ГОЛОВНА Новини ПРО ПРОЕКТ РЕДАКЦIЯ КОНТАКТИ 
Почтовая форма Карта сайта РУС

Архів матеріалів:

Вересень 2019 р.
ПнВтСрЧтПтСбНд
2627282930311
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
30123456

Посилання:

Официальный сайт Русской Православной Церкви / Патриархия.ru

Нашi банери:

Проповіді Святішого Патріарха Кирила

26/5/2010

Слово Святішого Патріарха Кирила після Літургії в Казанській Свято-Амвросіївській жіночої пустині в Шамордино

26 травня 2010 р. Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил відвідав Казанську Свято-Амвросіївську ставропігійну жіночого пустинь в Шамордино (Козельський район Калузької області), що відзначає 20-річчя відродження чернечого життя. У головному храмі обителі - соборі на честь Казанської ікони Божої Матері - Предстоятель Руської Православної Церкви звершив Божественну літургію. Після закінчення Літургії Святіший Владика звернувся до присутніх з Першосвятительським словом.

Ваші Високопреосвященства і Преосвященства, шановані отці, багатошанована матушка ігуменя Никона, дорогі сестри Шамординської обителі, брати і сестри!

Я з дуже теплим почуттям переступив поріг цієї прославленої обителі, на якій так яскраво і очевидно відбито світло присутності Божественного духу. Ми сьогодні святкуємо 20-річчя відновлення Шамординської обителі, і правильно сказала матушка настоятелька, що все, що ми робимо в Церкві, у тому числі відновлюючи обителі, - ми робимо силою Святого Духу. Тією ж силою прості, немічні, грішні люди ставали праведниками і, віримо, нині предстоять Господу.

Ми згадуємо ім'я старця Амвросія Оптинського. Адже не народився ж він старцем і не народився святим, але силою Святого Духу настільки перетворена була його людська природа, що, відчуваючи святість, що виходить від нього, до нього приходили за допомогою, порадою і благословенням і чада церковні, і ті, хто був на порозі Церкви і навіть ті, хто критично дивився з боку на церковне життя.

У сьогоднішньому рядовому апостольському читанні з послання до Римлян, яке випало на сьогоднішній день випадково (Рим. 1, 18-27), ми знаходимо слова, абсолютно для всіх нас не випадкові - у силу того, що ми урочисто згадуємо сьогодні 20-річчя відновлення цієї обителі. Апостол Павел, звертаючись до римлян, говорить про те, що багато людей зрадили славі Божественній і вважали за краще, ніж поклоніння цій Божественній славі, поклоніння подобі чотириногих, і гадів, і людини. Направляючи своє послання до Риму, до центру імперії, офіційною релігією якої було ідолопоклонство, апостол Павел, звичайно, мав на увазі в першу чергу те саме ідолопоклонство, коли люди своїми руками створювали статуї, подоби людей, звірів і навіть плазунів і вклонялися їм, думаючи, що через ті статуї вони отримують допомогу від створених їхньою уявою і їх руками богів.

А чому ж ці слова злободенні для нас і особливо, може бути, в стінах обителі чернечої? Тому що слідом за цим апостол говорить про те, що багато людей віддали перевагу Божій славі, ніж славі людській. Ось, власне кажучи, в одній цій фразі сенс всього історичного буття роду людського. Людина вільна - поклонятися Богові і славити Його або поклонятися чомусь іншому, наприклад, славі людській. Додамо - грошам, тому що гроші часто допомагають набути славу. Або владі, тому що і влада як інструмент впливу на людей допомагає набувати славу. І буває так, що все життя присвячується поклонінню цій людській славі і всьому тому, що людина використовує для досягнення слави.

Знову-таки, апостол Павел говорив про древніх римлян, викриваючи їх ідолопоклонство. Але хіба щось змінилося у свідомості величезної кількості людей, які живуть так, як жили древні римляни, а, може бути, навіть гірше? Ті хоч богів вигадували, а нинішня людина не має потреби ні в яких богів - вона самого себе обожнює, вона обожнює свої прагнення гріховні, свої пристрасті. Подивіться на сучасну так звану культуру, яка є засобом прославлення людського гріха і людської пристрасті! Важко сказати, чи було в древньому язичницькому Римі щось подібне до того, з чим ми стикаємося сьогодні в нашому житті. І це ідолопоклонство новітнього часу не толерантно по відношенню до релігійного життя людей. У римлян був закон, що всі релігії могли існувати в імперії; правда, цей закон не поширювався на християнську віру, і тому християн гнали і вбивали. Але, тим не менш, нарівні з головними язичницькими культами у Римі могли існувати й інші культи.

Сьогоднішнє ідолопоклонство, проголошуючи терпимість, толерантність, насправді здійснює тотальний наступ на релігійне життя людей. І мода на спосіб життя, стандарти літератури, мистецтва, музики, образотворчого мистецтва, нав'язувані людям через всілякі фестивалі, запропоновані в якості якогось зразка, насправді мають на меті прославлення та піднесення тільки однієї релігії - ідолопоклонства.

Тому слова, сказані апостолом Павлом, просто разять сьогодні свідомість, вражають своєю силою уяву. Це слова, звернені крізь століття до нас. А чому в обителі вони звучать особливо сильно, як набатний дзвін? А тому, що чернечий спосіб життя покликаний кидати виклик усім цим спокусам. Чернець життям своїм покликаний довести, що дотримання закону Божого гарніше, духовно багатше, світліше, благородніше, ніж усе те, що пропонує сучасне язичництво. Ось чому, творячи свій внутрішній світ через молитву, покаяння, виконання послухів, слідування обітницям, відсторонюючись від усього мирського, чернець свідчить про перемогу духу над плоттю і християнського способу життя над тим, що пропонує сучасний язичницький світ.

Але чернече покликання пов'язане і з величезною відповідальністю, тому що на чернецтво дивляться як на приклад - те, що можна мирським людям, нам не можна. Якщо ми говоримо, що наша віра є віра любові, та любові не маємо один до одного і до тих, хто до нас приходить, якщо внутрішньо підносимося над оточуючими, покладаємо на них своїми словами тягарі незносні (див. Мф. 23, 4), пишаємося своїм одягом, - то ми створюємо власне маленьке язичництво, робимо собі маленьких ідолів, яким починаємо поклонятися, залишаючи славу Божу. Монастир - це місце, де створюються всі умови для здійснення справжнього християнського способу життя. Монастир повинен бути, в першу чергу, школою любові - любові старших до молодших, начальницьких до підлеглих. А любов підлеглих до начальницьких повинна виражатися через неухильне дотримання святого послуху. Послуху не з примусу, не через крізь зціплені зуби, коли слово «благословіть» вимовляється так, що страшно робиться, а з радістю і з готовністю виконати волю Божу, яку через послух знаходить чернець.

І навіть якщо це пов'язане з труднощами, з ще більшим самообмеженням, то тим більше потрібно радіти, що Бог випробовує тебе, дає тобі можливість через послух явити Йому свою вірність. І кожен, хто отримує послух, повинен пам'ятати, що він дається з любов'ю; що на одного покладається послух важче, а на іншого легше не тому, що начальник одному симпатизує, а іншого принижує. У послуху повинна проявлятися любов до начальницького і власне смирення. Тільки тоді життя монастиря буде школою любові - радісним життям. І все те, від чого відмовляється чернець, переступаючи поріг обителі, буде у багато разів компенсуватися теплотою людських відносин, участю в житті один одного і, звичайно, Божественною любов'ю, що являється через людей і силою Божої благодаті.

Я бажаю всім вам, мої дорогі, - і тим, хто живуть тут, в Шамординській обителі, і братам Оптиної пустелі - процвітати, в першу чергу, в любові Христовій не на словах (бо це небезпечне і мерзенне лицемірство), а на ділі. Бажаю вам сили духу, і правильно сказала матушка, хочу ще раз процитувати її: можна побудувати храми з цегли, справа хоч і важка, але посильна, а от храм Святого Духу в душі створити куди важче. До цього діяння ми всі покликані - від Патріарха до паламаря, від правителів і можновладців, до простих трудівників. Ми всі покликані до набуття Божественного духу, до життя за Божим законом - тоді у відповідь на тотальний наступ язичництва ми спорудимо справжню і неприступну стіну, скелю віри, об яку розіб'ються всі ці диявольські хвилі, спокуси і мани.

Нехай Господь допоможе нам набути Духа Свого і віри і, поступаючи у відповідності з цією вірою, утверджувати найбільшу цінність життя за законом Христовим.

Я хотів би в пам'ять про сьогоднішнє торжество піднести Шамординській обителі ікону Пресвятої Богородиці «Знамення», яка була обрана у якості покровительки останнього Помісного Собору, який зволив обрати мене, негідного, на Патріарший престол. Молячись перед цією іконою, до якої прикріплена пам'ятна дощечка, прошу вас пам'ятати і мене у своїх святих молитвах. Я хотів би також це майстерно зроблене зображення Свято-Троїцької Сергієвої лаври - нашого загального духовного центру - подарувати для вашої богадільні і як прикрасу, і як пам'ять про сьогоднішнє торжество. Нехай благословення Боже, Покров Цариці Небесної перебувають з обителлю цією і з усіма нами. Амінь.

Прес-служба Патріарха Московського і всієї Русі

Анонси подій

26/5/2010

Слово Святішого Патріарха Кирила після Літургії в Казанській Свято-Амвросіївській жіночої пустині в Шамордино

26 травня 2010 р. Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил відвідав Казанську Свято-Амвросіївську ставропігійну жіночого пустинь в Шамордино (Козельський район Калузької області), що відзначає 20-річчя відродження чернечого життя. У головному храмі обителі - соборі на честь Казанської ікони Божої Матері - Предстоятель Руської Православної Церкви звершив Божественну літургію. Після закінчення Літургії Святіший Владика звернувся до присутніх з Першосвятительським словом.
детальніше...>>

22/5/2010

Слово Святішого Патріарха Кирила після Божественної літургії в Преображенському соборі Миколо-Угрешського монастиря

22 травня 2010 року, у свято перенесення мощей святителя і чудотворця Миколи з Мир Лікійських у Бар (1087), Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил після закінчення Божественної Літургії в Преображенському соборі обителі
детальніше...>>

13/5/2010

Слово Святішого Патріарха Кирила після Божественної літургії в храмі Вознесіння Господнього біля Никитських воріт

13 травня 2010 року, у свято Вознесіння Господнього, Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил звершив Божественну літургію в храмі Вознесіння Господнього («Велике Вознесіння») в Сторожах, біля Никитських воріт у Москві. Після закінчення Літургії Предстоятель Руської Православної Церкви звернувся до учасників богослужіння з Першосвятительським словом.
детальніше...>>

9/5/2010

Святіший Патріарх Кирил: «Велика Вітчизняна війна явила нам Божу правду про нас самих»

9 травня 2010 року, на тиждень 6-у по Великодню, про сліпого, Святіший Владика уперше здійснив особливе літургійне поминання, встановлене в Руській Православній Церкві у зв'язку зі святкуванням 65-ї річниці Перемоги у Великій Вітчизняній війні.
детальніше...>>

6/5/2010

Слово Святішого Патріарха Кирила в Свято-Георгіївському храмі на Поклонній горі

6 травня 2010 року, в день пам'яті святого великомученика і Побідоносця Георгія, Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил звершив Божественну літургію у Свято-Георгіївському храмі-пам'ятнику на честь Перемоги у Великій Вітчизняній війні на Поклонній горі Москви.
детальніше...>>

© 2010-2019 Протоієрей Ростислав Ярема. Всі права збережені. При копіюванні інформації посилання на сайт Патріарх всієї Русі - обов'язкова.