ГОЛОВНА Новини ПРО ПРОЕКТ РЕДАКЦIЯ КОНТАКТИ 
Почтовая форма Карта сайта РУС

Архів матеріалів:

Червень 2018 р.
ПнВтСрЧтПтСбНд
28293031123
45678910
11121314151617
18192021222324
2526272829301
2345678

Посилання:

Официальный сайт Русской Православной Церкви / Патриархия.ru

Нашi банери:

Візити Святішого Патріарха Кирила в Україну

Святіший Патріарх Кирил та Блаженніший Митрополит Володимир звершили молебень біля пам'ятника Хрестителю Русі на Володимирській гірці в Києві

27 липня 2010 року, напередодні дня пам'яті святого рівноапостольного великого князя Володимира, в Святому Хрещенні Василя (1 015), Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил і Блаженнійший митрополит Київський і всієї України Володимир звершили молебень біля пам'ятника Хрестителю Русі на Володимирській гірці.

У богослужінні брали участь члени Священного Синоду, собор ієрархів з України та Росії, духовенство.

На урочистостях, що відкривали святкування Дня Хрещення Русі, який відзначається 28 липня, були присутні прем'єр-міністр України Н.Я. Азаров, голова Верховної Ради В.М. Литвин, віце-мер Києва А.П. Попов, інші представники державної влади України.

Коли Святіший Владика прибув на Володимирську гірку, тисячі людей, які зібралися біля пам'ятника Хрестителю Русі, стали вигукувати: «Многая літа нашому Патріарху!»

Святішого Патріарха вітали учні Центру дитячої творчості «Веселка» міста Василькова Київської області та учні недільних шкіл у національних костюмах, православні скаути, молодь. На прохання дітей Святіший Патріарх Кирил взяв в руки і випустив у небо Києва білих голубів - на згадку про Хрещення Господа Іісуса Христа в Йордані, коли Святий Дух з'явився над водами в образі голуба.

По завершенні молебного співу прозвучало вітальне слово Блаженнішого митрополита Київського і всієї України Володимира. Звертаючись до Святішого Патріарха, він сказав:

«Ваша Святосте, Святіший Владико наш і отець!

Сьогодні благодать Святого Духу зібрала нас всіх на чолі з Вами в цьому святому місці, де шанується і зберігається пам'ять великого хрестителя Русі князя Володимира. Готуючись відзначити державне свято - День хрещення Русі і церковне свято - день кончини святого рівноапостольного князя Володимира, ми з вдячністю молимося Богу, Його Пречистій Матері та рівноапостольному князю, бажаючи випросити великої милості Божої, здоров'я, спокою і миру душевного. Цей пам'ятник, що поставлений був тут на честь 900-річчя хрещення Русі, вже стає святим місцем, відкритим для паломників і для усіх тих, хто любить свою історію і будує з допомогою Божою майбутнє.

Вам Господь вручив велику місію - відвідувати країни, міста і села, тому ми просимо Вас, Ваша Святосте, прийняти наші сердечні побажання, щоб Господь Церкви і Вам дарував здоров'я, силу і твердість духу.

Здійснюючи своє життя на високому троні Святішого Патріарха Московського і всієї Русі, Ви являєте нам гідний приклад чесноти - тверду віру, непохитну надію і добродійну любов. Ви являєте приклад молодшому поколінню, духовенству і мирянам, богословам і просто люблячим Церкву, і це вдихає в них нові сили і здатність зрозуміти благодать Божу, що діє, освячує і примиряє, що виливається на всіх, хто її шукає, хто її бажає ...

Вас чули багато аудиторій та багато груп людей. Ви всім, близьким і дальнім, віщуєте мир і радість. Приймаючи Вас, Святішого Патріарха нашої Церкви, ми повинні дорожити тим, що Ви проповідуєте від серця, наповненого сподіванням єдності.

Я дякую Вам, Ваша Святосте, за те, що Ви приїхали до нас і підняли дух віруючого і навіть невіруючого народу. Нехай Господь Милосердний покриє Своєю милістю кожного з нас. Спасибі Вам, Ваша Святосте, за те, що Ви очолили сьогодні молитву і урочистості. Ми бачимо у цьому велику милість Божу, яка є і буде з Вами, Ваша Святосту. Іспола еті деспота!»

У відповідному слові Святіший Патріарх Кирил, звертаючись до Блаженнійшого митрополита Володимира, архіпастирів і пастирів, представників влади, безлічі віруючого народу, який прийшов помолитися разом зі своїм Патріархом, сказав:

«Ваші Високопреосвященства і Преосвященства! Високі керівники та представники державної влади! Дорогі отці, брати і сестри! Дякую Вам за Ваші добрі, сповнені любові слова, які надихають мене і зміцнюють у несенні Патріаршого хреста. Сказані на цьому місці, вони знаходять особливий сенс як і все те, що ми робимо, як і молитви, які ми сьогодні підносимо тут, на цьому місці, що символізує Хрещення Русі, знаходять особливий сенс і вірю - особливу силу, здатну схилити до нас милість Божу.

Ми згадуємо життєвий подвиг святого рівноапостольного князя Володимира і на думку спадають слова з видатного твору давньої руської літератури - "Слова про закон і благодать" митрополита Іларіона. Немов би проникаючи в таємницю князя Володимира, намагаючись зрозуміти цю велику людини, він задає питання, які відображали, мабуть, здивування тодішнього суспільства. "Як відкрив ти своє серце? Як прийняв ти страх Божий? Як пронизала тебе любов Божа"? Чому він задає ці питання? Та тому, що звернення князя Володимира не було справою очевидною. Це звернення не виникало ні з тодішніх умов життя, ні з культури самого князя і, хоча вчені стверджують, що були якісь політичні передумови, віру через політику люди не міняють. Та й змінити віру тоді означало кинути виклик дуже багатьом, адже так воно і сталося. Багато сучасників нарікали, бо скасовувалися звичні киянам і русичам жертвопринесення. Деякі дорікали князю у тому, що він віддався комусь, хто є іноземцем, хто живе далеко, - хтось, мовляв, нав'язав цю віру нам. З одного боку - здивування, з іншого — звинувачення; а з третього боку - життєвий подвиг святого рівноапостольного князя Володимира.

Чому ж він прийняв віру? Якщо у бік відмести всі ці історіософські міркування, засновані на політичному та економічному аналізі, то залишається саме основне і головне - князь Володимир шукав істину. Ця людина була не задоволена наявним духовним станом своїм і свого народу. Це не був простий вибір: ми знаємо, що він посилав послів, щоб узнали, як інші народи поклоняються Богу. І нарешті, він робить вибір і приймає віру православну.

Цей вибір був доленосним. Він ніби прозрівав товщу майбутніх століть, погляд святого князя мов би пронизував всі ці століття, що відокремлюють його від нас. Він ніби бачив і те, що відбувається нині в його Вітчизні і тому обрав віру, яка є істинною. "Пізнаєте істину, і істина зробить вас вільними", - говорить Спаситель (Ін. 8. 32). І ті язичники, які вважали себе вільними, але перебували у владі гріха, в повному поневоленні диявола, стають людьми вільними, що відкривають своє серце і свій розум на зустріч віянню Божественної благодаті.

Що говорить нам, сучасним людям, цей приклад князя Володимира? Хіба сьогодні набуття Христа справа очевидна для тих, хто більшу частину свого життя прожив за атеїзм і навіть для молодих людей, що знаходяться під величезним впливом стереотипів, модного життя, світовідчуття, які впроваджуються у свідомість людей і за суттю своєю є язичницьким? Язичництво сучасне з його культом користолюбства, споживання, гедонізму, божевільних насолод - цей культ не слабкіше тягне до себе людські душі, ніж ті язичницькі бенкети на Київських пагорбах. Тому й сьогодні звернення сучасної людини до Христа не самоочевидне. Воно вимагає духовного пошуку, духовної сили, мужності, здатності часто йти проти течії. Іншими словами від нас вимагається те ж, що вимагалося від князя Володимира.

А чому ми вважаємо вибір князя Володимира правильним? Може бути, не треба було зрікатися того веселого буйства, напівп'яного, напіврозгульного, що поєднувалося з язичницькими культами? Може бути, просто потрібно було продовжувати всю цю традицію гріха до сьогоднішнього дня?

Я думаю, що навіть людина, далека від віри і Церкви, зрозуміє, що якщо б так було, то не було б сьогодні святої Русі, не було б усіх нас - народу, який проніс через покоління не тільки віру в Бога Триєдиного, а й найбільшу Божественну систему цінностей. Тільки з ними людська особистість розвивається і досягає можливої для себе висоти. Є великий історичний доказ правоти святого князя Володимира. Скільки обрушувалося протягом століть на ці київські пагорби і на всю Русь святу навалів чужинців, скільки було міжусобної брані, скільки було смертей, скільки було спроб схилити народ наш до інших цілей і цінностей! Але нікому не вдалося змінити цивілізаційний вибір святої Київської Русі, веденої святим рівноапостольним князем. І якщо це не вдалося зробити в минулому, то ні в якому разі не повинний відбутися цей злочин сьогодні.

Наша сила - у вірності князю Володимиру, у вірності тій свободі, яку людина знаходить у Христі, бо тільки через цю свободу і виникає людська солідарність.

Ми знаємо, як нас вчили «солідарності» на основі класової ворожнечі, ненависті до інших, як нас мобілізовували на боротьбу з іншими, щоб самим ставати вільними і щасливими. Життя показало: немає людського щастя, побудованого на крові, нема єдності, побудованої на розділенні; немає свободи, яка породжується ворожнечею і страхом. Ці слова актуальні для сьогоднішньої України, і я молився перед образом святого рівноапостольного князя Володимира про збереження єдності українського народу, про подолання розділень, які так нерозумно насаджувалися для отримання якоїсь миттєвої політичної вигоди. Єдність народу - це святе і недоторканне, те, що відноситься до серцевини життя, до самої її основи. І тому кожен, хто любить свою країну, повинен піклуватися про подолання розділень, про зміну духовного і морального клімату, про зниження рівня протистояння.

Я закликаю всі сторони, які втягнуті в політичні, економічні, соціальні, історіософські конфлікти, знизити напруженість для того, щоб народ міг знайти спокій і в мирі творити свою свободу. Свободу, яка наповнить наші серця силою Божественної благодаті, як наповнила колись благодать Божа серце рівноапостольного князя. Дай Бог, щоб саме так розвивалося життя України і всього простору святої Русі, тому що всі ми - спадкоємці рівноапостольного князя, ми всі належимо до того світу, який він на цих київських пагорбах заклав. Ми належимо до того світу, який твориться подвигом, кров'ю, мучеництвом святих угодників Божих, починаючи з Києво-Печерських преподобних, що лежать зовсім поруч і мощами своїми освячують землю руську, і закінчуючи новомучениками і сповідниками, які життя своє віддали за Христа.

Нехай духовна сила, що виділяється від цього місця хрещення Русі, зберігає свою актуальність і привабливість; нехай вона зберігає свій перетворювальний вплив на кожну людину і на всіх нас. Я вірю, що за молитвами святого рівноапостольного князя Володимира ніколи не зникне з землі його велика спадщина - свята Русь, яка є єдине духовне лоно, виховує сьогодні мільйони і мільйони людей, які прийняли Христа через рівноапостольний подвиг київського князя Володимира. Хай береже Господь Україну, хай благословить Він всю Русь святу і кожного, хто з вірою і надією звертає свій лик до Небесного Отця. Амінь!».

На завершення урочистості, що відкриває святкування на честь Дня Хрещення Русі, Святіший Патріарх Кирил і Блаженніший митрополит Володимир поклали квіти до пам'ятника рівноапостольному князю Володимиру.

* * *

Володимирська гірка - назва мальовничого парку на схилах однієї з висот, що примикають до Старокиївської гори. Головною визначною пам'яткою і композиційним центром парку є пам'ятник святому рівноапостольному князю Володимиру, встановлений на одній з терас схилу у 1851-1853 рр..

Володимирська гірка розташована на місці впадання у Дніпро київської річки Почайни, тобто над тією ділянкою правого берегу Дніпра, де, за переказами, у 988 р. здійснилося хрещення киян при рівноапостольному князеві Володимирі.

З 1830-х рр. за архівними документами простежується листування про спорудження у Києві особливого пам'ятника святому князю Володимиру. Проектування цього пам'ятника було доручено спочатку петербурзькому скульптору В. Демут-Малиновському, а потім архітектору Олександру Тону - братові знаменитого зодчого Костянтина Тона. У 1850 р. роботу над пам'ятником передали до рук третього майстра - Петра Клодта, який мав змінити деякі деталі скульптури князя і зробити установку монумента.

Загальна висота монумента - 20 метрів, висота фігури князя - чотири з половиною метри, розташований пам'ятник на висоті 70 метрів над рівнем Дніпра. У 1895 р. було організоване електричне підсвічування одного з елементів пам'ятника - ночами хрест у руці князя Володимира яскраво сяяв над Дніпром. Втрачене пізніше, це підсвічування було відновлене в кінці ХХ століття.

З молебню на Володимирській гірці почав у минулому році своє перше Патріарше відвідування України Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил.

Прес-служба Святішого Патріарха / Служба комунікації ВЗЦЗ

Візити в Україну

Першосвятительський візит Святішого Патріарха Кирила в Україну 1- 2 жовтня 2011 р.
Першосвятительський візит Святішого Патріарха Кирила в Україну 14 - 15 вересня 2011 р.
Першосвятительський візит Святішого Патріарха Кирила в Україну з 26 липня по 28 липня 2011 р.
Першосвятительський візит Святішого Патріарха Кирила в Україну з 26 по 28 липня 2013 р.
Першосвятительський візит Святішого Патріарха Кирила в Україну з 26 по 28 липня 2012 р.
Першосвятительський візит Святішого Патріарха Кирила в Україну з 6 травня по 8 травня 2011 р.
Першосвятительський візит Святішого Патріарха Кирила в Україну з 25 по 27 квітня 2011 р.
Першосвятительський візит Святішого Патріарха Кирила в Україну з 20 по 28 липня 2010 р.
Першосвятительський візит Святішого Патріарха Кирила в Україну 22-23 листопада 2010 р.
Участь Патріарха Кирила в інавгурації Президента України В.Ф. Януковича (2010 р.)
Візит Святішого Патріарха Кирила в Україну (27 липня — 5 серпня 2009)

© 2010-2018 Протоієрей Ростислав Ярема. Всі права збережені. При копіюванні інформації посилання на сайт Патріарх всієї Русі - обов'язкова.