Дата народження: 7 квітня 1952 р.
Дата хіротонії : 20 вересня 1992 р.
Дата постригу: 16 вересня 1992 р.
День ангела: 28 червня
Країна: Україна
Біографія:
Народився 7 квітня 1952 року в селі Глушковичі Лельчинського району Гомельської області в родині православного священника.
У 1955 році його батько був направлений на пастирське служіння в Житомирську область.
Після закінчення середньої школи і медичного училища в 1971 році, працював на станції швидкої допомоги в Рівному.Протягом 1971-1973 років проходив військову службу в Збройних силах.
У 1973 році поступив у Московську духовну семінарію, яку закінчив у 1975 році по першому розряду і був прийнятий в Московську духовну академію, яку закінчив також по першому розряду в 1982 році. Кандидат богословських наук.
У 1975 році Архієпископом Дмитрівським Володимиром був висвячений у сан диякона, а 1976 році – в сан священика.
В 1977-1978рр.- настоятель Свято-Георгієвської церкви у с.Білилівка Житомирської області. У 1978-1992рр. звершував пастирське служіння в м. Коростені Житомирської області в Покровській церкві, спочатку другим священиком, а потім настоятелем. У 1990 році був призначений настоятелем новоствореної Свято-Ольгинської парафії. З 1989 року благочинний Коростенського округу.
Рішенням Священного Синоду Української Православної Церкви від 16 вересня 1992 року митрофорному протоієрею Адаму Маркевичу визначено бути єпископом Львівським і Дрогобицьким після постригу в чернецтво і возведенням в сан архімандрита.
20 вересня 1992 року у Трапезному храмі Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври за Божественною літургією Блаженнійшим митрополитом Київським і всієї України Володимиром, архієпископом Ровенським і Острозьким Іринеєм, єпископи Луганський і Старобільський Іоанникій, Переяслав-Хмельницький Антоній і Білоцерківський Іполит звершили хіротонію архімандрита Августина (Маркевича) у єпископа Львівського і Дрогобицького.
У 1998 році возведений у сан архієпископа.
Рішенням Священного Синоду Української Православної Церкви від 5 листопада 1998 року носить титул «Львівський і Галицький».
З 26 лютого 1994 року – член Синодальної Богословської комісії Руської Православної Церкви, у 1996-2007 рр. – голова Синодальної Богословської комісії Української Православної Церкви. У 1995-2002 рр. – духівник Союзу православних братств України, у 1997-2001 рр. – духівник Союзу Православної молоді України Української Православної Церкви.
З 1997 року – відповідальний за діяльність комітету взаємодопомоги і захисту Православ’я в західних областях України (входять єпархії: Львівська, Володимир-Волинська, Волинська, Івано-Франківська, Тернопільська, Ровенська, Сарненська, Хустська, Мукачівська).
У 1996-1999рр. – відповідальний за взаємодію Української Православної Церкви з Міністерством оборони, міністерством внутрішніх справ і другими збройними формуваннями України, а з 1999 р. – голова відділу УПЦ по взаємодії зі Збройними силами та іншими військовими формуваннями України.
Був представником на чолі делегації УПЦ на переговорах с УГКЦ в місті Вена (Австрія) в 1998 р., а також делегації РПЦ на переговорах з Єфіопською церквою в м. Аддис-Абебе (Єфиопія) у 2007 р., був головою комісії по діалогу між Російською Православною Церквою і Римо-Католицькою Церквою у Женеві у 1994 р. і у Москві у 1995 р. Приймав участь у міжнародних конференціях, нарадах, зустрічах, переговорах: церковних, наукових, військових, по тюремному служінню ( у т.ч. мм. Москва, Мінськ, Ясси, Варшава, Багдад, Таллінн, Вашингтон, Торонто, Лондон, Штудгарт, Страсбург, Болград, Софія, Афіни і о. Родос, Йоганнесбург, Аддис-Абеба та ін.) Постійний учасник Міжнародних загальноосвітніх і Різдвяних читань і Всесвітнього Російського народного Собору.
По благословенню Предстоятеля Української Православної Церкви митрополита Київського і всієї України Володимира був головою оргкомітетів міжнародних ювілейних церковно-громадських конференцій в Почаєві і в Києві, членом міжнародних ювілейних церковно-громадських конференцій у Криму і в Запоріжжі, а також відповідальним за організацію і проведення ряду профільних церковно-громадських практичних конференцій.
З 1999 р. – голова Опікунської ради українського відділення Міжнародного фонду єдності православних народів.
З 2001 р. – член Ради Собору слов’янських народів Білорусі, Росії та України і голова Всеукраїнської громадської організації «Шлях православних».
У 2003-2009 рр.. – Повноважний представник Предстоятеля УПЦ у Верховній Раді України.
З 2004 р. – викладач порівняльного богослів’я в Почаївській духовній семінарії.
Рішенням Синоду УПЦ від 24 листопада 2009 р. призначений повноважним представником Української Православної Церкви у Верховній Раді України. Звільнений з посади рішенням Синоду УПЦ від 10 лютого 2011 р. (журнал № 13).
Рішенням Синоду УПЦ від 10 лютого 2011 р. (журнал № 6) призначений головою Синодальної богословсько-канонічної комісії УПЦ.
Рішенням Синоду УПЦ від 20 липня 2012 р. (журнал № 66) призначений Преосвященним Білоцерківським і Богуславським.
23 листопада 2013 р. Блаженнішим митрополитом Київським Володимиром возведений у сан митрополита.
Голова Синодальної богословсько-канонічної комісії Української Православної Церкви. Член Синодальної біблійно-богословської комісії Руської Православної Церкви.
Освіта:
1975 р. – Московська Духовна Семінарія.
1982 р. – Московська Духовна Академія (кандидат богослов’я).
Єпархія: Білоцерківська єпархія (правлячий архієрей)
Нагороди:
Церковні:
1998 р. – орден преподобного Нестора Літописця;
1999 р. – орден св. рівноапостольного князя Володимира ІІ степені;
2000 р.- орден « Різдво Христове – 2000» І степені;
2001 р. – орден Польської Православної Церкви святої рівноапостольної Марії Магдалини;
2002 р. – орден преподобних Антонія і Феодосія Києво-Печерських ІІ степені;
2002 р. – орден св.рівноапостольного князя Володимира ІІ степені;
2007 р. – орден прп. Сергія Радонезького ІІ степені;
2007 р. – орден св. ап. Іоанна Богослова ІІ степені.
2012 р. – орден свт. Інокентія Московського II ст.
2013 р. – орден прп. Єфросинінський (БПЦ).
Державні:
1996 р. – лауреат премії Фонду святого Андрія Первозваного ;
2004 р. – орден Дружби;
2007 р. – грамота Верховної Ради України;
2007 р. – почесна грамота Кабінету Міністрів України;
Ряд відомчих нагород силових структур і громадських організацій.
Web-сайт:
