Святіший Патріарх Кирил spacer Руська Православна Церква spacer Українська Православна Церква spacer Помісні i Автономні Церкви spacer Канони Православної Церкви

Виступ Святішого Патріарха Кирила на об’єднаному засіданні Міжрелігійної ради Росії та Християнського міжконфесійного консультативного комітету

Виступ Святішого Патріарха Кирила на об’єднаному засіданні Міжрелігійної ради Росії та Християнського міжконфесійного консультативного комітету

28 лютого 2020 року відбулося об’єднане засідання Міжрелігійної ради Росії та Християнського міжконфесійного консультативного комітету. До учасників засідання звернувся Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил.

Шановні учасники нашого засідання – члени Міжрелігійної ради Росії!

У зв’язку із загальнонаціональною дискусією, що стосується внесення поправок до нашої Конституції, хотілося б поділитися з вами своїми думками. Вважаю важливим, щоб сьогодні висловилися багато, з тим щоб у нас склалося загальне уявлення про те, яким би міг стати внесок релігійних громад нашої країни у формування її Основного закону.

У Росії, як відомо, йде конституційна реформа, проголошена Президентом Російської Федерації в його посланні Федеральним Зборам. Вважаю, що така активна участь громадськості в конституційному процесі свідчить про зрілість і гнучкість вітчизняної суспільно-політичної системи. Дійсно, суспільство запрошується до участі в обговоренні поправок до Конституції, і це є певним знаком тих змін, які відбулися в останні десятиліття в нашій країні.

Не сумніваюся, що наші співгромадяни здатні висловити своє ставлення до запропонованих змін тверезо, відповідально і усвідомлено. Участь у процесі волевиявлення ми, представники традиційних релігій, завжди розглядали як виконання громадянського обов’язку і прояв небайдужості до того, що відбувається в державі.

Не можна погодитися з твердженнями, що зміна Конституції є свідомо чимось небезпечним для життя суспільства. Навпаки, суспільні відносини змінюються, і закони теж підлягають природній зміні. Недоторканний тільки один закон-моральний, який ми покликані відстоювати своїм свідченням, в тому числі в рамках діалогу з державною владою.

У Посланні Президента справедливо говориться, що «заощадження і примноження народу Росії має стати вищим національним пріоритетом». Для того щоб з політичної декларації ця теза перетворилася на лейтмотив конституційного ладу, вже запропоновано ряд поправок, що заслуговують на підтримку, серед них необхідність закріплення статусу шлюбу як союзу чоловіка і жінки. Для традиційних релігій це положення представляє світоглядну цінність. Адже ми нерідко зустрічаємося зі спробами на рівні міжнародних установ переглянути цінність сім’ї, замінити її на форми співжиття, що морально неприпустимо за своєю природою.

До речі кажучи, в цьому контексті, важливі ті поправки до Конституції, які захищають наш суверенітет, даючи гарантії проти виконання, що викликають питання з точки зору моральності рішень міжнародних установ. Наприклад, відомо про низку рішень Європейського суду з прав людини, які фактично примушують нашу країну до вирішення парадів сексуальних меншин, проти чого міжрелігійна рада неодноразово виступала.

Сюди ж я відношу запропоновану профільною групою конституційну декларацію про те, що діти є «найважливішим надбанням Російської Федерації», а держава зобов’язана створювати умови, що сприяють їх «духовному, моральному та інтелектуальному розвитку». «Збереження традиційних сімейних цінностей» також отримує в силу цієї поправки статус орієнтиру політики держави.

Можливо, варто також подумати про закріплення права батьків забезпечувати таку освіту і навчання, які відповідають їх релігійним або ідейним переконанням. Подібне положення міститься в протоколі № 1 до Європейської конвенції Про захист прав людини і основних свобод 1950 року (Росія, як відомо, підписала і ратифікувала цю Конвенцію).

Не тільки як Предстоятель Руської Церкви, а й як голова Товариства руської словесності не можу не згадати поправку про закріплення статусу російської мови як мови державотворчого народу (пропозиція підгрупи пана Піотровського, підтримана Президентом, і мені дуже близько). Немає ніяких сумнівів в тому, що це положення жодним чином не загрожує іншим мовам народів Росії, адже збереження мовного різноманіття також закріплено в статті.

Не менш важливим є конституційне положення про підтримку співвітчизників за кордоном, їх права на спільну з нами культурну ідентичність. Послідовники традиційних релігій історичної Росії проживають у багатьох державах світу, і збереження спілкування і зв’язків з ними — це загальнонаціональне завдання, що заслуговує конституційного закріплення.

Конституція 1993 року, при всьому її значенні, писалася в умовах початкового етапу відродження релігійного життя нашої країни, а також суспільної нестабільності, що настала після відомих подій 1990-1991 рр. Я був учасником багатьох нарад, у тому числі в рамках роботи групи, яка готувала Конституцію. Можу поділитися з вами своїми спогадами про те, що ця робота була досить спонтанною, дещо сумбурною. Люди вносили різного роду поправки під впливом загальної атмосфери, яка панувала в країні, а то була не найкраща атмосфера для формування Основного закону.

Традиційні релігійні громади в ті роки не володіли ні досвідом, ні можливостями для повноцінної участі в конституційному процесі. Можливо, кожна з релігій мала певні можливості, але ще не було досвіду тісної взаємодії і кооперації, який склався між нами протягом останніх десятиліть. Кожен говорив лише від себе, що за відсутності загальної координації могло завдати шкоди релігійному внеску у формування Конституції. Тому нині діюча Конституція не змогла відобразити те, що століттями було цінно для жителів нашої країни з релігійної та світоглядної точки зору. Взагалі, розмови про релігію в той час особливо не велося, оскільки учасники дискусії ще перебували в атмосфері деякої інерції, знайденої нашим суспільством за довгі роки атеїзму, і це було нормально для суспільства, яке тільки що розлучилося з войовничим безбожництвом. Однак тепер часи змінилися, і ми покликані до того, щоб спільно клопотати про внесення важливого для нас ціннісного виміру в оновлену Конституцію.

Коли я очолював відділ зовнішніх церковних зв’язків, мені доводилося брати участь в обговоренні проекту Конституції для Європи, який курирував нині покійний Президент Франції Жак Ширак. Тоді християнам Європи не вдалося домогтися згадки вкладу християнства в історію континенту, втім, і сама Конституція, як ви пам’ятаєте, не була прийнята; так що не тільки в нашій країні, але і на європейському континенті в той час не було достатніх умов для формування віруючими спільних позицій.

Згадка цінності віри в Бога в Конституції стало б закріпленням історичної і духовної спадкоємності народів нашої країни, які не мислять себе поза релігією. Тому мені здається дуже важливим, щоб Згадка цінності віри в Бога дійсно увійшла до Конституції. Цінність віри в Бога – це ще й данина пам’яті мільйонам людей, наших побратимів, які піддавалися переслідуванням за часів богоборства тільки тому, що не хотіли зректися віри. Ця ідея повинна бути зрозуміла навіть людям далеким від релігії.

У багатьох конституціях держав у всіх частинах світу, як з християнською, так і з мусульманською більшістю, міститься згадка Бога в Конституції і в клятвах глав держави. Це ні в якій мірі не підриває принцип світськості там, де він є основоположним, як і в нашій країні. Наші мусульманські брати використовують в молитвах слово «Аллах», як і наші православні брати, що моляться на арабській мові, також називають Бога на своїй рідній мові Аллахом. Тому Згадка Бога анітрохи не применшує одні традиційні релігії по відношенню до інших.

Нарешті, Згадка Бога – це свідчення того, що ніяка Конституція не в змозі бути достатнім гарантом благополуччя особистості і суспільства, якщо ігнорує трансцендентний вимір в житті людей. Відмова від цього трансцендентного виміру вносить сумбур в людську свідомість і релятивізм в реалізацію морального почуття людини.

Щоб наші критики не говорили, що в Росії відбувається клерикалізація суспільства, пошлюся на заяву чинного американського генерального прокурора, католика Вільяма Барра, який, у свою чергу навів слова американського президента Джона Адамса: «у нас немає уряду, озброєного такою владою, яка здатна боротися з людськими пристрастями, не приборканими мораллю і релігією. Наша Конституція була створена тільки для морального і релігійного народу. Вона абсолютно не підходить для управління будь-яким іншим».

Цими словами відомого американського політичного діяча, які, як я думаю, досить вірно відображають і наші спільні наміри у зв’язку з прийняттям поправок до Конституції, я і хотів би завершити своє вступне слово. Дякую вам за увагу.

Прес-служба Патріарха Московського і всієї Русі

Патріарх.ua