Святіший Патріарх Кирил spacer Руська Православна Церква spacer Українська Православна Церква spacer Помісні i Автономні Церкви spacer Канони Православної Церкви

Проповідь Святішого Патріарха Кирила у Великий Четверток

Проповідь Святішого Патріарха Кирила у Великий Четверток

16 квітня 2020 року, у Великий Четверток, день спогаду Таємної Вечері, Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил звершив Божественну літургію св. Василія Великого в храмі святого благовірного великого князя Олександра Невського в однойменному скиту поблизу Передєлкіна. Після закінчення богослужіння Предстоятель Руської Православної Церкви виголосив проповідь.

В ім’я Отця і Сина і Святого Духа!

Сьогодні велике свято, рівне святам двунадесятим. Це свято встановлено Самим Господом і Спасителем як спогад його останньої вечері, останнього спілкування з учнями, і протягом минулих тисячоліть Церква дбайливо дотримується пам’яті про заснування Святої Євхаристії, яка лежить в центрі всього життя Церкви.

Сам Господь, освячуючи хліб і вино і преподаючи їх учням на останній вечері, сказав, заповідав їм: «Це творіть в мій спогад — коли будете їсти Хліб цей і Чашу цю пити, згадуйте про мене». З такими словами Спаситель звернувся до своїх учнів, і ми здійснюємо цю вечерю, як її здійснювали святі апостоли і мужі апостольські, як її здійснювали, здійснюють і будуть здійснювати до кінця століття учні Христові.

У Таїнстві Євхаристії нам преподається Сам Христос. Причащаючись хліба і вина, ми справді причащаємося Самого Спасителя, ми стаємо єдиними з Ним, тому що він входить у все наше єство.

Важко уявити, що все це означає для людини, і, напевно, ми ніколи не зможемо оцінити своїм розумом і навіть серцем відчути все те, що відбувається з нами в момент залучення тіла і крові Спасителя. Але ми повинні пам’ятати, що причастя дарується нам для того, щоб ми отримували зцілення душі і тіла, і що через преобщеніє Святих Христових Таїн ми знаходимо найбільшу благодать, яка відкриває перед нами ворота вічності, ворота Божественного Царства.

У стародавній Церкві на Євхаристію збиралися всі віруючі, які проживали в даному місці, — точно так же, як на Таємну Вечерю прийшли всі дванадцять апостолів. Перші християни збиралися навколо свого єпископа, — тому що в кожному місці був свій єпископ, який очолював святу Євхаристію. У міру розширення Церкви, збільшення числа її членів, особливо в містах, єпископ вже не міг здійснювати Євхаристію для всіх членів громади, і тоді вона стала відбуватися з благословення єпископа пресвітерами, його помічниками, в інших місцях. Але протягом ще декількох століть зберігався чудовий благочестивий звичай, виконаний дуже глибокого сенсу, коли від Агнця, освяченого єпископом на престолі під час Євхаристії, відділялися частинки, і пресвітери розносили їх по всіх місцях, де відбувалася Євхаристія, для того щоб висловити видимим чином, що Євхаристія єдина, що її здійснює Христос, що на місці Христа в громаді вірних — єпископ, який продовжує справу Господню, продовжує те, що звершилося на Таємній Вечері — освячує хліб і вино і преподає їх вірним. Цей звичай на Заході став називатися звичаєм ферменту, тобто частини, яка відокремлювалася від освячуваного хліба, від Агнця, і роздавалося по всіх церквах, щоб підкреслити єдність Святої Євхаристії, що здійснюється єпископом в тому місці, де перебуває він і його клір.

У нас зараз немає цього звичаю, але православні віруючі люди приходять в безлічі для участі в Святій Євхаристії і для причастя Святих Христових Таїн. Долучаючись в різних храмах, вони причащаються від Єдиної Євхаристії, що здійснюється в тому місці, де вони живуть. Ось і ми в скромних умовах, в маленькому храмі на території скиту святого благовірного князя Олександра Невського звершили святу Євхаристію в день встановлення цього таїнства. Непросто здійснювати Євхаристію у відриві від своєї пастви, але радію, що Ви, дорогі сестри, присутні сьогодні разом зі мною і поділяєте цю молитву. А духовно ми всі разом – весь народ Божий, і ми повинні усвідомлювати цю єдність, цю спільність особливо зараз.

Ми повинні усвідомлювати важливість причастя тіла і Крові Христової. Саме зараз ми повинні покладати особливу надію на допомогу Божу, коли страшна хвороба доторкнулася до народу нашого, до Батьківщини нашої, до всього світу. Ми причащаємося у залишення гріхів, у зцілення душі і тіла, і віримо, що благодаттю Божою може бути знищена всяка хвороба і всяка людська недосконалість. Тільки є одна неодмінна умова – це наша щира віра, щоб між нами не було тих, хто, подібно Іуді, повинен був би піти від нас. Тих, хто залишається в силу якихось причин, але і душею, і розумом, і думками своїми зовсім далеко від місця, де відбувається Євхаристія. Дай Бог, щоб не було таких випадкових людей, щоб кожен навіть, що випадково зайшов в храм, просочувався благодаттю Божою, свідомістю тієї великої рятівної справи, яку Господь зробив для всіх нас, і назавжди залишався в храмі. І чим більше буде людей, які з глибокою вірою підносять молитву про Вітчизну нашу, про народ наш і про самих себе, тим сильніше буде підноситися до неба ця молитва, утворюючи якийсь невидимий стовп, що зводить на нас Божественну енергію, Божественну благодать, здатну спопеляти всякі хвороби — і душевні, і тілесні.

Сьогодні ми особливо молилися за здоров’я тих, хто хворіє, кого відвідала біда, і віримо, що Господь допомагатиме тим, хто не втрачає зв’язку з Ним, а по милості Своїй — і навіть тим, хто в нього не вірить. Тому що багато моляться зараз за хворих, нещасних людей, незалежно від того, належать вони до Церкви чи не належать, православні вони чи неправославні. Це все наш народ, і велика відповідальність Церкви і всіх віруючих — молитися за Вітчизну нашу і за народ наш, особливо сьогодні, коли смертельна небезпека наблизилася до життя багатьох людей.

Нехай благодать Божа, яка зведена самим Спасителем, всією силою Святої Трійці, яка приходить в наше життя через святе таїнство Євхаристії, дає нам з вами сили і з хворобами справлятися, і віру зберігати, і любов в серці. А найголовніше — дай Бог, щоб ця божественна сила допомагала нам виконувати християнський обов’язок любові, що особливо важливо зараз, коли багато наших братів і сестер, наші ближні і далекі знаходяться у важкому стані, будучи охоплені хворобою, яка несподівано відвідала не тільки наш народ, але і весь світ. Хай допоможе нам Господь зберігати здоров’я і душевне, і тілесне, але найбільше хай допоможе нам Господь зберігати віру, а через віру — і любов до наших ближніх. Амінь.

Прес-служба Патріарха Московського і всієї Русі

Патріарх.ua