ГОЛОВНА Новини ПРО ПРОЕКТ РЕДАКЦIЯ КОНТАКТИ 
Почтовая форма Карта сайта РУС

Архів матеріалів:

Квітень 2017 р.
ПнВтСрЧтПтСбНд
272829303112
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
1234567

Посилання:

Официальный сайт Русской Православной Церкви / Патриархия.ru
Фонд «Православный Крым»

Нашi банери:

Патріархи Московськi і всієї Русі

Патріарх Кирил

Патріарх Кирил

Дата народження: 20 листопада 1946 р.

Дата хіротонії:14 березня 1976 р.

Дата постригу:3 квітня 1969 р.

Тезоіменитство:24 травня

Країна:Росія

Біографія:

Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил (в миру Володимир Михайлович Гундяєв) народився 20 листопада 1946 року в м. Ленінграді. Батько - Гундяєв Михайло Васильович, священик, помер у 1974 році. Мати - Гундяєва Раїса Володимирівна, викладач німецької мови в школі, в останні роки домогосподарка, померла у 1984 році. Старший брат - протоієрей Миколай Гундяєв, професор Санкт-Петербурзької Духовної академії, настоятель Спасо-Преображенського собору в м. Санкт-Петербурзі. Дід - ієрей Василій Степанович Гундяєв, в'язень Соловків, за церковну діяльність і боротьбу з обновленством у 20-х, 30-х і 40-х роках ХХ століття піддавався тюремним ув'язненням і засланням.

Після закінчення 8-го класу середньої школи В. Гундяєв поступив на роботу в Ленінградську комплексну геологічну експедицію Північно-Західного геологічного управління, де і пропрацював з 1962 по 1965 рік у якості техніка-картографа, поєднуючи роботу з навчанням у середній школі.

Після закінчення середньої школи у 1965 році вступив до Ленінградської духовної семінарії, а потім до Ленінградської духовної академії, яку закінчив з відзнакою у 1970 році.

3 квітня 1969 року митрополитом Ленінградським і Новгородським Никодимом (Ротовим) був пострижений у чернецтво з нареченням імені Кирил. 7 квітня ним же рукопокладений у ієродиякона, 1 червня того ж року - у ієромонаха.

З 1970 по 1971 роки - викладач догматичного богослов'я і помічник інспектора Ленінградських Духовних шкіл; одночасно - особистий секретар митрополита Ленінградського і Новгородського Никодима і класний наставник 1-го класу семінарії.

12 вересня 1971 року зведений у сан архімандрита.

З 1971 по 1974 роки - представник Московського Патріархату при Всесвітній Раді Церков у Женеві.

З 26 грудня 1974 року по 26 грудня 1984 року - ректор Ленінградської духовної академії та семінарії.

14 березня 1976 року хіротонізований у єпископа Виборзького. 2 вересня 1977 року зведений у сан архієпископа.

З 26 грудня 1984 року - архієпископ Смоленський і В’яземський.

З 1986 року - керуючий парафіями в Калінінградській області.

З 1988 року - архієпископ Смоленський і Калінінградський.

З 13 листопада 1989 р. по 2009 р. - голова Відділу зовнішніх церковних зносин (з серпня 2000 року - Відділ зовнішніх церковних зв'язків), Постійний Член Священного Синоду.

25 лютого 1991 року зведений у сан митрополита.

27 січня 2009 року Помісний Собор Руської Православної Церкви обрав митрополита Кирила Патріархом Московським і всієї Русі.

Інтронізація Святішого Патріарха Кирила відбулася 1 лютого 2009 року в Храмі Христа Спасителя.

Виконуючи послухи Священноначалія, Високопреосвященний Кирил був:

* з 1975 по 1982 рр. - головою Єпархіальної ради Ленінградської митрополії;

* з 1975 по 1998 рр. - членом Центрального комітету та Виконкому Всесвітньої Ради Церков;

* з 1976 по 1978 рр. - заступником Патріаршого екзарха Західної Європи;

* з 1976 по 1984 рр. - членом Комісії Священного Синоду з питань християнської єдності;

* з 1978 по 1984 рр. - керуючим Патріаршими парафіями у Фінляндії;

* з 1978 по 1984 рр. - заступником голови філії Відділу зовнішніх церковних зв'язків в м. Ленінграді;

* з 1980 по 1988 рр. - членом комісії з підготовки та проведення святкування 1000-річчя Хрещення Русі;

* у 1990 р. - членом комісії з підготовки Помісного Собору Руської Православної Церкви;

* у 1990 р. - членом комісії зі сприяння зусиллям у подоланні наслідків аварії на Чорнобильській АЕС;

* з 1989 по 1996 рр. - керуючим Православним Угорським благочинням;

* з 1990 по 1991 рр. - тимчасово керуючим Гаазько-Нідерландською єпархією;

* з 1990 по 1993 рр. - тимчасово керуючим Корсунською єпархією;

* з 1990 по 1993 рр. - головою комісії Священного Синоду з відродження релігійно-морального виховання та благодійності;

* з 1990 по 2000 рр. - головою комісії Священного Синоду з внесення поправок до Статуту про управління Руської Православної Церкви. Статут був прийнятий на Ювілейному Архієрейському Соборі у 2000 році;

* з 1994 по 2002 рр. - членом Громадської ради з відродження Храму Христа Спасителя;

* з 1994 по 1996 рр. - членом Ради із зовнішньої політики Міністерства закордонних справ Росії;

* з 1995 по 2000 рр. - головою Синодальної робочої групи з вироблення Концепції Руської Православної Церкви з питань церковно-державних відносин і проблем сучасного суспільства в цілому;

* з 1995 по 1999 рр. - членом Російського організаційного комітету з підготовки та проведення заходів у зв'язку зі святкуванням пам'ятних дат Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років;

* з 1996 по 2000 рр. - членом Наглядової ради Фонду 50-річчя Перемоги.

На час обрання на Патріарший Престол митрополит Кирил був:

* Постійним Членом Священного Синоду (з 1989 р.);

* Головою Відділу зовнішніх церковних зв'язків (з 1989 р.);

* Керуючим Патріаршими парафіями у Фінляндії (з 1990 р.);

* членом Синодальної Богословської комісії (з 26 лютого 1994 р.);

* членом Патріаршої та Синодальної Біблійної комісії (з 1990 р.);

* співголовою (з 1993 р.) і заступником глави (з 1995 р.) Всесвітнього руського народного собору, головою Смоленського (з 1996 р.) і Калінінградського (з 1997 р.) відділень ВРНС;

* членом Ради Земського руху (з 1993 р.);

* членом Руського палестинського товариства;

* автором і ведучим щотижневої телепередачі «Слово пастиря» на Першому каналі (з 1994 р.);

* почесним президентом Всесвітньої Конференції «Релігія і світ» (з 1994 р.);

* членом Ради зі взаємодії з релігійними об'єднаннями при Президенті РФ (з 1995 р.);

* членом Комісії при Президентові РФ з Державних премій в галузі літератури і мистецтва (з 1995 р.);

* почесним членом Московського інтелектуально-ділового клубу (з 1995 р.);

* співголовою Християнського міжконфесійного консультативного комітету (з 1996 р.);

* членом Президії Міжрелігійної Ради Росії (з 1998 р.);

* головним редактором журналів «Церква і час» (з 1991 р.), «Смоленські єпархіальні відомості» (з 1993 р.), «Православний паломник» (з 2001 р.);

* членом церковно-наукової ради з видання «Православної енциклопедії» (з 1999 р.);

* членом Наглядової ради Храму Христа Спасителя (з 2002 р.);

* співголовою Ради європейських релігійних лідерів (з 2002 р.);

* головою оргкомітету виставки «Православна Русь» (з 2003 р.);

* співголовою Робочої групи зі взаємодії Руської Православної Церкви з Міністерством закордонних справ Росії (з 2003 р.);

* головою Виконавчого комітету міжрелігійного ради СНД (з 2004 р.);

* членом Президії Міжрелігійної Ради СНД (з 2004 р.);

* членом Ради зі взаємодії з релігійними об'єднаннями при Президенті Російської Федерації (з 2004 р.);

* головою Комісії у справах старообрядних парафій і зі взаємодії з старообрядництвом (з 2005 р.);

* головою робочої групи для складання концептуального документа, який викладає позицію Руської Православної Церкви у сфері міжрелігійних відносин (з 2005 р.);

* головою робочої групи з підготовки документа, який виражає позицію Руської Православної Церкви з проблем глобалізації (з 2005 р.);

* членом Об'єднаної комісії з національної політики і взаємовідносин держави і релігійних об'єднань (з 2006 р.);

* співголовою Всесвітньої конференції «Релігії за мир» (з 2006 р.);

* керівником робочої групи з розробки «Основ вчення Руської Православної Церкви про гідність, свободу і права людини»;

* Місцеблюстителем Патріаршого Престолу (з 6 грудня 2008 року).

Митрополит Кирил є кандидатом богослов'я Ленінградської духовної академії (з 1970 р.); почесним доктором богослов'я Богословської академії в Будапешті (з 1987 р.).

У 1974-1984 рр. - доцент кафедри патрології Ленінградської Духовної академії; з 1986 р. - почесний член Санкт-Петербурзької духовної академії; з 1992 р. - член Академії творчості; з 1994 р. - почесний член Міжнародної академії Євразії; з 1996 р. - почесний професор військової Академії (нині Університет) ППО Сухопутних військ; з 1997 р. - дійсний член Академії російської словесності; з 2002 р. - дійсний член Академії соціальних і гуманітарних наук (з 2003 року Громадська Російська академія соціальних наук); з 2002 р. - почесний доктор політології Державного університету Перуджі (Італія); з 2004 р. - почесний доктор богослов'я Християнської академії Варшави (Польща); з 2004 р. - почесний професор Смоленського гуманітарного університету; з 2005 р. - почесний професор Астраханського університету; з 2005 р. - почесний доктор Російського державного соціального університету; з 2006 р. - почесний професор Балтійського військово-морського інституту імені адмірала Федора Ушакова; з 2007 р. - почесний президент Академії Російської словесності; з 2007 р. - почесний доктор Санкт-Петербурзького державного політехнічного університету.

Митрополит Кирил - автор таких книг: «Становлення і розвиток церковної ієрархії і вчення Православної Церкви про її благодатний характер» (Ленінград, 1971 р.); «Виклики сучасної цивілізації. Як відповідає на них Православна Церква» (Москва, 2002 р.); «Слово Пастиря. Бог і людина. Історія спасіння» (М., 2004 р.), «L'Evangile et la liberte. Les valeurs de la Tradition dans la societe laique» (Paris, 2006 р.), «Свобода і відповідальність: у пошуках гармонії» (М., 2008 р.) та інших, а також понад 700 публікацій, включаючи публікації у вітчизняній та зарубіжній періодиці. Видано цикли телепередач «Слово пастиря» - Вступ до православного віровчення; «Слово-Таїнство-Церква» - Історія ранньої християнської Церкви і вчення про Церкву; «Ювілейний Архієрейський Собор» - Основи соціальної концепції - Статут Руської Православної Церкви - Діяння про канонізацію, «Ставлення до інослав'я», «Слово Пастиря» - Церква, держава, політика (частина 1), Церква, особистість, суспільство (частина 2), Про віру і спасіння (частина 3). На аудіоносіях виданий цикл великопісних проповідей.

Митрополит Кирил запрошувався для читання лекцій в Рим (1972 р.), до Гельсінського університету, в Академію «Абу» в Турку, в Православну семінарію в Куопіо (Фінляндія, 1975 р.), в Екуменічний інститут в Боссе (Швейцарія, 1972, 1973 рр..), в Мюнстерський університет (ФРН, 1988 р.), в університет Удіне (Італія, 1988 р.), до Державного університету Перуджі (Італія, 2002 р.), в Християнську академію Варшави (Польща, 2004 р.).

Митрополит Кирил працював і працює в області міжправославних відносин. Він був першим представником Руської Православної Церкви в «Синдесмосі» - Всесвітньому братстві православних молодіжних організацій. З 1971 по 1977 рр. - член Виконкому «Сіндесмоса»; учасник VIII (Бостон, 1971 р.), IX (Женева, 1977 р.), Х (Фінляндія, 1980 р.) і XIV (Москва, 1992 р.) Генеральних Асамблей цієї організації; учасник першої Передсоборної Всеправославної наради (Шамбезі, 1976 р.) і Міжправославної комісії з підготовки Святого і Великого Собору Східної Православної Церкви (Шамбезі, 1993, 1999 рр.); головний доповідач на православній консультації «Загальне розуміння і бачення ВРЦ» (Шамбезі, 1995 р.); учасник Всеправославної консультації з питань екуменізму (Салоніки, 1998 р.) і Зборів Глав Помісних Православних Церков зі зцілення болгарського церковного розколу (Софія, 1998 р.); учасник Всеправославного святкування 2000 років Християнства в Віфлеємі 7.01.2000 р.; учасник переговорів між Московським і Константинопольським Патріархатами (Стамбул, 1977 р., Женева, 1978 р., Стамбул 1990 р., Москва, 1991 р., Стамбул, 1993 р.) і регулярних консультацій з поточних проблем між двома Церквами; проводив переговори з Константинопольською Православною Церквою по Естонії та з Румунською Православною Церквою з проблеми Бессарабської митрополії в Молдові (двічі у 1997 р. в Женеві, Кишинів, 1999 р.).

У 2005 році як голова делегації Руської Православної Церкви брав участь в інтронізації Патріарха Єрусалимського Феофіла III.

У складі офіційних делегацій відвідав всі Помісні Православні Церкви, у тому числі, супроводжував Святішого Патріарха Пимена і Святішого Патріарха Олексія II в їх поїздках за кордон.

Митрополит Кирил брав участь у роботі міжхристиянських організацій. Як делегат він брав участь в IV (Упсала, Швеція, 1968 р.), V (Найробі, Кенія, 1975 р.), VI (Ванкувер, Канада, 1983 р.) і VII (Канберра, Австралія, 1991 р.) Генеральних Асамблеях ВРЦ; у Всесвітній місіонерській конференції «Спасіння сьогодні» (Бангкок, 1973 р.); був президентом Всесвітньої Конференції «Віра, наука і майбутнє» (Бостон, 1979 р.) та Всесвітньої Конвокації «Мир, справедливість і цілісність творіння» (Сеул, 1990 р.); брав участь в асамблеях комісії «Віра і Устрій» ВРЦ в Аккрі (Гана, 1974 р.), в Лімі (Перу, 1982 р.), в Будапешті (Угорщина, 1989 р.).

Виконуючи доручення Священноначалія Руської Православної Церкви, митрополит Кирил брав участь у контактах з Церквами США, Японії, НДР, ФРН, Фінляндії, Італії, Швейцарії, Великобританії, Бельгії, Голландії, Франції, Іспанії, Норвегії, Ісландії, Польщі, Чехії, Словаччини, Ефіопії, Австралії, Нової Зеландії, Індії, Таїланду, Шрі-Ланки, Лаосу, Ямайки, Канади, Конго, Заїр, Аргентини, Чилі, Кіпру, Китаю, ПАР, Греції.

Митрополит Кирил був членом Помісного Ювілейного Собору Руської Православної Церкви (червень 1988 р., Загорськ), головою його Редакційної комісії та автором проекту Статуту Руської Православної Церкви, прийнятого Ювілейним Собором. Був учасником Архієрейського Собору, присвяченого 400-річчю відновлення Патріаршества (жовтень 1989) та позачергового Архієрейського Собору 30-31 січня 1990 року, а також Помісного Собору 6-10 червня 1990 р., Архієрейських Соборів 25-26 жовтня 1991 р.; 31 березня - 4 квітня 1992 р.; 11 червня 1992 р., 29 листопада - 2 грудня 1994 р.; 18-23 лютого 1997 р.; 13-16 серпня 2000 р.; 3-6 жовтня 2004 р., 24-29 червня 2008 р.

Представляв Руську Православну Церкву в комісіях з вироблення Закону РРФСР «Про свободу віросповідань» від 25 жовтня 1990 року і Федерального закону Російської Федерації «Про свободу совісті та релігійні об'єднання» від 26 вересня 1997 року. Брав участь у виробленні церковної позиції і миротворчих акціях під час подій серпня 1991 року і жовтня 1993 року.

Був одним з ініціаторів створення Всесвітнього руського народного собору у 1993 році.

У якості голови комісії Священного Синоду з відродження релігійно-морального виховання та благодійності ініціював створення Синодальних відділів з релігійної освіти, із соціального служіння і благодійності, зі взаємодії зі збройними силами та правоохоронними установами. Був автором Концепції з відродження благодійності та релігійної освіти, прийнятої Священним Синодом 30 січня 1991 р. Розробив і подав на затвердження Священного Синоду «Концепцію взаємодії Руської Православної Церкви зі збройними силами» у 1994 році.

З 1996 по 2000 рр. - керував розробкою і представив Ювілейному Архієрейському Собору 2000 р. «Основи соціальної концепції Руської Православної Церкви».

Брав активну участь в нормалізації церковного положення в Естонії. У зв'язку з цим відвідав Антіохійський та Єрусалимський Патріархати (поїздки в Ліван, Сирію, Йорданію і Ізраїль у 1996 році), а також брав участь у переговорах з представниками Константинопольського Патріархату в м. Цюріху (Швейцарія) у березні і двічі в квітні 1996 р., в Солуні, Талліні та Афінах (1996 р.), в Одесі (1997 р.), в Женеві (1998 р.), в Москві, Женеві та Цюріху (2000 р.), у Відні, Берліні та Цюріху (2001 р. ), у Москві та Стамбулі (2003 р.). У цьому ж зв'язку неодноразово відвідував Естонію, де вів переговори з представниками уряду, депутатами парламенту і з діловими колами цієї країни.

Брав активну участь в миротворчих акціях по Югославії. Неодноразово під час війни відвідував Белград, вів переговори з керівництвом цієї країни, ініціював створення неформальної міжнародної християнської миротворчої групи по Югославії (Відень, травень 1999 р.) і скликання міжнародної міжхристиянської конференції на тему: «Європа після косовської кризи: подальші дії Церков» в м. Осло (Норвегія) в листопаді 1999 року.

З 1984 по 2008 рік в Смоленській і Калінінградській єпархії було побудовано 143 храми, 65 відновлено. Таким чином, сьогодні тут налічується 287 храмів: 183 в Смоленській і 104 в Калінінградській областях.

У клірі числиться 214 осіб - 202 священика, 12 дияконів, а також 80 регентів і 87 псаломщиків.

В Смоленській області діють дві православні гімназії (перша в Росії подібна школа була організована в Смоленську у 1992 році), в Калінінградській - одна; відкрито чотири православних дитячих сади (перший з'явився в місті Веліж Смоленської області у 1994 році).

У 1988 році в Смоленську було засноване перше в Росії в повоєнний час духовне училище, у 1993 році перетворене в духовну семінарію. В даний час в Смоленську існує семінарія, де освіту здобувають майбутні пастирі, і Смоленське міжєпархіальне духовне училище, де готують регентів, іконописців, сестер милосердя, викладачів «Основ православної культури».

Митрополит Кирил удостоєний орденів Олександрійської, Антіохійської, Єрусалимської, Грузинської, Сербської, Болгарської, Елладської, Польської, Чеських земель та Словаччини, Американської та Фінляндської Православних Церков.

Також нагороджений орденами Руської Православної Церкви: святого рівноапостольного великого князя Володимира (II ступеня); святителя Олексія, митрополита Московського (II ступеня); святого благовірного князя Даниїла Московського (I ступеня); преподобного Сергія Радонезького (I і II ступеня); святителя Інокентія, митрополита Московського (II ступеня).

Серед державних нагород - орден Дружби Народів (1988 р.); орден Дружби (1996 р.); орден «За заслуги перед Вітчизною» (III ступеня, 2000 р.); орден «За заслуги перед Вітчизною» (II ступеня, 2006 р .).

Освіта:Ленінградська духовна семінарія та академія.

Наукові праці, публікації:

* Становлення і розвиток церковної ієрархії і вчення Православної Церкви про її благодатний характер (Ленінград, 1971 р.)

* «Виклики сучасної цивілізації. Як відповідає на них Православна Церква» (Москва, 2002 р.)

* «Слово Пастиря. Бог і людина. Історія спасіння» (М., 2004 р.)

* «L'Evangile et la liberte. Les valeurs de la Tradition dans la societe laique» (Paris, 2006 р.)

* «Свобода і відповідальність: у пошуках гармонії» (М., 2008 р.)

Патріархи Московськi і всієї Русі

© 2010-2016 Протоієрей Ростислав Ярема. Всі права збережені. При копіюванні інформації посилання на сайт Патріарх всієї Русі - обов'язкова.