ГОЛОВНА Новини ПРО ПРОЕКТ РЕДАКЦIЯ КОНТАКТИ 
Почтовая форма Карта сайта РУС

Архів матеріалів:

Березень 2019 р.
ПнВтСрЧтПтСбНд
25262728123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031
1234567

Посилання:

Официальный сайт Русской Православной Церкви / Патриархия.ru

Нашi банери:

Проповіді Святішого Патріарха Кирила

27/4/2011

Слово Святішого Патріарха Кирила в середу Світлої седмиці після Божественної літургії в Києво-Печерській лаврі

27 квітня 2011 року, у середу Світлої седмиці, Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил у співслужінні Блаженнішого митрополита Київського і всієї України Володимира та сонму ієрархів і духовенства України, Росії і Білорусі звершив Божественну літургію у Свято-Успенській Києво-Печерській лаврі. Після закінчення Літургії Предстоятель Руської Православної Церкви звернувся до присутніх із Першосвятительським словом.

Ваші Високопреосвященства і Преосвященства! Дорогі владики, всечесні отці, братія цієї святої обителі, брати й сестри!

З великою радістю звершив я сьогодні разом із вами Божественну літургію перед Успенським собором Києво-Печерської лаври.

Обставини, через які я приїхав до України, трагічні — це спомин 25-річчя Чорнобильської катастрофи. Горе присутнє в житті людей, і горе є наслідком гріха. Якщо люди відступають від Божого закону, то в життя їхнє вторгаються гріх і зло, а разом із гріхом і злом, як природний наслідок, — страждання. Якби не було людського страждання, то була б несправедливість, тому що навіть порушення земних законів — і то через суд карається людським стражданням. Кожен злочин має бути спокутуваний. Саме тому через суд людей ув'язнюють у темницях, і перебування в несвободі є спокутним стражданням за вчинене зло.

Ми без ліку порушуємо Божий закон, ми впадаємо у гріхи і в думках, і в справах своїх, і в особистому своєму житті, і в житті суспільному. Ми часто живемо так, нібито ні Бога, ні Божого закону немає. Комусь ще докоряє совість, а у когось совість спалена. Можливо, в якісь окремі моменти життя людина ще уражається совістю і говорить «Господи, прости!», але потім знову, потьмарена пристрастями, буйством своєї природи, впадає у гріх. І у відповідь на це Господь нас карає. Біль, страждання — це кара за наші гріхи. І не тільки за гріхи окремої людини, а й, можливо, за гріхи народів. Інакше ми й не зрозуміємо таких явищ, як війни, які забирають життя багатьох людей. У раю не могло бути війни. Серед святих не могло бути війни. Неможливо уявити собі, щоб Антоній і Феодосій Печерські, Сергій Радонезький і Серафим Саровський воювали один з одним, виправдовуючи свій конфлікт якимись надуманими аргументами. Серед святих — мир.

Гріх, який проник у природу людини, штовхає людей до того, що вони заради досягнення гріховних цілей роблять помилки. Страшною помилкою була причина Чорнобильської катастрофи. Але ми як люди віруючі повинні прозрівати — адже Господь міг і зупинити руку оператора, який, керуючи реактором, зробив фатальну помилку. Але Господь попустив, і багато людей власною смертю зробили, можливо, свій внесок у спокутування гріхів багатьох.

Така катастрофа, як Чорнобильська, свідчить про те, що людина, набуваючи величезної сили — через свій розум, через проникнення в науку, через розвиток технологій, — повинна одночасно зростати у великій моральній відповідальності за людей, що її оточують, за мир Божий, за створену Богом природу. Але якщо розвиток науки й техніки не супроводжується зростанням моральної відповідальності, то плоди людського розуму спрямовуються на гріховні цілі, на те, щоб мати більше грошей, енергії, влади й сили, більше споживати і витрачати. А коли немає високої моральної відповідальності, коли страх Божий зникає з життя людей, то в гонитві за цією владою — фізичною, мирською владою — люди й припускаються фатальних помилок.

Чудові слова сказав святитель Московський Філарет: «Промисел Божий навіть погані людські вчинки здатний звертати на благо». Безсумнівно, ніколи не слід забувати жертв Чорнобильської катастрофи. Учора я мав можливість з Блаженнішим владикою Володимиром і сонмом архіпастирів звершити молитву у Свято-Іллінському храмі в Чорнобилі, а потім у безпосередній близькості до четвертого реактора Чорнобильської АЕС. І, звичайно, ми молилися за упокоєння тих, хто загинув. Але в Чорнобильській катастрофі, як і в кожній події, особливо епохальній, безсумнівно був присутній перст Божий, бо ліквідація наслідків цієї катастрофи стала великим моральним подвигом для тисяч людей. «Процвіла язичницька неплодяща церква» (канон недільний 2-го голосу) — процвіла в той час ще не відкритим і ясним сповіданням віри, але подвигом жертви, готовністю йти на смерть для того, щоб захистити інших.

Ми не знаємо, чи всі ті люди — там, на корпусах електростанції, що вибухнула, — були свідомо віруючими. Але вони діяли за моральним законом, який Бог вклав у їхню природу, творячи, за словом апостола Павла, добро в їхніх серцях (див. Рим. 2:15). І ці люди, які сьогодні, безсумнівно, у Господа, тому що виконали Його найважчу заповідь покласти життя своє за други своя (див. Ін. 15:13), є сьогодні молитовниками за багатьох з нас.

Але був і інший дуже важливий наслідок цієї аварії. Адже саме з неї почалося критичне осмислення нашої дійсності, яка всім здавалась такою гладкою і спокійною, такою безконфліктною, бо правди про народне життя ми не знали. Але ось цю гірку правду про катастрофу приховати було неможливо, хоча в перші дні й намагалися, — тому що катастрофа мала глобальний характер. І все, що сталося, стало початком процесу осмислення нашого життя. Для багатьох він був пов'язаний із покаянням, із розумінням того, що далі без Бога жити не можна, що неможливо постійно будувати Вавілонську вежу, щоб досягти неба — і не для того, щоб вклонитися Богові, а для того щоб себе поставити на місце Бога. І ми знаємо, що після цього було святкування 1000-річчя Хрещення Русі, яке дало ще більший заряд духовних сил. А незабаром епоха державного безбожництва завершилася.

Які ж уроки ми повинні винести як віруючі люди (а Церква покликана звертати своє слово і до віруючих, і до невіруючих)? Які уроки ми як народ повинні винести з усього того, що сталося? Ніколи і ні за яких умов ми не повинні зрікатися Бога. Ніколи і ні за яких умов ми не повинні нехтувати Його моральним законом, тому що інакше ми будемо смертельно уражені, як смертельно ураженим виявилося те наше безбожне суспільство.

Сьогодні ніхто нас прямо й насильно не схиляє до того, щоб ми зрікалися віри. Але спосіб життя, який сьогодні пропонується в планетарному масштабі, — це спосіб життя безбожного, в ньому немає Бога, але є споживання, нестримне прагнення до багатства, до влади, до сили. І де ж гарантія, що наші сучасники або нащадки, позбавлені почуття моральної відповідальності, знову не оступляться і не вчинять щось таке, що знову спричинить видимі ознаки Божого гніву?

Ми як Церква Божа не можемо не робити з такого роду історичних подій висновки, що мають зв'язок із нашою вірою. Сьогодні ми такі висновки робимо, і, пам'ятаючи про Чорнобильську катастрофу, що сталася 25 років тому, звертаємося до Бога з молитвою, щоб Господь зміцнив нашу віру, допоміг супроводжувати силою цієї віри і силою морального почуття науковий, технічний, суспільний, соціальний, політичний, економічний розвиток світу.

Це дуже непросто, тому що ми будемо неминуче стикатися з силами, які подібного супроводу не потребують, які не вірять в Бога і прагнуть побудувати безбожну цивілізацію. Ми слабкі стосовно цих сил, тому що в їх руках реальні можливості керувати масовою свідомістю людей. Але з нами Бог, і в смиренні і простоті серця, без жодних претензій на людську владу ми повинні і будемо нести свідчення світу про Божу правду, про силу Божого закону, про те, що спасенним, благополучним і щасливим може бути тільки те життя, в якому Божественне поєднується з людським; тільки те життя, де зусилля людського розуму і волі підтримуються благодаттю Божою. І що складнішим стає світ, тим більше потребуємо ми цього Божественного сприяння нам.

«А тому нехай не тривожиться серце ваше: віруйте в Христа і в Бога віруйте» (див. Ін. 14:1). І простотою своєї віри, силою своєї молитви служіть тому, щоб Богом створений світ залишався здатним приймати благодатну Божественну енергію, що має силу спасіння роду людського.

Усіх вас, мої дорогі, вітаю зі святом Святої Пасхи!

Христос Воскрес! Христос Воскрес! Христос Воскрес!

Воістину Воскрес Христос!

<...>

Я тішуся з того, що моє відвідування святої Києво-Печерської обителі пов'язане також із святкуванням 50-річчя її намісника Преосвященного архієпископа Павла. Протягом останніх чотирьох з половиною років я щороку мав можливість відвідувати Лавру і можу свідчити, що за ці неповні п'ять років тут сталося майже диво. Зовнішній вигляд Лаври змінився до невпізнання. Небезпечний стан схилів, що загрожував обваленням нашої святині, доведено до ладу, з'явилися нові будівлі, такі необхідні для прийняття прочан, для монастирського життя; і далі тривають з величезним успіхом ці такі необхідні ремонтно-відновлювальні роботи.

Лавра — це символ руського Православ'я. Лавра — це наш духовний центр, це початок чернечого життя Стародавньої Русі і всієї подальшої історії Русі. Лавра — це місце особливого поклоніння громадян України, Росії і Білорусі і всього світу.

Можливо, найважливіше, що мені вдається побачити, хоча, напевно, не повною мірою, — це великі зміни в житті братії. Ченці завжди були опорою Православ'я, завжди були безкомпромісною силою, яка захищала і захищає єдність нашої Церкви, силою не фізичною, але духовною. Ця сила являється там, у Києво-Печерських печерах, перед трунами святих угодників Божих. Сила молитви перетворюється на силу їх заступництва над усією Церквою нашою, над усім благочестивим народом.

І за те, що невгасима лампада чернечого життя Києво-Печерської лаври розгорається з новою силою, я також щиро дякую владиці Павлу, який під мудрим водійством священноархімандрита Блаженнішого митрополита Володимира, у повному послушенстві волі священноархімандрита, зі смиренням і синівською любов'ю до нього здійснює своє служіння.

<…>

Прес-служба Патріарха Московського і всієї Русі

Анонси подій

27/4/2011

Слово Святішого Патріарха Кирила в середу Світлої седмиці після Божественної літургії в Києво-Печерській лаврі

27 квітня 2011 року, у середу Світлої седмиці, Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил у співслужінні Блаженнішого митрополита Київського і всієї України Володимира та сонму ієрархів і духовенства України, Росії і Білорусі звершив Божественну літургію у Свято-Успенській Києво-Печерській лаврі. Після закінчення Літургії Предстоятель Руської Православної Церкви звернувся до присутніх із Першосвятительським словом.
детальніше...>>

26/4/2011

Слово Святішого Патріарха Кирила після літії біля меморіалу «Героям Чорнобиля»

У ніч на 26 квітня 2011 року Святіший Патріарх Кирил звершив заупокійну літію за жертвами аварії на Чорнобильській АЕС біля меморіалу «Героям Чорнобиля» на території храмового комплексу Архістратига Михаїла в київському районі Дарниця. Після завершення богослужіння Святіший Владика звернувся до присутніх із Першосвятительським словом.
детальніше...>>

26/4/2011

Слово Святішого Патріарха Кирила після Великоднього молебню у Свято-Іллінському храмі Чорнобиля

Удень 26 квітня 2011 року Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил і Блаженніший митрополит Київський і всієї України Володимир прибули до Свято-Іллінського храму в Чорнобилі — єдиної церкви, що діє на території зони відчуження ЧАЕС. Предстоятель Руської Церкви звершив у храмі Пасхальний молебень.
детальніше...>>

25/4/2011

Слово Святішого Патріарха Кирила в понеділок Світлої седмиці в Успенському соборі Московського Кремля

25 квітня 2011 року, у понеділок Світлої седмиці, Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил звершив Божественну літургію в Патріаршому Успенському соборі Московського Кремля. Після закінчення богослужіння Предстоятель Руської Церкви звернувся до присутніх із Першосвятительським словом.
детальніше...>>

24/4/2011

Слово Святішого Патріарха Кирила після Божественної літургії в свято Світлого Христового Воскресіння

У ніч з 23 на 24 квітня 2011 року в кафедральному соборному Храмі Христа Спасителя Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил звершив ряд Великодніх богослужінь — всеношну, хресний хід, Великодню заутреню і Божественну літургію свт. Іоанна Златоуста. На завершення Святіший Патріарх Кирил привітав молільників зі святом Світлого Христового Воскресіння.
детальніше...>>

© 2010-2019 Протоієрей Ростислав Ярема. Всі права збережені. При копіюванні інформації посилання на сайт Патріарх всієї Русі - обов'язкова.