ГОЛОВНА Новини ПРО ПРОЕКТ РЕДАКЦIЯ КОНТАКТИ 
Почтовая форма Карта сайта РУС

Архів матеріалів:

Лютий 2019 р.
ПнВтСрЧтПтСбНд
28293031123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728123
45678910

Посилання:

Официальный сайт Русской Православной Церкви / Патриархия.ru

Нашi банери:

Проповіді Святішого Патріарха Кирила

26/5/2010

Слово Святішого Патріарха Кирила після Літургії в Свято-Казанській Амвросіївській жіночій пустині в Шамордіно

26 травня 2010 року Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил відвідав Свято-Казанську Амвросіївську ставропігіальну жіночу пустинь в Шамордіно (Козельський район Калузької області), що відзначає 20-річчя від дня відродження чернечого життя.

В головному храмі обителі — соборі на честь Казанської ікони Божої Матері — Предстоятель Руської Православної Церкви звершив Божественну літургію. Після закінчення Літургії Святіший Владика звернувся до присутніх із Першосвятительським словом.

Ваші Високопреосвященства та Преосвященства, високоповажні отці, вельмишановна матушка ігумена Нікона, дорогі сестри Шамординської обителі, брати та сестри!

Я з теплим почуттям переступив поріг цієї прославленої обителі, на якій так яскраво й очевидно відображається світло присутності Божественного духу. Ми сьогодні святкуємо 20-річчя від дня відновлення Шамординської обителі, й правильно сказала матушка настоятелька, що все, що ми робимо в Церкві, в тому числі відновлюючи обителі, — ми робимо силою Святого Духа. Тією ж силою прості, немічні, грішні люди ставали праведниками й, віримо, нині предстоять Господу.
Ми згадуємо ім'я старця Амвросія Оптинського. Адже не народився ж він старцем і не народився святим, але силою Святого Духа настільки перетворена була його людська природа, що, відчуваючи святість, що йде від нього, до нього приходили за допомогою, порадою та благословенням й чада церковні, й ті, хто був на порозі Церкви, й навіть ті, хто критично дивився з боку на церковне життя.

В сьогоднішньому рядовому апостольському читанні з послання до Римлян, яке випало на сьогоднішній день випадково (Рим. 1, 18-27), ми знаходимо слова, абсолютно для всіх нас не випадкові — в силу того, що ми урочисто згадуємо сьогодні 20-річчя відновлення цієї обителі. Апостол Павло, звертаючись до римлян, говорить про те, що багато людей зрадили славі Божественній і віддали перевагу поклонінню за подобою чотириногих, і гадів, і людини, ніж  поклоніння цій Божественній славі. Направляючи своє послання до Риму, в центр імперії, офіційною релігією якої було ідолопоклонство, апостол Павло, звичайно, мав на увазі, в першу чергу, те саме ідолопоклонство, коли люди своїми руками створювали статуї, подібності людей, звірів та навіть плазунів, і вклонялися їм, думаючи , що через ті статуї вони отримують допомогу від створених їхньою уявою та їх руками богів.
А чому ж ці слова злободенні для нас і особливо, можливо, в стінах обителі чернечої? Тому що слідом за цим апостол говорить про те, що багато людей віддали перевагу людській славі, ніж Божій. Ось, власне кажучи, в одній цій фразі сенс всього історичного буття роду людського. Людина вільна — поклонятися Богу й славити Його або поклонятися чомусь іншому, наприклад, славі людській. Додамо — грошам, тому що гроші часто допомагають знайти славу. Або владі, тому що й влада як інструмент впливу на людей допомагає знаходити славу. І буває так, що все життя присвячується поклонінню цій людській славі й всьому тому, що людина використовує для досягнення слави.

Знову ж таки, апостол Павло говорив про стародавніх римлян, викриваючи їх ідолопоклонство. Але хіба щось змінилося в свідомості величезної кількості людей, які живуть так, як жили стародавні римляни, а, може, навіть гірше? Ті хоч богів вигадували, а нинішня людина не має потреби в жодних богах — вона сама себе обожнює, вона обожнює свої прагнення гріховні, свої пристрасті. Подивіться на сучасну так звану культуру, яка є засобом прославлення людського гріха й людської пристрасті! Важко сказати, чи було в стародавньому Римі язичницькому щось подібне до того, з чим ми стикаємося сьогодні в нашому житті. І це ідолопоклонство новітнього часу не толерантне по відношенню до релігійного життя людей. У римлян був закон, що всі релігії могли існувати в імперії; правда, цей закон не поширювався на християнську віру, й тому християн гнали й вбивали. Але, тим не менше, нарівні з головними язичницькими культами в Римі могли існувати й інші культи.
Сьогоднішнє ідолопоклонство, проголошуючи терпимість, толерантність, насправді здійснює тотальний наступ на релігійне життя людей. І мода на спосіб життя, стандарти літератури, мистецтва, музики, образотворчого мистецтва, що нав'язані людям через всілякі фестивалі, пропоновані в якості якогось зразка, насправді мають на меті прославлення й винесення тільки однієї релігії — ідолопоклонства.

Тому слова, сказані апостолом Павлом, просто разять сьогодні свідомість, вражають своєю силою уяву. Це слова, звернені крізь століття до нас. А чому в обителі вони звучать особливо сильно, як набатний дзвін? А тому, що чернечий спосіб життя покликаний кидати виклик усім цим спокусам. Чернець життям своїм покликаний довести, що дотримання закону Божого гарніше, духовно багатше, світліше, благородніше, ніж усе те, що пропонує сучасне язичництво. Ось чому, будуючи свій внутрішній світ через молитву, покаяння, виконання послухів, слідування обітницям; відстороняючись від усього мирського, чернецтво свідчить про перемогу духу над плоттю й християнського способу життя над тим, що пропонує сучасний язичницький світ.

Але чернече покликання пов'язане й з величезною відповідальністю, тому що на чернецтво поглядають як на приклад — те, що можна мирським людям, нам не можна. Якщо ми говоримо, що наша віра є віра любові, та любові не маємо один до одного й до тих, хто до нас приходить, якщо внутрішньо підносимо себе над оточуючими, покладаємо на них тягарі своїми словами, що незручно носити (див. Мт 23, 4), пишаємося своїми шатами, — то ми створюємо власне маленьке язичництво, робимо собі маленьких ідолів, яким починаємо поклонятися, залишаючи славу Божу. Монастир — це місце, де створюються всі умови для здійснення справжнього християнського способу життя. Монастир має бути, в першу чергу, школою любові — любові старших до молодших, начальницьких до підлеглих. А любов підлеглих до начальницьких має бути виражена в неухильному дотриманні святого послуху. Послуху не з примусу, не крізь зціплені зуби, коли слово «благословіть» вимовляється так, що страшно робиться, а з радістю й з готовністю виконати волю Божу, яку через послух знаходить чернець.

І навіть якщо це пов'язано з труднощами, з ще більшим самообмеженням, то тим більше потрібно радіти, що Бог випробовує тебе, дає тобі можливість через слухняність явити Йому свою вірність. І кожен, хто отримує послух, повинен пам'ятати, що воно дається з любов'ю; що на одного покладається послух важче, а на іншого легше не тому, що начальницький одному симпатизує, а іншого принижує. В слухняності повинна проявлятися любов до начальницького та власне смирення. Тільки тоді життя монастиря буде школою любові — радісним життям. І все те, від чого відмовляються ченці, переступаючи поріг обителі, буде в багато разів компенсуватися теплотою людських відносин, участю в житті один одного та, звичайно, Божественною любов'ю, що являє себе через людей, і силою Божої благодаті.

Я бажаю всім вам, мої дорогі, — і тим, хто живе тут, в Шамординській обителі, й братам Оптиної пустині —  досягти успіху, в першу чергу, в любові Христовій, не на словах (бо це небезпечне й мерзенне лицемірство), а на ділі. Бажаю вам сили духу, й правильно сказала матушка, хочу ще раз процитувати її: можна побудувати храми з цегли, справа хоча й важка, але під силу, а от храм Святого Духа в душі створити куди важче. До цієї праці нас усіх закликають — від Патріарха до паламаря, від правителів і можновладців до простих трудівників. Нас усіх закликають до стяжання Божественного духу, до життя за Божим законом —  тоді у відповідь на тотальний наступ язичництва ми спорудимо справжню й неприступну стіну, скелю віри, об яку розіб'ються всі ці диявольські хвилі, спокуси й мани.

Нехай Господь допоможе нам стяжати Духа Свого й віру і, поступаючи відповідно з цією вірою, стверджувати найбільшу цінність життя за законом Христовим.

Я хотів би в пам'ять про сьогоднішнє торжество піднести Шамординській обителі ікону Пресвятої Богородиці «Знамення», яка була обрана в якості покровительки останнього Помісного Собору, що зволив обрати мене, недостойного, на Патріарший престол. Молячись перед цією іконою, до якої прикріплено пам'ятну дощечку, прошу вас пам'ятати й мене у своїх святих молитвах. Я хотів би також це майстерно зроблене зображення Свято-Троїцької Сергієвої лаври — нашого загального духовного центру — подарувати для вашої богадільні і як прикрасу, і як згадку про сьогоднішнє торжество. Нехай благословення Боже, Покров Цариці Небесної перебувають з обителлю цією та з усіма нами. Амінь.

Прес-служба Патріарха Московського та всієї Русі

Анонси подій

26/5/2010

Слово Святішого Патріарха Кирила після Літургії в Свято-Казанській Амвросіївській жіночій пустині в Шамордіно

26 травня 2010 року Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил відвідав Свято-Казанську Амвросіївську ставропігіальну жіночу пустинь в Шамордіно (Козельський район Калузької області)
детальніше...>>

26/5/2010

Слово Святішого Патріарха Кирила після Літургії в Казанській Свято-Амвросіївській жіночої пустині в Шамордино

26 травня 2010 р. Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил відвідав Казанську Свято-Амвросіївську ставропігійну жіночого пустинь в Шамордино (Козельський район Калузької області), що відзначає 20-річчя відродження чернечого життя. У головному храмі обителі - соборі на честь Казанської ікони Божої Матері - Предстоятель Руської Православної Церкви звершив Божественну літургію. Після закінчення Літургії Святіший Владика звернувся до присутніх з Першосвятительським словом.
детальніше...>>

22/5/2010

Слово Святішого Патріарха Кирила після Божественної літургії в Преображенському соборі Миколо-Угрешського монастиря

22 травня 2010 року, у свято перенесення мощей святителя і чудотворця Миколи з Мир Лікійських у Бар (1087), Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил після закінчення Божественної Літургії в Преображенському соборі обителі
детальніше...>>

13/5/2010

Слово Святішого Патріарха Кирила після Божественної літургії в храмі Вознесіння Господнього біля Никитських воріт

13 травня 2010 року, у свято Вознесіння Господнього, Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил звершив Божественну літургію в храмі Вознесіння Господнього («Велике Вознесіння») в Сторожах, біля Никитських воріт у Москві. Після закінчення Літургії Предстоятель Руської Православної Церкви звернувся до учасників богослужіння з Першосвятительським словом.
детальніше...>>

9/5/2010

Святіший Патріарх Кирил: «Велика Вітчизняна війна явила нам Божу правду про нас самих»

9 травня 2010 року, на тиждень 6-у по Великодню, про сліпого, Святіший Владика уперше здійснив особливе літургійне поминання, встановлене в Руській Православній Церкві у зв'язку зі святкуванням 65-ї річниці Перемоги у Великій Вітчизняній війні.
детальніше...>>

© 2010-2019 Протоієрей Ростислав Ярема. Всі права збережені. При копіюванні інформації посилання на сайт Патріарх всієї Русі - обов'язкова.