ГОЛОВНА Новини ПРО ПРОЕКТ РЕДАКЦIЯ КОНТАКТИ 
Почтовая форма Карта сайта РУС

Архів матеріалів:

Жовтень 2018 р.
ПнВтСрЧтПтСбНд
24252627282930
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
2930311234

Посилання:

Официальный сайт Русской Православной Церкви / Патриархия.ru

Нашi банери:

Візити Святішого Патріарха Кирила в Україну

Відповіді Святішого Патріарха Кирила на запитання учасників зустрічі у Палаці студентів Дніпропетровського національного університету ім. Олеся Гончара

24 липня 2010 року після закінчення виступу в Палаці студентів Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил відповів на запитання присутніх.

Без того, щоб почати жити за Божим законом, неможливо виправити недоліки сучасного життя

Кривошеїн Віталій, доцент Дніпропетровського національного університету ім. Олеся Гончара:

— Ваша Святосте! Ми знаємо, що це вже третій Ваш візит за останній рік. Цей візит проходить під час економічної кризи. Напевно, ця криза пов'язана з культурою суспільства споживання. Мені хотілося б запитати, Ваша Святосте, чи бачите Ви взаємозв'язок між нинішньою економічною кризою і станом духовності нашого суспільства?

— Звичайно, бачу, я про це багато разів говорив. Якщо дозволите, відштовхуючись від Вашого питання, я хотів би ще раз відзначити таку взаємозалежність: величезною помилкою багатьох людей є сприйняття моральності лише як одного з компонентів людського буття. Моральність — це не лише одна зі складових, це фундаментальна цінність, без якої не може бути людського життя і людського співтовариства.

Сьогодні, виступаючи на ЮЖМАШі і дивлячись на вироби, що знаходяться у складальному цеху, я сказав просту річ: конструктори закладають у ці вироби відповідну програму, згідно з якою і летить ракета і працює космічний об'єкт. Бог вклав у нас таку ж програму — моральне почуття, яке пізнається раціонально, через конкретний закон. Колись цей закон передавався усно, з покоління в покоління, а за часів Мойсея його було просто записано. І скільки б не минуло після цього століть, людство ніколи не сказало: ні, це не наш закон, це якісь інопланетяни, це не відповідає ані нашій природі, ані нашій культурі, це взагалі все маячня.

Що таке «не вбивай»? Чому «не вбивай»? А якщо треба вбити, то чому не вбити? Чому «не вкради»? Взагалі, де тут логіка? Якщо людина один раз живе, якщо після смерті нічого не буде, якщо щось погано лежить, чому це не взяти? Ну, звичайно, інша людина буде страждати, але про що тут думати? Чому ж тоді на підставі цього закону вибудовується кримінальний кодекс і найстрашніші статті за вбивство, за розкрадання в особливо великих розмірах? І можна продовжувати — все сучасне законодавство засноване на цих принципах. Звідки ці принципи, Мойсей сидів, думав і написав?

Весь історичний досвід, весь світогляд людей було сформульовано в цих десяти заповідях. Отже, є моральна природа людини, закладена Богом, згідно з вимогами якої людина повинна жити, а для того щоб людина крім свого внутрішнього суб'єктивного сприйняття моральних істин мала об'єктивне сприйняття, дано об'єктивний критерій, письмовий закон, слово Боже.

Дехто вважає, що цей закон є обов'язковим тільки для особистого життя, а дехто — що і для особистого є не дуже обов'язковим. Але ж ні, без цього закону не може існувати жодна область суспільних відносин, включаючи економіку. Якщо економіка побудована на обмані, вона нежиттєздатна. Якщо сімейне життя побудоване на обмані, воно нежиттєздатне, і так далі. Якщо людина живе постійно в брехні, вона ніколи не буде ані успішною, ані щасливою.

Так ось, сучасна економіка побудована значною мірою на окозамилюванні, на створенні грошей з повітря. Гроші є еквівалентом людської праці і цінностей, які Бог дав нам: вугілля, руди, нафти, інтелекту нашого, ноу-хау, фізичної і духовної праці. Але якщо самі гроші стають цінністю, якою торгують; якщо кожне підприємство випускає свої власні гроші у вигляді акцій, які надходять на столичний ринок і перетворюються на нікому не зрозумілі цінні папери, якими можна торгувати і спекулювати; якщо на цих фантиках заробляються мільярди, не підкріплені ні працею, ні реальним капіталом, ні цінностями, — як же така економіка може існувати? От і розплачується сьогодні простий трудівник, який цінності виробляє, за всю цю мильну бульку, яку треба рятувати, тому що для всієї банківської системи потрібні реальні гроші, результат нашої праці. І в усьому світі не знайшли жодного іншого способу, крім як взяти у людей гроші і вкласти їх в економіку, щоб її врятувати.

Зараз начебто щось вийшло, але я глибоко переконаний: економічна система має бути принципово змінена таким чином, щоб вона була справедливою, щоб гроші і капітал були еквівалентом і відображенням реальної праці та реальних цінностей.

Але при чому тут моральність? А при тому, що законами все відрегулювати неможливо, можна написати прекрасні кодекси законів, але люди все одно обманюватимуть і державу, і один одного. Без того, щоб почати жити за Божим законом, неможливо виправити недоліки сучасного життя. Варто зауважити, що до цієї думки сьогодні приходять не тільки священнослужителі, релігійні мислителі і філософи, але й багато політиків. Дуже важливо підтримати цих політиків, у тому числі західних, які раптом заговорили таким пророчим голосом. Не всі їх підтримують, хтось з їхніх колег заперечує правомірність цих суджень, але як приємно чути правду, у тому числі і від політиків!

Немає нічого випадкового, ми не випадково переживаємо зараз цю економічну кризу, краще її зараз пережити, ніж пізніше, коли накопичиться безліч порожніх, нічим не підкріплених грошей і зруйнується світова економіка. Але дуже важливим тут є сильне і ясне свідчення Церкви, і ми робимо все для того, щоб її голос щодо економічної кризи чули в усьому світі.

Найвеличніший скарб українського народу — це його релігійне почуття, яскраве, сильне, мужнє і жертовне

Ганна Черепко, студентка Дніпропетровського національного університету ім. Олеся Гончара:

— Ваша Святосте, Ваша пастирська діяльність викликає величезний інтерес на всьому просторі Руського світу, і кожна зі складових частин цього простору відрізняється певною своєрідністю, а можливо навіть призначенням. У зв'язку з цим хочу задати питання: які найбільш характерні риси духовного образу сучасної України Ви відзначили б?

— На це питання мені легко і радісно відповідати. На Україні відбувається багато хорошого, і це вселяє оптимізм. Як мені здається, політичний розвиток останніх місяців заслуговує позитивного ставлення і позитивної оцінки, як і зміни в економіці. Сьогодні я був на ЮЖМАШі, розмовляв з керівництвом, з людьми, які там працюють, — є чудовий настрій, дійсно прекрасні ідеї у співпраці з Росією виробляти досконалу космічну техніку, транспортні засоби, трактори і багато іншого. Все це, звичайно, заслуговує на позитивну оцінку.

Але найвеличніший скарб українського народу — це його релігійне почуття, яскраве, сильне, мужнє і жертовне. Мало таких місць на землі, де люди моляться так, як моляться на півдні Руського світу. Хтось із моїх родичів, побачивши по телевізору богослужіння в Одесі, зателефонував мені і сказав: «Не приїжджай більше ніколи на Україну в липні, адже тисячі людей стоять на такій спеці і не йдуть!»

Ця телекартинка показала на весь світ тисячі людей, що стоять на спеці, в духоті і моляться. Які очі! Як світяться обличчя! Якою ж треба бути сильною людиною, щоб так стояти і молитися, не просити пляшку з «Пепсі-колою», а стояти і молитися! Ось у цьому сила нашого Руського світу. І в Україні це релігійне почуття настільки яскраво виражене, що воно, на мою скромну думку, є найвеличнішим скарбом українського народу.

Там, де Церква продовжує наполягати на Божій правді, навіть входячи в культурний конфлікт із навколишнім світом, там дедалі більше позиція Церкви викликає інтерес і симпатію

Олена Макаренко, доцент кафедри соціології Дніпропетровського національного університету:

— Ваша Святосте, Руська Православна Церква, як відомо, має багатовіковий історичний досвід спілкування з ісламським світом, який переживає зараз могутній духовний ренесанс. Ми бачимо, що неухильно зростає кількість мусульманського населення в Європі, Росії, Україні. Чи веде Церква діалог з духовними лідерами ісламу?

— Так, веде — це коротка відповідь.

А якщо Ви мені дозволите трохи поміркувати на тему відносин з ісламом, то я хотів би сказати ось про що. У західних країнах деякі люди б'ють тривогу з приводу розповсюдження ісламу, причому він поширюється не тільки за допомогою міграції, тобто приїзду до західноєвропейських країн ісламського населення, але і через звернення до ісламу європейців. Чому це відбувається?

Це реакція на найглибшу кризу західного християнства. Якщо віра і Церква перестають чітко і ясно говорити людям, що є добро, а що — зло, вони перестають бути потрібними. Якщо богослов'я стає служницею світської філософії, політкоректно обслуговуючи сучасну філософську та політичну моду, то воно перестає бути потрібним. Таке богослов'я залишається богослов'ям у вчених кабінетах, у вузькому колі еліти, але воно не зачіпає серця мільйонів людей. І те, що сьогодні порожніють, наприклад, протестантські храми Західної Європи, є наслідком цієї найглибшої кризи у західному християнстві, у першу чергу, у протестантських конфесіях.

А потреба є. Багато людей, до речі, стають православними, зараз спостерігається зростання Православ'я в світі, і не тому, що воно політкоректно пристосовується, — там, де Православ'я пристосовується, воно негайно вироджується, трансформується, перетворюється на невелике гетто. Але там, де Церква продовжує наполягати на Божій правді, навіть входячи в культурний конфлікт із навколишнім світом, там дедалі більше позиція Церкви викликає інтерес і симпатію. Звичайно, завжди знайдуться люди, які, як колись комуністи, скажуть: «Ви — пережиток минулого. Ну чому ви не визнаєте гомосексуальні шлюби? Чому ви вважаєте, що вільний секс — це погано?» Але якщо Церква перестане гріх називати гріхом, вона перестане бути потрібною людям. Совість можна розбудити тоді, коли ви говорите: «Це гріх, це проти Бога, Господь тебе покарає, подумай, що ти робиш». Тільки така логіка змусить людину замислитися.

Звичайно, багато хто поблажливо посміхнеться, відвернеться від такої проповіді. Але хіба від апостолів не відверталися язичники? «Послухаємо тебе іншим разом», — говорять апостолу Павлу в Ареопазі (Діян. 17:32), — мовляв, він прийшов говорити дурниці, а вони є цвітом еллінської мудрості. Ми все це проходили, все це було в історії Церкви. Тому — «проповідуй Слово, наполягай вчасно та невчасно, докоряй, забороняй, переконуй з терпеливістю та з повчанням» (2 Тим. 4:2).

Інтерес до ісламу в західноєвропейських країнах дуже часто породжується конкретною етикою ісламської традиції, її безкомпромісністю. Що стосується наших відносин з ісламом, то в Росії, на Україні, на всьому пострадянському просторі у нас немає напружених конфліктів, тому що є спільні теми для розмови, спільні турботи — це збереження релігійного фактора в людському житті, це питання моральності, питання захисту середовища людського існування і багато іншого. Тому ми ведемо діалог з ісламом, але не для того, щоб, як багато хто підозрює, створити спільну релігію, «надцеркву». Богу було угодно, щоб ми народилися православними, і ми ними повинні бути. Наше завдання — бути вірними своїй вірі і в цій вірі вдосконалюватися, і тоді наш голос буде зрозумілішим для чесних, благочестивих представників інших релігій.

Ми не прагнемо до доктринального зближення, ми намагаємося створити платформу для вираження спільної стурбованості щодо того, що відбувається в сучасному світі. І можна сказати, що цей діалог зараз проходить з великим успіхом.

Православні і католики повинні дорожити спільним розумінням проблем і разом розвивати загальне свідчення про християнські цінності перед обличчям сучасного нерелігійного суспільства

Олег Таїбов, голова студентської ради Дніпропетровського національного університету:

— Найважливішим фактором розвитку геополітичних і геокультурних процесів є взаємини Православної та Католицької Церков. Які перспективи їх подальшої взаємодії?

— З приходом Папи Бенедикта XVI багато чого змінилося в позитивний бік. Його публічні виступи відповідають нашому розумінню моральності, сімейних цінностей, проблем міжнародних відносин. Це вселяє певну надію на те, що з'являється дуже багато спільного в тій позиції, яку християни повинні разом сповідувати перед обличчям зовнішнього світу.

У нас зберігаються богословські розбіжності, і досить істотні, а також канонічна структура відрізняється. На жаль, на місцях виникають конфлікти, ми знаємо таке неприємне явище, як прозелітизм, коли католицькі браття усіма силами намагаються навернути православних у свою віру. Ці моменти затьмарюють відносини, але на тлі цих місцевих проблем зростає розуміння спільності підходу до тих глобальних питань, перед якими стоїть сьогодні людство. І це дуже важливо.

Коли Православна Церква на форумах ООН, ЄС, Ради Європи обстоює ту чи іншу позицію, то її голос сприймається як голос Сходу. А от коли ми домовляємося і виступаємо разом з Католицькою Церквою — це серйозний сигнал світському суспільству про те, що християни Сходу і Заходу щодо тієї чи іншої проблеми мають спільну точку зору. Я думаю, ми повинні дорожити цим спільним розумінням проблем і разом розвивати загальне свідчення про християнські цінності перед обличчям сучасного нерелігійного суспільства.

Прес-служба Святішого Патріарха / Служба комунікації ВЗЦЗ

Візити в Україну

Першосвятительський візит Святішого Патріарха Кирила в Україну 1- 2 жовтня 2011 р.
Першосвятительський візит Святішого Патріарха Кирила в Україну 14 - 15 вересня 2011 р.
Першосвятительський візит Святішого Патріарха Кирила в Україну з 26 липня по 28 липня 2011 р.
Першосвятительський візит Святішого Патріарха Кирила в Україну з 26 по 28 липня 2013 р.
Першосвятительський візит Святішого Патріарха Кирила в Україну з 26 по 28 липня 2012 р.
Першосвятительський візит Святішого Патріарха Кирила в Україну з 6 травня по 8 травня 2011 р.
Першосвятительський візит Святішого Патріарха Кирила в Україну з 25 по 27 квітня 2011 р.
Першосвятительський візит Святішого Патріарха Кирила в Україну з 20 по 28 липня 2010 р.
Першосвятительський візит Святішого Патріарха Кирила в Україну 22-23 листопада 2010 р.
Участь Патріарха Кирила в інавгурації Президента України В.Ф. Януковича (2010 р.)
Візит Святішого Патріарха Кирила в Україну (27 липня — 5 серпня 2009)

© 2010-2018 Протоієрей Ростислав Ярема. Всі права збережені. При копіюванні інформації посилання на сайт Патріарх всієї Русі - обов'язкова.