ГОЛОВНА Новини ПРО ПРОЕКТ РЕДАКЦIЯ КОНТАКТИ 
Почтовая форма Карта сайта РУС

Архів матеріалів:

Січень 2019 р.
ПнВтСрЧтПтСбНд
31123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
28293031123
45678910

Посилання:

Официальный сайт Русской Православной Церкви / Патриархия.ru

Нашi банери:

Привітання та звернення Святішого Патріарха Кирила

15/11/2010

Виступ Святішого Патріарха Кирила на відкритті VI Міжнародної богословської конференції Руської Православної Церкви

15 листопада 2010 року Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил очолив відкриття VI Міжнародної богословської конференції Руської Православної Церкви «Життя у Христі: християнська моральність, аскетичне передання Церкви та виклики сучасної епохи».

Ваші Високопреосвященства і Преосвященства! Дорогі отці, браття й сестри!

Я хотів би сердечно привітати всіх вас на черговій міжнародній богословській конференції, яка організовується Богословською комісією Руської Православної Церкви. Тема конференції — «Життя у Христі: християнська моральність, аскетичне передання Церкви та виклики сучасної епохи».

За 10 років свого існування богословські конференції Руської Православної Церкви стали важливим майданчиком, де на академічному рівні обговорюються актуальні питання церковного життя і церковного служіння. Сьогодні цей форум має міжнародний статус, і ми з задоволенням вітаємо тут представників братніх Помісних Православних Церков, а також представників інших Церков і християнських громад. Думаю, що подібні академічні зустрічі є важливим елементом загальноправославної взаємодії і спільного богословського осмислення завдань, що стоять перед нами.

Сьогодні в нашій Церкві запущено процес широкого соборного обговорення та грунтовного осмислення найважливіших питань церковного життя та служіння. Для цього засновано представницьку Міжсоборну присутність. Ідею створення такого органу було сформульовано на останньому Помісному Соборі: вислухавши деякі дуже критичні, спантеличені голоси, Собор ухвалив рішення створити постійно діючий соборний орган, який повинен вивчати існуючі в Церкві проблеми — богословські, пасторальні, літургійні, церковно-практичні, що стосуються сфери церковно-державних та церковно-суспільних відносин.

В основу нової системи соборної думки, соборної роботи було покладено досвід Передсоборної присутності, що діяла на початку XX століття і запустила механізм, що спричинив врешті-решт славнозвісний Собор Руської Церкви 1917-1918 рр. — Перший Собор за багато століть, який здійснив насправді дуже важливі зміни в житті Церкви, принаймні, на теоретичному рівні. І те, що ці зміни не змогли здійснитися за доброї нагоди, було пов'язане з подальшими революційними подіями, з громадянською війною і з принциповою зміною становища Церкви в країні.

Досвід Передсоборної присутності і покладається в наш час в основу діяльності Міжсоборної присутності. Чому присутність назвали «Міжсоборною»? А тому, що на Соборах неможливо приймати рішення, що стосуються важливих питань церковного життя, без всебічного обговорення з широким залученням не тільки богословів-фахівців, але й усіх зацікавлених людей, всього народу Божого. Жодні скоростиглі рішення на Соборах не можуть сьогодні допомогти реально вирішити ті проблеми, які існують в церковному житті і яких, як виявилося, дуже багато, — тому що всі ці проблеми повинні вирішуватися виключно на основі ретельного богословського аналізу, з подальшою апробацією Повнотою Церкви.

Ми не ставимо жодних часових рамок: ми не говоримо, що ця проблема має бути вирішена через стільки-то років, а інша —  через стільки. Ми запускаємо механізм соборного осмислення. Постійно діючий соборний принцип — це унікальний орган, якого ніколи не існувало в Церкві. Ми не збираємо час від часу Собор, а засновуємо постійно діючий орган соборного осмислення проблем, що стоять перед Церквою і перед родом людським.

Перші ж зустрічі в рамках Міжсоборної присутності показали, який величезний перелік проблем існує. Ми розділили ці проблеми на теми, на «кластери», і у зв'язку з цією класифікацією створили 13 постійно діючих комісій. Мушу сказати, що протягом всього цього року комісії працювали досить інтенсивно і вже напрацьовано великий матеріал. Сподіваємося, що частину цих документів буде вже найближчим часом опубліковано в Інтернеті — для збирання відгуків та рекомендацій. Можливо, деякі з цих документів будуть схвалені або, принаймні, вивчені Архієрейським Собором, який на початку лютого збереться в Москві.

Інший проект, що має важливе богословське значення, який зараз здійснюється в Руській Церкві, — це підготовка сучасного Катехізису. Ми також вважаємо, що робота, яка ведеться у цій галузі, повинна не тільки здійснюватися на рівні діяльності окремих богословів чи робочих груп, але й стати предметом широкого загальноцерковного обговорення. І ми розраховуємо на те, що дискусія, яка відбудеться на цій конференції, зробить корисний внесок у ті соборні процеси, про які я щойно сказав.

Усі важливі церковні рішення повинні прийматися на основі ретельного теоретичного осмислення. У цьому сенсі цілком очевидні актуальність і затребуваність богослов'я для церковної практики, в тому числі і як інструмент церковної влади. Не повинно бути розриву між богословським процесом і навчальним авторитетом Церкви, тобто між богослов'ям і церковною владою. Богослов'я покликане до осмислення Божественного Одкровення, що зберігається Церквою, і багатовікового церковного Передання. Саме теоретичний богословський аналіз має бути основою й орієнтиром для практичного застосування духовної та інтелектуальної спадщини Церкви в сучасних умовах її життя та служіння. Але, на жаль, у цьому відношенні далеко не все гладко. Ми повинні чесно визнати, що далеко не завжди богословська теорія лежить в основі церковної практики. І богослову-теоретику сьогодні набагато простіше написати монографію, ніж запропонувати вивірену і переконливу у богословському сенсі основу для прийняття церковною владою тих чи інших конкретних рішень, що стосуються внутрішньої чи зовнішньої діяльності Церкви.

Я не думаю, що ми маємо покладати всю провину за цей розрив на богословів. Проблема полягає також у тому, що значення богослов'я для потреб церковного життя не в належній мірі усвідомлюється сьогодні і церковними практиками. Тому необхідно, щоб практики — насамперед єпископат і священнослужителі, але також і миряни — були в достатній мірі компетентні і ерудовані у богословському сенсі. Разом з тим і богослови-теоретики повинні мати інтерес до сучасних проблем і отримувати досвід актуального застосування святоотцівської спадщини в умовах реального церковного життя. Це вимагає творчої та духовної відваги, але відваги тверезомислячої, заснованої, з одного боку, на дбайливому ставленні до традиції, а з іншого — на вірі в те, що в Церкві як раніше, так і нині і завжди діє Святий Дух, Який немічне лікує і убоге поповнює.

Це міркування видається мені цілком доречним, якщо мати на увазі саму тему конференції — «Життя у Христі». Адже християнство — це не теорія, не міфологія, не ідеологія, не ритуал: це насамперед життя. Життя в різноманітті його проявів; життя, в якому є місце і горю, і радості, і копіткій праці, і світлому святу; життя, сповнене найвищого сенсу. І Церква в цілому, і кожен її член окремо покликані свідчити про цей сенс і про повноту цього життя.

Життя у Христі — це ключове поняття богослов'я апостола Павла. Сам вираз «у Христі» в різних варіаціях зустрічається в його посланнях понад 150 разів; і його ставлення до Христа принципово перевершує ставлення шанувальника до об'єкта шанування чи послідовника до засад сповідуваного ним вчення. Виразом «у Христі» апостол Павел позначає виняткову ступінь внутрішньої спільності та близькості з Христом, що являється в образі абсолютно нового буття: «Отож, хто в Христі, той нове створіння; стародавнє минуло, тепер усе нове» (2 Кор. 5:17). Це нове буття, життя у Христі протиставляється вмиранню у ветхому Адамі: «Як в Адамові вмирають усі, так у Христі всі оживуть» (1 Кор. 15:22).

Усі ці слова можуть сприйматися як абсолютно мертві фрази, якщо саме богослов'я не буде інтелектуально актуалізувати їх зміст. Величезна проблема нашого сьогоднішнього церковного життя полягає в нездатності богослов'я, а значить, і проповідництва актуалізувати християнське послання. Тексти, які я процитував, захоплюють своєю силою, тому, що все це має безпосереднє відношення до нашого часу, до всіх цих вигинів у розвитку людської цивілізації. Якщо богослови допоможуть людям зрозуміти, що означають ці божественні тексти стосовно до сьогоднішнього дня, яку перспективу вони відкривають, то це й буде реальним свідченням на інтелектуальному рівні про Христа — Спасителя світу.

Загальна тема конференції розглядається в декількох важливих аспектах. Так, безумовно, важливим елементом життя у Христі є аскеза — адже народження у Христі, у Таїнстві Хрещення не означає негайної перемоги над ветхістю, що продовжує існувати в людині. Це співіснування новизни й ветхості передбачає безперервну духовну боротьбу, означає постійне втілення в Христа, так що віруючим необхідно постійно докладати зусилля з тим, щоб, за словом апостола Павла, «відкинути первісний спосіб життя стародавньої людини, що нидіє в оманливих хтивостях, оновитися духом розуму та зодягнутися в нову людину, створену за Богом за праведністю й святістю правди» (див. Еф. 4:22-24).

Православна Церква свято зберігає скарбницю аскетичної спадщини і стародавніх, і нових отців. Це велике багатство, здобуте трудами безлічі подвижників, які на своєму досвіді набули навички успішної боротьби з пристрастями й хтивостями стародавньої людини, знову-таки потребує актуалізації. Але актуалізацію аскетичної основи християнського життя, що закладена трудами та досвідом святих отців, ні в якому разі не можна розуміти як поверхневу адаптацію аскетичних принципів до сучасного життя. Якщо ми говоритимемо тільки про те, що потрібно підправити в аскетиці — реформувати, підмінити, полегшити, якщо ми підемо шляхом формування якогось «полегшеного християнства», це буде величезною помилкою. Цим шляхом вже йшли у минулому, і ніколи цей шлях не приводив до мети. Крім того, ми повинні враховувати помилки, що трапляються не тільки у православному середовищі, а й взагалі у світовому християнстві, коли нестримне бажання адаптувати євангельські принципи до сучасного життя призводить до вихолощування самих цих принципів, коли створення системи, яка нібито полегшує людині сприйняття аскетичної основи християнської традиції, насправді призводить до повного нехтування будь-якою основою і до відмови від будь-якої аскетики.

Тому актуалізація не є механічною адаптацією. Ми живемо в інформаційному суспільстві, де поширення гріха й пороку часто ставиться на індустріальну основу. У цьому суспільстві вже немає стримуючих моральних засад, характерних для традиційного суспільства. Традиційне суспільство своїми правилами зберігає модель моральної поведінки. Постіндустріальне інформаційне, так зване плюралістичне суспільство відмовляється від будь-яких моделей, які зберігають моральну традицію. У цьому суспільстві дійсно немає стримуючих моральних основ, і багато з того, що вважалося протиприродним, немислимим, гріховним, противним людській природі, нині сприймається і пропагується як норма. Все це, безумовно, накладає абсолютно новий відбиток на ситуацію, в якій християни знаходять свій духовний досвід.

Але як важливо актуалізувати для сучасної людини аскетичне послання Церкви і допомогти людям зрозуміти, що поза цією нормою взагалі не існує людського життя, що саме існування роду людського, як ми говоримо, виживання людської цивілізації обумовлено саме таким порядком буття, яке Бог пропонує людині через Своє слово. Абсолютно очевидним є і зв'язок аскетики з етикою. Без аскетичної практики, без навичок боротьби з пристрастями (адже саме в цьому полягає сенс аскетичного діяння) неможливо примушувати себе і до творення добра. Знання морального закону зовсім не означає легкості його виконання, і про це говорить апостол Павел: «Насолоджуюся Божим законом — за внутрішньою людиною; та бачу інший закон у моїх членах, що воює проти закону мого розуму і полонить мене законом гріха, що перебуває в моїх членах» (Рим. 7:22-23).

Етична проблематика виявляється сьогодні одним із найважливіших просторів для діалогу і полеміки Церкви й суспільства з основоположних аспектів суспільного буття і гострих проблем сучасності. І ще раз хочу сказати: від того, як люди вирішуватимуть всі ці моральні проблеми, залежить саме виживання людського роду. Обговорення викликів сучасної доби, чим також буде займатися наша конференція, важливо, в першу чергу, для вдосконалення місії Церкви. Іноді доводиться чути скептичні висловлювання про те, що сучасність не надто важлива для Церкви, яка живе у Христі, Який «вчора, сьогодні і навіки Той же» (Євр. 13:8). І в цьому є велика частка правди. Церква орієнтована на вічність. У цьому сенсі Церква завжди присутня в есхатологічному вимірі, поза часом. Наші ціннісні орієнтири сфокусовані на вічність, а для людини бентежної, захопленої повсякденними турботами, яка не має навіть можливості зупинитися і подумати, фокус лежить в облаштуванні побуту, в організації сімейного життя, у відвідуванні магазинів, в отриманні освіти, в кар'єрі...

Яким чином Церква, яка дійсно аксіологічно орієнтована на вічність і головним завданням якої є спасіння і життя вічне, може увійти в цей контекст щоденного життя людини? Як вона може допомогти йому зсередини, з його власної заклопотаності сприйняти вічні Божественні заповіді і побудувати справжні пріоритети буття? У цьому сенсі мені хотілося б нагадати мудру пораду святого Ігнатія Богоносця: «Вникай в обставини часу, чекай на Того, Хто вище часу». Чудові слова, які говорять про те, що є абсолютним пріоритетом для Церкви. Але як цей пріоритет має реалізовуватися в умовах історичного буття Церкви, з урахуванням обставин часу? Ймовірно, слова апостола Петра про те, що «нам належить всякому, хто вимагає звіту в нашому сподіванні дати відповідь з лагідністю і благоговінням» (див. 1 Петр. 3:15), і передбачають цю здатність Церкви, не втрачаючи перспективи вічності, звертатися з переконливими словами до сучасників.

Я хотів би від усього серця побажати успіхів конференції, яка зібралася для обговорення такої важливої теми, і ще раз сказати про те, що користь від усіх наших богословських пошуків буде тоді, коли їх результати можна буде включити до реальної церковної роботи. Теоретична, лабораторна робота і супутня цій роботі дискусія фахівців є необхідною справою. У таких колективах говорять особливою мовою, а вирішення завдань, які такі колективи ставлять, часто не дуже зрозуміле для простої людини. Але якщо кінцевий результат такої лабораторної роботи не спрямований на людей, то він втрачає сенс. Тому, вітаючи у цьому залі високих представників богословської науки, я б хотів побажати не тільки того, щоб робота форуму, доповіді, дискусії були на високому богословському рівні, але й того, щоб результати вашої роботи могли бути реально включені до сучасного порядку денного Православної Церкви .

Дякую вам за увагу.

Прес-служба Патріарха Московського і всієї Русі

Анонси подій

15/11/2010

Виступ Святішого Патріарха Кирила на відкритті VI Міжнародної богословської конференції Руської Православної Церкви

15 листопада 2010 року Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил очолив відкриття VI Міжнародної богословської конференції Руської Православної Церкви «Життя у Христі: християнська моральність, аскетичне передання Церкви та виклики сучасної епохи».
детальніше...>>

14/11/2010

Слово Святішого Патріарха Кирила при врученні жезла Преосвященному Варнаві, єпископу Павлодарському і Усть-Каменогорському

14 листопада 2010 року Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирило після богослужіння в кафедральному соборному Храмі Христа Спасителя очолив хіротонію архімандрита Варнави (Сафонова) у єпископа Павлодарського і Усть-Каменогорського. Після завершення Літургії Предстоятель Руської Церкви вручив новохіротонісаному єпископу Варнаві архієрейській жезл і виголосив напутнє слово.
детальніше...>>

7/11/2010

Слово Святішого Патріарха Кирила у відродженому храмі на честь Казанської ікони Божої Матері Богородице-Різдвяного монастиря

7 листопада 2010 року Святіший Патріарх Кирил здійснив чин великого освячення відродженого храму на честь Казанської ікони Божої Матері в Богородице-Різдвяному монастирі Москви, а потім – Божественну літургію в новоосвяченому храмі.
детальніше...>>

5/11/2010

Патріарше вітання організаторам і учасникам кінофестивалю «Променистий янгол»

Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирило звернувся з вітальним посланням до організаторів, учасників і гостей VII Міжнародного благодійного кінофестивалю «Променистий янгол».
детальніше...>>

4/11/2010

Слово Святішого Патріарха Кирила на відкритті IX виставки-форуму «Православна Русь — до Дня народної єдності»

4 листопада 2010 року Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил очолив церемонію відкриття IX церковно-громадської виставки-форуму «Православна Русь — до Дня народної єдності» в Центральному виставковому залі «Манеж». Святіший Патріарх звернувся до присутніх із Першосвятительським словом.
детальніше...>>

© 2010-2019 Протоієрей Ростислав Ярема. Всі права збережені. При копіюванні інформації посилання на сайт Патріарх всієї Русі - обов'язкова.