ГОЛОВНА Новини ПРО ПРОЕКТ РЕДАКЦIЯ КОНТАКТИ 
Почтовая форма Карта сайта РУС

Архів матеріалів:

Грудень 2018 р.
ПнВтСрЧтПтСбНд
262728293012
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31123456

Посилання:

Официальный сайт Русской Православной Церкви / Патриархия.ru

Нашi банери:

Візити Святішого Патріарха Кирила в Україну

Архієпископ Волоколамський Іларіон: “ Тема Православ'я на Україні дуже політизована ”

Сьогодні розпочався візит Святішого Патріарха Московського і всієї Русі Кирила на Україну. Портал Патріархія.ruпублікує інтерв'ю голови Відділу зовнішніх церковних зв'язків Московського Патріархату архієпископа Волоколамського Іларіона, що супроводжував Його Святість в поїздці, дане газеті «Труд».

- Сьогодні розпочинається великий візит на Україну Патріарха Московського і всієї Русі Кирила. Яке підґрунтя цієї події - релігійне, політичне?

- Візит Патріарха Кирила на Україну буде носити пастирський, а не політичний характер. Він спрямований не на прийняття якихось рішень, а, перш за все на підтримку православних віруючих України.

Сьогодні тема Православ'я на Україні дуже політизована, її намагаються використовувати і в передвиборчій кампанії. Українська Православна Церква канонічна і є частиною Московського Патріархату. Тому у нас відносини не двосторонні, а внутрішні. У той же час, Українська Церква володіє правом самоврядування. Там є свій Священний Синод, який може самостійно вирішувати багато питань церковного життя, наприклад обирати і рукопокладати єпископів. Одночасно глава Української Православної Церкви є постійним членом Священного Синоду Московського Патріархату.

Але з початку 90-х років на Україні існує розкол. Є група на чолі з самопроголошеним київським патріархом Філаретом (Денисенко). Є і група неканонічних православних парафій, які не визнають ні Патріарха Московського, ні лжепатріарха київського. При цьому канонічна Церква складає абсолютну більшість віруючих. Проте цивільна влада України намагається злити ці три групи в одну автокефальну, тобто самостійну, незалежну Церкву. Але доля Церкви не може вирішуватися, виходячи з політичної кон'юнктури. Не можна перекроювати церковні кордони на догоду політикам. Будь-яке поспішне рішення лише може породити новий розкол замість бажаної консолідації.

Патріарх Кирил надає великого значення майбутньому візиту і в майбутньому має намір регулярно відвідувати Україну. Лейтмотивом візиту Патріарха стане єдність православних народів, народжених у київській хрещальній купелі. Сподіваюся, що візит Святішого Патріарха сприятиме консолідації віруючих у цій країні. Його дуже добре знають і люблять на Україні.

- У своїй недавній енцикліці Папа Римський Бенедикт XVI назвав всіх людей планети однією великою сім'єю і закликав до єднання. Чи немає тут і позитивного сигналу до Руської Православної Церкви? Які на сьогодні перспективи зустрічі Святішого Патріарха з Папою Римським?

- Священноначаліє Руської Православної Церкви неодноразово підкреслювало, що зустріч Святішого Патріарха з Папою Римським повинна бути добре підготовлена. Це має на увазі, перш за все, швидке вирішення проблем, що існують між Руською Православною і Римсько-католицькою Церквами.

Однією з таких проблем, що до цих пір потребують свого вирішення, є ситуація у відносинах греко-католиків і православних на Україні. За час, що минув з кінця 1980-х років, коли відродження структур української Греко-католицької Церкви на Західній Україні супроводжувалося грубим порушенням прав православних віруючих, ситуація не тільки не покращилася, але, навпаки, стала ще більш складною. Тепер Греко-католицька Церква розгортає широку місію на традиційно православних територіях України.

Ми також сподіваємося на остаточне усунення проблем, які існують у відносинах між нашими Церквами у Росії та інших країнах СНД з питань ведення місії та соціальної роботи окремими представниками Римсько-католицької Церкви. Католицька сторона не раз заявляла про своє прагнення до врегулювання двосторонніх відносин, і ми сподіваємося, що за цим будуть слідувати конкретні справи в цьому напрямку.

Разом з тим хочу відзначити, що на міжнародному рівні між нашими Церквами складається досить успішна співпраця по захисту традиційних християнських цінностей перед обличчям сучасного секуляризованого світу. Сподіваюся, що вирішення проблем у двосторонніх відносинах буде сприяти розвитку православно-католицького діалогу в дусі довіри і взаєморозуміння.

- Вам добре знайома європейська і світова практика взаємин Церкви і держави. Як виглядає на цьому тлі перспектива православної експертизи законопроектів, про яку сьогодні говорять? Як уникнути крайнощів в цій сфері?

- У більшості держав світу релігійні громади представляють собою організовану частина громадянського суспільства, яка намагається брати участь у законотворчому процесі, використовуючи для цього відповідні правові механізми, які є в тій чи іншій країні. Найчастіше до позиції релігійних громад прислухаються тому, що їхня думка щодо законів, що приймаються, не стільки відображає їхні власні інтереси, скільки втілює уявлення про духовні цінності, які мають істотне значення для будь-якого суспільства. Якщо законодавець зацікавлений у тому, щоб закласти в основу закону щось більше, ніж сукупність заборон і приписів, то, зрозуміло, він звернеться в тому числі й до досвіду релігійних громад. Очевидно, що закон, що спирається на цінності, має благотворний потенціал впливу на суспільні відносини.

Руська Православна Церква, пропонуючи свою участь у законодавчому процесі, виходить з того, що її внесок у законотворчість міг би послужити на благо всього суспільства. Інкорпоруючи в правову тканину закону традиційні духовні цінності, які в нашій країні мають православне походження, російське суспільство забезпечило б як повагу до цього інструменту управління державою, так і його спрямованість на вдосконалення суспільних відносин.

Крайність у цій сфері може бути пов'язана лише з тим, що деякі держави намагаються позбавити релігії права голосу в суспільних справах, керуючись вимогами секуляризму, зведеного в абсолют. У цьому випадку законодавець робить все, щоб закон демонстрував розрив з духовною традицією, спирався на нагальні потреби суспільства. Як показують сучасні тенденції в суспільних відносинах, такий підхід навряд чи себе виправдовує.

- А для чого створена загальноцерковна аспірантура, яку ви очолили? Чи вірно, що це вищий кадровий резерв Церкви - шлях до її еліти?

- Ідея створення загальноцерковної аспірантури полягає у тому, щоб кращі випускники духовних академій, Свято-Тихонівського університету, інших вищих церковних закладів могли отримати спеціалізовану підготовку, яка допомогла б їм займати відповідальні пости в Руській Православній Церкві.

Загальноцерковна аспірантура мислиться як навчальний заклад з найбільш спеціалізованою підготовкою, щоб люди могли вступати до аспірантури з різними цілями і закінчувати її з різними результатами. Так, наприклад, один з напрямків діяльності аспірантури - підготовка майбутніх управлінських кадрів для Руської Православної Церкви. Інший - підготовка наукових кадрів. Третій - підготовка церковно-дипломатичних кадрів. Звичайно, буде можливість контактів і з закордонними навчальними закладами. Вступивши до аспірантури, студент навчається тут рік, а потім надходить на докторат у Фрібург, Оксфорд або Гарвард, після чого повертається до нас. Четвертий напрям - це заочна аспірантура. Аспірант приїжджає до Москви лише час від часу, але при цьому на заочній основі веде самостійну роботу.

- Керований вами Відділ зовнішніх церковних зв'язків теж може бути гарним тереном для кар'єри молодих фахівців? Адже ВЗЦЗ раніше називали церковним МЗС. Зараз, правда, його функції дещо змінилися. Так чи схожі ви тепер на міністра закордонних справ?

- Порівняння ВЗЦЗ з МЗС сьогодні стало ще більше відповідати дійсності. Адже тепер на ВЗЦЗ покладена відповідальність головним чином за зарубіжні зв'язки Руської Православної Церкви. Основні напрямки роботи відділу сьогодні - це контакти з помісними православними церквами, діалог з інослав`ям, взаємодія з інститутами влади та громадянським суспільством інших країн.

Серед наших перспективних проектів можна назвати координацію зусиль у сфері роботи із співвітчизниками, які проживають за межами країн канонічної території Руської Православної Церкви. Для цього в рамках відділу створений спеціальний секретаріат у справах далекого зарубіжжя.

- Ваша церковна кар'єра запаморочлива. Чи може вона бути орієнтиром для людини, яка обирає життєвий шлях? Який рецепт професійного успіху в цій сфері? Які люди затребувані зараз в Руській Православній Церкві?

- На сьогодні тільки одна п'ята частина нашого духовенства має стаж служіння 20 і більше років. Це свідчить про значне омолодження кліру нашої Церкви. Молоді священики на парафіях стали звичним і досить відрадним явищем. На початку 90-х років наша Церква зіткнулася з кадровим голодом. Тамувався він за рахунок залучення до лав духовенства утвореної і воцерковленої інтелігенції. Однак часто ці люди не мали богословської освіти, яку змушені були заповнювати на пастирських курсах і заочно в духовних школах. Така ситуація була пов'язана зі зростанням числа парафій і відродженням церковного життя в країні.

Сьогодні у нас з'явилася можливість вибору. І ми придивляємося до кандидатів у священство під час їх навчання в духовних семінаріях та академіях. Вимоги до майбутніх пастирів стосуються рівня їх богословської підготовки, а також здатності нести євангельське вчення людям, проповідувати, наставляти і втішати.

Преподобний Ісидор Пелусіот описує образ духовного отця і наставника наступними словами, актуальними й для сучасних пастирів: «Благоговійний і скромний ієрей, до закону приєднавши страх і скромність розчинивши владою, наскільки це залежить від нього, виганяє всяке мислення про гріх у підпорядкованих йому; тих, хто дослухається слова лікуючи словом, і неслухняних примудряючи покараннями за законами, і цим ведучи до того, щоб надалі не грішили».

У сучасному суспільстві затребувані освічені пастирі, здатні протистояти погрозам з боку секулярного світу, дати потрібну відповідь тим, хто запитує. Дякування Богу, таких наставників стає все більше.

- Ваш попередник у ВЗЦЗ, нинішній Патріарх, був у цій ролі найбільш публічним церковним діячем, в тому числі і на телебаченні. Чи збираєтеся ви продовжити цю традицію?

- Складно говорити про традиції публічності, швидше доводиться вказувати на необхідність такого служіння. Посада голови ВЗЦЗ пов'язана з активною публічною діяльністю, в силу чого він перебуває в полі зору громадськості як в Росії, так і за кордоном. Наприклад, в обов'язки голови ВЗЦЗ входить коментування численних подій, що відбуваються в православному світі, що стосуються взаємин нашої Церкви з християнськими Церквами та міжнародними організаціями, релігійними громадами, зарубіжними країнами і громадянським суспільством.

Ми живемо у світі, де ЗМІ мають величезний вплив на людину. Тому й використання  медійної  сфери для справи служіння Церкві також набуває особливої значущості, нехтування якою неприпустимо.

Візити в Україну

Першосвятительський візит Святішого Патріарха Кирила в Україну 1- 2 жовтня 2011 р.
Першосвятительський візит Святішого Патріарха Кирила в Україну 14 - 15 вересня 2011 р.
Першосвятительський візит Святішого Патріарха Кирила в Україну з 26 липня по 28 липня 2011 р.
Першосвятительський візит Святішого Патріарха Кирила в Україну з 26 по 28 липня 2013 р.
Першосвятительський візит Святішого Патріарха Кирила в Україну з 26 по 28 липня 2012 р.
Першосвятительський візит Святішого Патріарха Кирила в Україну з 6 травня по 8 травня 2011 р.
Першосвятительський візит Святішого Патріарха Кирила в Україну з 25 по 27 квітня 2011 р.
Першосвятительський візит Святішого Патріарха Кирила в Україну з 20 по 28 липня 2010 р.
Першосвятительський візит Святішого Патріарха Кирила в Україну 22-23 листопада 2010 р.
Участь Патріарха Кирила в інавгурації Президента України В.Ф. Януковича (2010 р.)
Візит Святішого Патріарха Кирила в Україну (27 липня — 5 серпня 2009)

© 2010-2018 Протоієрей Ростислав Ярема. Всі права збережені. При копіюванні інформації посилання на сайт Патріарх всієї Русі - обов'язкова.