Святіший Патріарх Кирил spacer Руська Православна Церква spacer Українська Православна Церква spacer Помісні i Автономні Церкви spacer Канони Православної Церкви

Громадська діяльність православних християн

Громадська діяльність православних християн

Документ прийнятий 2 лютого 2011 року Архієрейським Собором Руської Православної Церкви.

Громадська діяльність православних християн *

1. Руська Православна Церква вважає очевидним благом вільну та добровільну громадську діяльність, спрямовану на праведне і гідне улаштування життя, на свідчення про свою віру справами, на допомогу і служіння ближньому – на виконання заповіді Божої: «Возлюби ближнього твого, як самого себе» (Мф. 22, 39).

Сьогодні ця діяльність набула широкого масштабу. Багатство і різноманітність її напрямів збільшується, до неї включаються все нові люди, активні та небайдужі, у тому числі церковна молодь.

Православний християнин може брати участь у громадській діяльності у всьому її сучасному різноманітті, у тому числі спільно з людьми інших переконань, погоджуючись зі своєю християнською совістю. Таку діяльність слід здійснювати благими і законними методами, в дусі Святого Писання та Священного Передання. Вона не повинна прямо або побічно завдавати шкоди суспільству чи особистості, провокувати насильство, приводити до деградації і розпаду суспільних відносин або до загибелі держави. Громадська діяльність – це пряма можливість для християнина свідчити перед зовнішнім світом про Христа Спасителя.

Архієреї, так само як і клірики, закликаються до того, щоб здійснювати відповідальне піклування про громадську діяльність православних християн з любов’ю і розсудливістю, поважаючи свободу суджень, бо, за словом апостола, «належить бути і різнодумності між вами, щоб відкрились між вами вправні» (1 Кор. 11, 19).

2. Багато громадських організацій прямо заявляють себе православними. В їх роботі повинна бути велика роль духовного наставництва. Їх діяльність повинна здійснюватися у згоді зі Святим Писанням і Переданням, з позицією священноначалія. Разом з тим, це не означає примусової однодумності у всіх різноманітних питаннях суспільного, культурного, політичного життя.

При цьому православні громадські організації та усі суспільно активні православні християни закликаються до того, щоб, дбайливо зберігаючи церковну єдність, узгоджувати свою публічну позицію з священноначалієм, перш за все правлячим архієреєм, а в необхідних випадках – з загальноцерковними структурами.

В окремих випадках великі громадські організації, які іменують себе православними, можуть отримати благословення Церкви на свою діяльність. Такі несуть особливу відповідальність за втілення в роботі християнських ідеалів.

Священноначаліє має право відкликати своє раніше дане благословення на здійснення діяльності громадської організації, яка іменує себе православною, у разі, якщо її діяльність вступила в протиріччя з нормами Священного Писання і Передання, загальноцерковними рішеннями і позицією священноначалія. При цьому слід широко оповістити про прийняте рішення паству та громадськість.

3. На жаль, в сучасному світі чимало людей об’єднуються в громадські організації, цілі та засоби яких суперечать вченню Церкви і совісті християнина. Православний християнин не може перебувати в подібних громадських об’єднаннях і навіть співпрацювати з ними. Це, однак, не означає відмови від можливості і в багатьох випадках необхідності публічного діалогу – викриття, сподівання, роз’яснення. Подібне свідчення представляє собою важливе поле громадської діяльності православних християн.

4. Члени Освяченого Архієрейського Собору висловлюють надію, що суспільно значимі труди чад нашої Церкви, що здійснюються в дусі знаменитих слів великого праведника землі нашої преподобного Серафима Саровського: «Стяжи дух мирний, і тисячі навколо тебе врятуються», – допоможуть перетворенню народного життя, принесуть християнські цінності у всі її сфери, стануть школою діяльного благочестя.

___________________________________________________________________

***

1. Початковий проект даного документа був складений комісією Міжсоборної присутності з питань взаємодії Церкви, держави і суспільства в період з 29 січня 2010 р. по 1 жовтня 2010 р.

2. 16 грудня 2010 р. проект був розглянутий і прийнятий у першому читанні президією Міжсоборної присутності, після чого документ був направлений на відгук в єпархії і опублікований в мережі Інтернет для проведення суспільної дискусії.

3. Проект був перероблений редакційної комісією під головуванням Патріарха в її засіданнях 25-27 січня 2011 р. з урахуванням коментарів та пропозицій, що надійшли з єпархій або виражених в ході суспільної дискусії.

4. Пленум Міжсоборної присутності, що засідав 28-29 січня 2011 р. під головуванням Патріарха, вніс поправки до проекту документа і постановив представити його на Священний Синод для подальшого розгляду на Архієрейському Соборі.

5. Священний Синод у своєму засіданні від 31 січня 2011 р. визначив включити документ до порядку денного Архієрейського Собору.

6. 2 лютого 2011 р. Освячений Архієрейський Собор прийняв документ.

По матеріалам сайту РПЦ

Патріарх.ua /