ГОЛОВНА Новини ПРО ПРОЕКТ РЕДАКЦIЯ КОНТАКТИ 
Почтовая форма Карта сайта РУС

Архів матеріалів:

Листопад 2017 р.
ПнВтСрЧтПтСбНд
303112345
6789101112
13141516171819
20212223242526
27282930123
45678910

Посилання:

Официальный сайт Русской Православной Церкви / Патриархия.ru
Фонд «Православный Крым»

Нашi банери:

Проповіді Святішого Патріарха Кирила

31/3/2010

Патріарше слово у Велику середу після Літургії Передосвячених Дарів у Храмі Христа Спасителя

31 березня 2010 року, в Велику середу, Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил здійснив Літургію Передосвячених Дарів у кафедральному соборному Храмі Христа Спасителя. Після закінчення богослужіння Святіший Патріарх звернувся до присутніх із Першосвятительським словом.

Високопреосвященні та Преосвященні владики, високоповажні отці, дорогі брати та сестри, всіх вас вітаю з Великою середою. Ми досягли преполовіння Страсної седмиці та з сьогоднішнього вечора вступаємо в найурочистіші й великі дні року — спогади страждань, смерті й Воскресіння Господа.
Середа присвячена, як ви знаєте, спогадам про те, як блудниця в домі Симона, прокаженого після трапези, вилила на Спасителя дорогоцінне миро (див. Мт. 26:6-16). Та Іуда, будучи злодієм, людиною срібролюбивою, обурився і запитав у Господа: "До чого ж таке марнотратство? Адже можна це дорогоцінне миро продати, а гроші роздати убогим ». Прозріваючи, що Іуда не про жебраків дбає, а жадібність йому спокою не дає, Господь говорить: «Вбогих завжди маєте з собою, а Мене — ні. А жінка приготувала Мене до поховання, та де б не було проповідуване Євангеліє, скрізь буде сказано про те, що вона зробила». Іуда не зміг пережити цього. Саме діяння цієї жінки були останньою краплею, що переповнила чашу його несумісності з Христом і учнями. Він йде та, запитавши у первосвящеників, скільки йому дадуть за зраду, погоджується зрадити Спасителя.

Ось блудниця та Іуда — два образи думок, два способи життя. З одного боку, іуда — апостол, наближений до Спасителя, один з дванадцяти. А що таке ця падша жінка, яку зневажали, відкидали, використовували? Нещасна істота, без прав, без особистого життя, без будь-якого майбутнього, грішниця. І в серці цієї грішної жінки відбувається щось, якийсь дивний переворот. Перед лицем Божественної святості, що явлена була в Христі, вона усвідомлює всю гріховність свого життя. Всі ці гроші, які вона накопичила, напевно, протягом всього свого неправедного життя, вона витрачає на те, щоб купити дорогоцінне миро — особливу пахучу рідину, яку наливали на голови царів, коли зводили їх на царство. Це була, дійсно, дорогоцінна рідина, яка коштувала величезних грошей. Вона віддає все — все, що мала. Через ці гроші вона віддає Богові все своє грішне життя. І Господь приймає цю жертву. А наближений до Спасителя Іуда, який був поруч із Ним весь час, їв, пив з однієї чаші, з одного столу, — ця людина йде та продає Спасителя за гроші.

Тут ми, дійсно, стикаємося з двома світами, з двома способами життя, з двома світоглядами. З одного боку, цілком очевидне прагнення пожертвувати, віддати самого себе Богові. Жінка віддає все, що мала, вона проявляє жертовність. Ми, православні християни, повинні пам'ятати, що жертовність — одне з найголовніших релігійних понять. У матеріалістичному світі жертовність не можна пояснити. «З якого дива я буду жертвувати щось від себе іншому? Ми всі живемо один раз, наше завдання — прожити якомога краще, багатше, веселіше. Навіщо ж мені щось віддавати іншому? А що я за це у відповідь отримаю?». На ці питання безбожний, нерелігійний погляд на світ та на людину відповідей не дає — цих відповідей немає. Чи не тому так стрімко зникає жертовність з нашого життя, що все глибше проникає безбожництво — і не тільки інституціональне, як було в радянські часи, а побутове безбожництво? Навіть називаючи себе православними, ми живемо так, ніби Бога немає, і в нашому житті панують цілі та цінності, які ніяк не пов'язані з жертовністю.

Чи не тим пояснюється й те, що ми стаємо народом жорстоким, черствим? Іноді нам потрібні тільки якісь страшні потрясіння, подібні до тих, що відбулися в Москві в метро, щоб раптом усвідомити біль, відчути біль іншої людини. Але що ж — без цих страждань ми перестаємо бути народом, який завжди в центрі свого життя мав цю здатність і готовність пожертвувати заради іншого, віддати йому частину свого часу, коштів, уваги, любові, добрих слів?

Жертовність пов'язана з релігійним способом життя. Якщо людина релігійна не за формальними ознаками, не за тими ознаками, за якими Іуда був близький до Спасителя, то він легко йде на вчинки, пов'язані з жертовністю. А ось інший спосіб життя, нерелігійний, — це той спосіб життя, якому прихильний був Іуда, хоча формально був наближений до Спасителя. Це життя без Бога. «Навіщо віддавати гроші? Їх потрібно отримувати, брати. В ім'я чого потрібно віддавати ці величезні кошти?» Звичайно, жебраки тут були ні при чому: він через себе пропускав те, що відбувалося, для нього це був кошмар, руйнування його світу, величезної сили виклик його способу думок, його життю. Іуда являв собою безбожний світ, де людина в центрі й все — тільки для самого себе.

Сьогоднішній день ніби вводить в зіткнення ці два світи — світ віри, який представляла ця нещасна жінка, та світ безбожний, зрадницький, самолюбний, егоїстичний, який представляв Іуда. Церква прославляє цю нещасну жінку. Ми про неї говоримо проповіді, ми її згадуємо, хоча не знаємо її імені. Вона уславлена в історії і, звичайно, вона сьогодні з Богом. А Іуда вже точно не з Богом.
Ось такі два шляхи сьогодні лежать перед кожним з нас. Чи обираємо ми життя з Богом, яке пов'язане завжди з готовністю пожертвувати, віддати ближньому те, що дороге для нас; або обираємо життя без Бога, де все спрямоване на те, щоб мати самим і, найчастіше, за рахунок інших людей? Своєю приналежністю до Церкви ми обираємо цей релігійний спосіб життя. І як важливо, щоб ніякі спокуси, ніякі навіювання, ніякі стереотипи поведінки й думки не руйнували нашу рішучість бути разом з Господом і жити так, як Він наказав, і, коли потрібно, віддавати себе іншому, ніколи нічого не шкодуючи, пам'ятаючи, що, коли ми віддаємо іншій людині, ми віддаємо не йому, а Богові. А Бог ніколи не буває у нас в боргу — тільки ми буваємо у Нього в боргу. І чим більше віддаємо, тим більше отримуємо.

Я хотів би сердечно вітати священнослужителів міста Москви, які сьогодні удостоїлися високого сану протоієрея. І, звертаючись до вас, брати, я хотів би сказати: ніколи нічого не жалійте. Пам'ятайте, що ваше служіння — це служіння, в центрі якого віддача людям. Коли священик жертовно служить, він має все — й здоров'я, й сімейне благополуччя, й любов своїх парафіян. Коли він починає служити самому собі, коли відмовляється від того, щоб давати людям, тоді він найчастіше втрачає і особисте благополуччя, й завжди втрачає любов парафіян.

Церква сьогодні повинна подавати приклад цього релігійного способу життя. Церква повинна подавати приклад жертовності, готовності розділити з людьми їх скорботи. Ось чому сьогодні те, що ми називаємо соціальним служінням Церкви, а простіше — служінням добру, служінням ближньому — ми повинні знову помістити в центр нашого церковного буття.

Ми обираємо шлях тієї жінки, яка вилила на Спасителя святе миро й отримала прощення гріхів. Дай Боже, щоб і за нашими скромними жертвами, за нашими молитвами та через наше покаяння Господь і нам простив наші гріхи — не прославив, як Він прославив ту жінку, а просто пробачив гріхи й дав спокій душам нашим. Амінь.

Прес-служба Патріарха Московського та всієї Русі

Анонси подій

31/3/2010

Патріарше слово у Велику середу після Літургії Передосвячених Дарів у Храмі Христа Спасителя

31 березня 2010 року, в Велику середу, Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил здійснив Літургію Передосвячених Дарів у кафедральному соборному Храмі Христа Спасителя.
детальніше...>>

© 2010-2017 Протоієрей Ростислав Ярема. Всі права збережені. При копіюванні інформації посилання на сайт Патріарх всієї Русі - обов'язкова.