ГОЛОВНА Новини ПРО ПРОЕКТ РЕДАКЦIЯ КОНТАКТИ 
Почтовая форма Карта сайта РУС

Архів матеріалів:

Травень 2017 р.
ПнВтСрЧтПтСбНд
24252627282930
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
2930311234

Посилання:

Официальный сайт Русской Православной Церкви / Патриархия.ru
Фонд «Православный Крым»

Нашi банери:

Проповіді Святішого Патріарха Кирила

7/5/2017

Слово Святішого Патріарха Кирила у Неділю 4-ту після Пасхи, про розслабленого, після Літургії в Нікольському Шостьєнському монастирі

7 травня 2017 року, у Неділю 4-ту після Пасхи, про розслабленого, Святіший Патріарх Кирил звершив Літургію в Нікольському Шостьєнському ставропігійному монастирі. Після закінчення богослужіння Предстоятель Руської Церкви звернувся до віруючих з проповіддю.

В ім'я Отця і Сина і Святого Духа!

Сьогоднішня післяпасхальна неділя іменується Неділею про розслабленого, тому що саме в цей день читається добре відоме Євангельське оповідання про зцілення розслабленого при Овечій купелі в Єрусалимі (Ін. 5:1-15). Кожен рік там відбувалося диво — ангел Господній збурював воду, приводив її в рух, і страждаючі різними недугами спрямовувалися в цю купальню, тому що зцілення поширювалося на того, хто перший в неї ступить.

Можна собі уявити, як тяжко страждаючій людині сконцентрувати всі сили, щоб першому досягти жаданої води. А навіщо це було так влаштовано Господом? А тому що в цих зусиллях проявлялася віра людей, їх цілеспрямованість, їх надія на зцілення. Той, хто не міг або, може бути, лінувався проявити належну старанність, у кого не вистачало терпіння чекати це диво, невідомо, у який день приходило, — не отримував зцілення. А у розслабленого, тобто паралізованого, взагалі не було шансів першим зануритися в купіль, бо він був не в змозі рухатися сам, а за 38 років ніхто не виявив бажання допомогти нещасному увійти в цілющі води. Але Господь Іісус Христос зцілює цю людину.

Євангельське читання дає нам можливість саме сьогодні подумати про те, чи є якийсь сенс у людських хворобах. Може бути, це просто невдалий збіг фізичних або генетичних обставин, наслідок життєвих невдач? Або, може бути, хвороба — це безглуздя? Адже хвороба вириває людину з повсякденного життя, обмежує її можливості. Яка користь може бути в знерухомлених людях? Яка користь може бути від усього того, що обрушилося незрозуміло чому саме на їх голову?

У святого Василія Великого ми знаходимо чудові слова: «Уражається тіло, щоб рятувалася душа». Це і є відповідь усім тим, хто не бачить сенсу в хворобах і в скорботі, хто вважає це випадковістю, непорозумінням або просто наслідком недостатнього розвитку медичної науки, яка в поданні таких людей буде коли-небудь лікувати людину від будь-яких хвороб. Але вже сьогодні найбільш проникливі наукові уми, зокрема у сфері медицини, сумніваються в такій перспективі, тому що стрімкий науково-технічний розвиток супроводжується появою нових страшних хвороб, про які ще вчора ніхто не міг помислити, і ті сили, що закладені в людський організм, які ми звикли називати імунітетом, перестають працювати. Те, що відбувається з людиною, дає підставу вважати, що, незважаючи на абсолютно чудовий розвиток медичної науки, яка дійсно допомагає жити довше і бути здоровіше, хвороба ніколи не піде з людського життя. І пояснити це можна тільки тим, що хвороба є певним чинником, що сприяє духовному зростанню людини. «Уражається тіло, і рятується душа». А чому так? А тому що у хворобі людина усвідомлює свою обмеженість. У хворобі людина потребує допомоги, як розслаблений, який не міг сам спуститися до води Овчєй купелі. Хтось повинен був йому допомогти, а значить, розслаблений жив, усвідомлюючи свою абсолютну обмеженість.

Що відбувається з людиною, її свідомістю, її психологією в цих умовах? Можливий шлях повного відчаю: я обмежений, я нічого не можу, я не бачу, чи не чую, або не можу рухатися, або тиск піднімається так, що працювати не можу, або втрачаю присутність духа від нервової реакції на навколишнє середовище — та хіба мало, що може статися! Від усього цього люди страждають, але, з іншого боку, людина, що вважає свою обмеженість, не здійснить самого страшного гріха. Вона не загине духовно від гордині, бо гординя, в якій проявляється сама суть гріха (бо диявол є батько гордості), завжди виникає від свідомості сили, могутності, здібностей, зовнішніх даних, від положення, якого ми досягаємо в суспільстві.

Хвороба як ніщо інше ставить людину на місце. У хворої людини виникає потреба поставити в центр житті будь-кого іншого, як розслабленому був потрібен той, хто міг би допомогти йому зійти в рятівні води. Може бути, це прекрасний лікар, на якого починає сподіватися хворий, або близькі, які поділяють його скорботу. Хворий ніби виводить власне «я» з центру життя і поступається цим центром іншому. Він починає жити, вільно чи мимоволі, по заповідям Христовим. А адже всі заповіді порушуються від того, що в центр життя замість Бога і ближнього ми поставляємо самих себе і всі сили спрямовуємо на те, щоб служити тільки самим собі, своєму процвітанню своїй кар'єрі, своєму збагаченню, отриманню влади. Але хворий у всьому цьому більше не потребує. Він не думає про кар'єру, він не думає про владу. Він звільняється від багатьох гріхів, але, найголовніше, потребуючи допомоги, він когось іншого поставляє поруч з собою, не стільки фізично, скільки духовно. Як хворі люди дивляться на того, хто приходить до їх ліжка, щоб їм допомогти, — з радістю, з надією! Світло у віконці — людина, яка прийшла до хворого...

Але ж ніхто з людей не допоміг розслабленому у Овечій купелі. Допоміг йому Бог. І, може бути, саме велике і прекрасне, що відбувається у свідомості хворої людини, — коли вона усвідомлює, що її життя в руках Божих. Це відбувається, коли людина усвідомлює, що її хвороба смертельна. Мені доводиться час від часу відвідувати лікарні, як для дорослих, так і для дітей. Найчастіше я зустрічаюся з тими, хто вболіває саме такими хворобами. Якщо це діти, то я відчуваю себе серед них як у раю. Це святі діти, а їх оточують святі батьки, які не кидають цих дітей, не відмовляються від них, але борються за їх життя, мобілізуючи всі можливі сили, які їм підвладні; і найчастіше саме там зустрічаєшся з величезною силою молитви. Всі ці люди уступають у своєму житті центральне місце Богу — «уражається тіло, щоб рятувалася душа».

Багато зі святих отців хворобу називають Божественним відвідуванням. Якщо людина завжди здорова, якщо вона ніколи не відчуває свою обмеженість, то це може виникати і від богооставленності, особливо якщо людина зла, не робить нічого доброго, насолоджується своїм центральним місцем у житті, розштовхує других ліктями, зневажає ногами, робить кар'єру або бореться за збагачення будь-якими засобами. У такої людини немає ніяких внутрішніх сил, які могли б її врятувати. Він гинуча людина. І якщо Господь хоче його врятувати — може бути, по молитвах батьків, живих чи померлих, за молитвами близьких, що іноді дуже страждають від такої людини, без хвороби порятунок не відбувається. Іноді ця хвороба духовна, зрив в кар'єрі, усвідомлення того, що усе, чому служив, — прах і нічого не приносить користі, а іноді це фізична хвороба, яка призводить до зміни душі хворої людини.

Господь — люблячий Батько. Він не бажає нічиєї погибелі. Він не ламає заради нашого спасіння нашу природу, нашу свободу, Він не перетворює нас у гвинтики якоїсь величезної машини. Кожен з нас вільний, бо створений за образом Божим. Але із-за любові Господь часто простягає до нас Свою руку і  спасає, і іноді через хвороби призводить до переосмислення життя і до набуття шляхів до спасіння.

Всіма цими смислами і наповнений сьогоднішній день. А висновок дуже простий: ми ніколи не повинні впадати у відчай, коли нас відвідує хвороба. Ми, звичайно, повинні вживати сучасні засоби лікування, звертатися до лікарів, але якщо коли-небудь відчуємо, що навряд чи нам зможе допомогти медицина, то ніякого відчаю бути не повинно, а просто потрібно згадати слова святителя Василя Великого «Уражається тіло, щоб спаслася душа». І нехай допоможе нам Господь саме так зустрічати труднощі в житті, в тому числі фізичну неміч. Амінь. Христос Воскрес!

Прес-служба Патріарха Московського і всієї Русі

Патріарх.ua

Анонси подій

7/5/2017

Слово Святішого Патріарха Кирила у Неділю 4-ту після Пасхи, про розслабленого, після Літургії в Нікольському Шостьєнському монастирі

7 травня 2017 року, у Неділю 4-ту після Пасхи, про розслабленого, Святіший Патріарх Кирил звершив Літургію в Нікольському Шостьєнському ставропігійному монастирі.
детальніше...>>

6/5/2017

Слово Святішого Патріарха Кирила в день пам'яті великомученика Георгія Побідоносця після Літургії в Георгіївському храмі на Поклонній горі

6 травня 2017 року, в день пам'яті святого великомученика Георгія Побідоносця, свято Іверської ікони Божої Матері, напередодні 72-ї річниці Перемоги
детальніше...>>

30/4/2017

Слово Святішого Патріарха Кирила в Неділю святих Жен-мироносиць після Літургії в Олександро-Невській лаврі

30 квітня 2017 року, у Неділю 3-ю після Великодня, святих Жен-мироносиць, праведних Йосифа Аримафейського і Никодима, Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил звершив Божественну літургію в Троїцькому соборі Олександро-Невської лаври
детальніше...>>

18/4/2017

Слово Святішого Патріарха Кирила у вівторок Світлої седмиці після Літургії у Свято-Троїцькій Сергієвій лаврі

18 квітня 2017 року, у вівторок Світлої седмиці, Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил відвідав Свято-Троїцьку Сергієву лавру. В Успенському соборі Предстоятель Руської Православної Церкви звершив Божественну літургію.
детальніше...>>

17/4/2017

Слово Святішого Патріарха Кирила в понеділок Світлої седмиці після Літургії в Патріаршому Успенському соборі

17 квітня 2017 року, в понеділок Світлої седмиці, Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил звершив Божественну літургію в Патріаршому Успенському соборі Московського Кремля.
детальніше...>>

© 2010-2016 Протоієрей Ростислав Ярема. Всі права збережені. При копіюванні інформації посилання на сайт Патріарх всієї Русі - обов'язкова.