Святіший Патріарх Кирил spacer Руська Православна Церква spacer Українська Православна Церква spacer Помісні i Автономні Церкви spacer Канони Православної Церкви

Проповідь Святішого Патріарха Кирила в Неділю 3-ю по Пасці

Проповідь Святішого Патріарха Кирила в Неділю 3-ю по Пасці

3 травня 2020 року, в Неділю 3-ю по Пасці, святих Жен-Мироносиць, праведних Йосипа Аримафейського і Никодима, Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил звершив Божественну літургію в храмі святого благовірного князя Олександра Невського в однойменному скиту поблизу Передєлкіна. Після закінчення богослужіння Предстоятель Руської Православної Церкви виголосив проповідь.

В ім’я Отця і Сина і Святого Духа!

Сьогодні ми згадуємо Жен-Мироносиць і двох таємних учнів Спасителя — Йосипа і Никодима. Тому сьогоднішній день, згідно порівняно недавно, але вже міцно сталої традиції, ми називаємо днем жінок-християнок – в пам’ять про великий подвиг Жен-Мироносиць.

Дійсно, поруч з Спасителем були апостоли, які слухали Його слова, а потім взяли на себе найбільшу відповідальність по створенню і розширенню церковних громад, по просвіті всього світу світлом Христової істини. А жени-мироносиці, які за життя Спасителя несли не дуже помітну, але надзвичайно важливу місію, так само не припинили свого служіння в багатьох поколіннях православних жінок. Стародавні мироносиці служили Господу своєю працею, втішали його, робили, може бути, більш мирними ті хвилини і години, коли він залишався наодинці зі своїми учнями. Напевно, вони створювали особливу домашню обстановку, в якій кожна людина знаходить спокій, і Спаситель, охоплюваний багатьма стражданнями, в цьому колі близьких людей — учнів і жен-мироносиць — мабуть, знаходив по-людськи спокій і розраду. Ця місія, служіння жінок-християнок протягом двох тисяч років залишається не менш важливим, ніж служіння святих апостолів, яке продовжують церковні ієрархи і священство. Служіння жен-мироносиць – це не тільки поширення віри християнської, здійснення християнського ідеалу в людському житті. І якби багато поколінь християнських жінок не несли це служіння, то, напевно, не була б сьогодні Церква такою, яка вона є. Це служіння починається з виховання дітей в християнському дусі, це служіння здійснюється за допомогою створення християнської атмосфери в сім’ях, це служіння здійснюється різними способами в тій великій справі, яку здійснює наша Церква крім здійснення богослужінь — в так званій соціальній роботі, тобто здійсненні добрих справ. І тут, як би на чолі цього руху, – знову-таки жінки-християнки, жінки-мироносиці.

Я хотів би сьогодні, звернувшись до всіх, хто продовжує велике служіння жен-мироносиць, сердечно подякувати їм за працю не тільки по вихованню своїх дітей, а й по здійсненню багатьох добрих справ, які являють сучасній людині справжній лик християнської громади. І зараз, в цей важкий час поширення смертельної хвороби, ті ж продовжувачки служіння жен-мироносиць, не шкодуючи свого здоров’я, ризикуючи своїм життям, допомагають хворим, рятують їх від смерті. Коли я говорю так, я маю на увазі не тільки воцерковлених жінок, а й тих, хто, зберігаючи віру в серці, здійснюють служіння в лікарнях, поруч з вмираючими людьми, у відділеннях реанімації, піддаючи себе страшному випробуванню і небезпеці, і, незважаючи на цю небезпеку, здійснюють свій обов’язок милосердя, подібно до того, як жени-мироносиці здійснювали своє служіння милосердя як за життя Христа Спасителя, так і після Його Воскресіння. Приношу свою глибоку подяку всім тим, хто сьогодні на передній лінії боротьби зі страшною хворобою, — лікарям як чоловічої, так і жіночої статі, а також медсестрам, молодшому медичному персоналу. На їх долю випала важка ризикована робота, і по милості Божій вони її здійснюють з великою ретельністю, не шкодуючи життя свого і тим самим рятуючи життя інших.

Дай Бог, щоб це служіння милосердя, це служіння жен-мироносиць ніколи не припинялося в роді людському, тому що без цього служіння саме милосердя піде з людського гуртожитку, а з милосердям пов’язано найголовніше вимір людського життя — здатність здійснювати добро. Ми молилися сьогодні про багатьох і багатьох жен-мироносиць, які, як я вже сказав, ризикуючи життям своїм, сьогодні лікують або сприяють лікуванню наших важко хворих братів і сестер. Нехай Господь зміцнить їх, а також всі тих дружин, матерів, бабусь, дідусів, хто, зберігаючи віру в серці своєму, здійснює виховання підростаючого покоління.

Ще раз хотів би підкреслити особливу роль матерів і бабусь — жен-мироносиць, які продовжують служіння тих дружин, що були поруч з Христом Спасителем. Хай допоможе вам Господь, дорогі жени-мироносиці, зберігати віру в серці, робити все для того, щоб ця віра не зникла з життя людей, щоб вона передавалася наступним поколінням. Допомагай вам Бог у вашій виховній роботі, в справах милосердя, які ви робите, іноді усвідомлюючи, що це справи милосердя, а іноді просто по руху свого серця, і другого в нашому гуртожитку, напевно, більше, ніж першого. Нехай Господь зміцнює всіх вас у вірі, в здоров’ї душевному і тілесному, і нехай допоможе всім вам продовжувати ту велику справу, яка почалася з жен-мироносиць, що були поруч з Христом, і яку протягом тисячоліть триває завдяки вашим попередницям, завдяки вам і, сподіваємося, буде продовжуватися завдяки тим, хто піде за вами. Христос Воскрес!

Прес-служба Патріарха Московського і всієї Русі

Патріарх.ua