, в Її постійну допомогу тим, хто до Неї звертається. Всі можливості є в Церкві, зібрані в семи Таїнствах, які Церква затвердила і якими і понині, можна сказати, благословляє тих, хто народився, хрестився, хто одружився. Щоб зростали в дусі церковному і получали благодать Святого Духа.

Тому кожна людина повинна поспішати звернутися до Бога, поки не пізно. Життя таке коротке, одною миттю проходить. Багато в кінці свого життя хапаються за голову, говорять: "Боже мій, у мене ще стільки справ, стільки планів, стільки обіцянок, і кінець усього. Як же це виходить?!"

- Що б Ви побажали тим, хто тільки збирається постити, хто ще думає, постити йому чи ні?

- Доводиться, хоча і з жалем, відзначати той факт, що краще ті, хто перебуває в пошуках - вони в більш вигідному становищі, ніж ті, які вважають, що вони вже все знають і вже будуть вчити інших.

Піст справжній - це повне утримання від гріхів, від гріховних думок і справ, які займають людини. Тому, хто поститься, стає легше нести хрест і досягати спасіння.

"У Церкві немає "своїх" і "чужих", є Христос. Він закликав і закликає всіх"

- Кілька запитань з нагоди святкування ювілею - 20-річчя Вашого Предстоятельства. Що зараз з Вашого 20-літнього служіння на кафедрі Київських митрополитів згадується з особливим теплом і радістю?

- Я, на жаль, не був на Архієрейському Соборі в Харкові, який відбувся 20 років тому. Я був у Фінляндії на богословській конференції. Після Архієрейського Собору мені подзвонили і запитали, чи маю бажання і чи приймаю  архієрейське рішення та постанову. Нехай буде воля Божа - я нічого не обирав і ні від чого не відмовлявся.

Багато радісного було. Найприємніше - коли дозволили відкрито проповідувати, перестали забороняти. Радісно було, коли з таким трудом було видобуто дозвіл на реєстрацію православних громад, коли наш молодіжний рух почав розвиватися.

Радісно поява єпархій - поділ великих і крупних, тому що, стільки людей прийшли в Церкву, збільшилася кількість священнослужителів, множилися єпархії, монастирі. І це продовжується, слава Богу. Дасть Бог, будуть якісь результати.

- Ваше Блаженство, це життя Церкви, а які світлі моменти запам'яталися особисто Вам?

- У мене немає особистих інтересів, я живу інтересами Церкви.

- А що за ці роки було у Вашому служінні найважче?

- Час був складним і для становлення України, складним він був і для Церкви. По приїзду в Київ, я згадував Чернігів, тому що я в кінці 60-х був там чотири роки правлячим єпископом. І завжди шкодував, коли бачив серед людей нелюдські відносини. Шкодував про те, що не знав, як сказати і до кого звернутися, щоб зрозуміли: поспішайте, люди добрі, робити добро, а то загибіль поглине вас.

Було багато проблем, але найстрашніше братоненависть. Вона відгомін і сьогодні має у відносинах різних церков... Я пам'ятаю, як на початку були роздратовані люди. Як деякі священики, і навіть деякі єпископи відійшли від істинної канонічної апостольської Церкви і очолювати стали те, що антизаконно, не Божественно, а значить і не спасенне.

- Як сьогодні ставитися до того, що про Вас моляться не тільки православні, але і ті, хто перебувають з нами в розділені?

- Спасибі всім. І я прошу святих молитов у вас всіх - не стільки про мене, скільки за всю нашу Церкву. Треба поважати молитву і всяке молитовне поклоніння як окремої людини, так і цілих груп. У нас немає євхаристійного спілкування з що відійшли, але домашня молитва не заборонена. І якщо ми будемо пам'ятати і згадувати один одного, можливо Господь пробудить совість і приведе нас до єдності у Христі.

- Вже 20 років Церква в Україні знаходиться в розділенні. І за цей час виросло ціле покоління людей, які не причетні до розколу, але змушені жити в його реаліях, часто без розуміння, що ж нас все-таки розділяє. Як нам, молодому поколінню Української Православної Церкви, ставитися до наших однолітків, що виросли і виховалисяв УПЦ КП та УГКЦ? Чи шукати шляхи примирення, адже ідею зближення з неканонічними конфесіями в нашій Церкві не всі підтримують...

- Думаю, що деякі новонавернені дійсно можуть не розуміти історичний шлях нашої Церкви. Зараз є ті, хто активно включаються в молодіжний рух, у справи милосердя, відвідують недільні школи, надходять у духовні семінарії. Все це спрямоване на те, щоб людина без будь-якого тиску, без загроз ставалана шлях роздумів про Церкву, яка як Мати закликає всіх і всіх об'єднує.

Є одна незаперечна істина, яку потрібно зрозуміти. У Церкві немає "своїх" і "чужих", "чорних" і "білих", а є Христос, і Він закликав і закликає всіх, все Він перемагає і всього досягає. Головне - триматися одного курсу, курс повинен бути - до Христа. Назустріч Йому треба намагатися йти кожному з нас, прагнути до Нього душею і серцем. Тому, хто долучився, розвиватися, терпіти і допомагати ближньому - того, хто не долучився.

Не тільки молодь, але й сучасні люди похилого віку в пошуках істини стали дуже дратівливими. Тому і виникають конфлікти, які часто починаються і за релігійних питань, а справжня мета життя на землі часто забувається.

- Зараз наша Церква переживає непростий період. Певною мірою ці труднощі відображаються на сторінках засобів масової інформації, і багато людей, в першу чергу світські, дуже бентежаться. Що б Ви могли сказати тим, хто ще не в Церкві і мають до неї претензії?

- Сказати: "Іди й дивися", - як сказано в Євангелії. Подивися і переконайся в тому чи іншому. Або утвердись в сумнівах, або відкинь їх, але при цьому надійся на Бога. У Церкви всіх, хто кличе Його Святе Ім'я, згадують і приймають.

"Всі церковні видання повинні йти в одному напрямку, щоб кожен день з їх допомогою протоптували собі дорогу до спасіння всі люди"

- Ваше Блаженство, з Вашого благословення 14 років тому була створена перша інтернет-сторінка нашої Церкви. З тих пір сайтів вже дуже багато. А як Ви ставитеся до Інтернету, адже сьогодні він зовсім не такий, як був 14 років тому?

- Інтернет для нашої Церкви - потрібна річ. І такі сучасні досягнення будуть поширюватися і розвиватися. На жаль, інформації  багато і людині важко розібратися. Але нам потрібно використовувати можливості нести свою віру, спілкуючись з молоддю в університетах, школах і, навіть, в дитячих садах. Потрібно пам'ятати: Господь вимагає від нас проповідувати Євангеліє всім народам, проповідуйте. І "хто увірує й похреститься, той спасеться, хто не приймає Хрещення, той засуджений буде" (Мк. 16:16).

Наша інтернет-сторінка  хороша. Особливо важливо, що люди між собою мають своє судження, про щось говорять, критикують.

Я сам колись стояв у витоків - і нашого "Православного вісника", і "нашої Церковної православної газети". Ця діяльність завжди була благородною і важливою.

Пам’ятаю, був один випадок, коли я був редактором "Православного вісника". Тоді влада вимагала, щоб поменше було чути не тільки в усному мовленні, але і в письмовому, що є Бог. І ось я приніс круту, будемо говорити, статтю в редакцію. За ідеологію нашого журналу та інших видань, яких у той час було раз-два, і край, відповідала уповноважена людина у комітеті з питань релігії. І ось він мені з роздратуванням говорив: "Віктор Маркіянович, що ж це виходить? Країна йде вперед, а ви тягнете назад. Країна має світлу надію, а ви що проповідуєте? Лякаєте людей бісами. Прибрати це слово, "біс"!" І доводилося прибирати. Він говорив: "Залиште його в спокої, навіщо на сторінках поминати. Не філософствуйте. Навіщо всіх лякати? Всі ці боги, боги. Давайте домовимося, щоб згадок таких не було..." тоді Ми перевели на жарт. Але жарт жартом, а було справжнє гоніння на Церкву.

Але це пережили, слава Богу, ті важкі часи. І всі разом будемо намагатися сприяти розвитку наших церковних видань надалі.

- Ваше Блаженство, що б Ви могли побажати нашим читачам і, взагалі, всім віруючим?

- Всі церковні видання взагалі повинні йти в одному напрямку, щоб кожен день з їх допомогою протоптували собі дорогу до спасіння всі люди - віруючі, не віруючі, вперто не віруючі, вперто віруючі - сказати, хто є хто, складно, все в руках Божих.

Всі наші видання - це благість й милість Божа. Якщо вони слабенькі - це дуже залежить від єпархії, від правлячого архієрея, - треба активно допомагати. А всім разом - співпрацювати. І на цьому шляху хочу всім побажати, щоб Господь просвітив всіх нас у житті тимчасовому і в майбутньому віці.

- Ваше Блаженство, ми дуже чекаємо Вас на урочистості з нагоди 20-річчя Предстоятельства. Який подарунок ми, віруючі, могли б Вам зробити до ювілею?

- Молитва.

Розмовляли Ю. Комінко і Є. Головіна

"Православіє в Україні"/Патріархія.ru

/ Патріарх.ua /

Анонси iнтерв'ю

2/4/2012

Блаженніший митрополит Володимир: «Я живу інтересами Церкви»

Інтерв'ю Блаженнішого митрополита Київського і всієї України Володимира порталу «Православіє в Україні» та офіційному виданню Української Православної Церкви "Церковній православній газеті".
детальніше...>>

19/3/2012

Заслужений артист Росії, півчий хору Високо- Петровського монастиря в Москві Ян Осін : « питання про церковне читання в храмі дуже важливе ».

У 1957 році Гермоген Шиманський - обдарований випускник Московської духовної академії, який став викладачем літургіки в Київській духовній семінарії, - видав чудову працю «Настанови церковному читцю»,
детальніше...>>

7/3/2012

Інтерв'ю Блаженнішого митрополита Київського Володимира телерадіокомпанії «Ера»

Блаженніший митрополит Київський і всієї України Володимир напередодні свята Торжества Православ'я дав інтерв'ю телерадіокомпанії «Ера», яке вийшло в ефір на Першому національному телеканалі України 6 березня 2012 року.
детальніше...>>

18/1/2012

Блаженнійший Митрополит Варшавський і всієї Польщі Сава: "Молитва за один за одного - це фундамент нашої віри, нашої єдності".

"Молитва за один за одного - це фундамент нашої віри, нашої єдності".
детальніше...>>

20/11/2011

Намісник Свято-Данилова ставропігійного монастиря в Москві архімандрит Олексій (Полікарпов)

«Завжди з умилінням, із радістю, із натхненням слухаєш слова, заяви Святішого Патріарха Кирила і думаєш: як Господь його умудряє!»
детальніше...>>

© 2010-2016 Протоієрей Ростислав Ярема. Всі права збережені. При копіюванні інформації посилання на сайт Патріарх всієї Русі - обов'язкова.