Святіший Патріарх Кирил spacer Руська Православна Церква spacer Українська Православна Церква spacer Помісні i Автономні Церкви spacer Канони Православної Церкви

Проповідь Святішого Патріарха Кирила в свято Вознесіння Господнього

Проповідь Святішого Патріарха Кирила в свято Вознесіння Господнього

28 травня 2020 року, в свято Вознесіння Господнього, Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил звершив Божественну літургію в храмі святого благовірного князя Олександра Невського в однойменному скиту біля Передєлкіно. Після закінчення богослужіння Предстоятель Руської Православної Церкви виголосив проповідь.

В ім’я Отця і Сина і Святого Духа!

Про подію Вознесіння ми знаємо з Євангелія, а також з книги Діянь апостольських. Євангеліст Лука досить докладно описує цю подію, і в Книзі Діянь ми зустрічаємося з дуже важливим епізодом, виконаним дуже глибокого і рятівного сенсу. Коли Господь підносився, апостолам з’явилися якісь мужі, ангели Божі, і сказали з деяким подивом, немов нічого особливого не відбувалося: «Мужі ізраїльські, що ви стоїте і дивитеся, як Іісус возноситься на небо? Буде час, коли Він знову з’явиться вам, і ви будете бачити Його низхідним з неба так, як бачите зараз ішов Він на небо» (див. Діян. 1:11).

Як оповідає Книга Діянь, слова ці так вразили учнів, що вони з радістю повернулися до Єрусалиму, прославляючи Бога, бо зрозуміли, що ніяка смерть не розлучить їх зі Спасителем. Навіть дивовижне бачення висхідного на небо Спасителя не означало розлуки з Ним, і віра в швидке пришестя Господа була, напевно, найсильнішим духовним переживанням в житті першої християнської громади. Всі учні Спасителя і навіть найближчі до них покоління з нетерпінням чекали здійснення пророцтва, почутого на Оливній горі. І це очікування іноді настільки сильно захоплювало християнську громаду, що багато впадали в єресь, стверджуючи, що пришестя Спасителя буде дуже скоро, так що все життя таких людей і християнських громад, ними очолюваних, прямувала на швидке очікування Спасителя. Але у Господа «один день як тисяча років, і тисяча років як один день» (2 Пет. 3: 8). Бог поза всяким часу, і слова «що ви стоїте, дивлячись на Іісуса, який походить на небо? Він таким же чином зійде до вас з неба» не втратили і не можуть втратити своєї актуальності до тих пір, поки не здійсняться.

В якомусь сенсі все життя Церкви має цей есхатологічний вимір, тому що всі ми звернені до цього очікування пришестя Господа і Спасителя. Дійсно, ніхто не відає «ні дня того, ні години» (див. Мт. 24:36), коли це станеться, -якщо мова йде про пришестя у світ Спасителя відразу для всіх людей. Але ми нерідко забуваємо, що у кожного з нас буде зустріч з Господом після нашої смерті. Це і буде суд, який визначить нашу загробну долю, і тому для кожного з нас зустріч з воскреслим Спасителем – це не справи якійсь віддаленної історичної перспективи, а то, що буде в нашому житті, і ніхто не знає, коли це станеться.

Ось чому те, що було справедливо для першої християнської громади, якій було дано час для приготовлень себе до зустрічі зі Спасителем, – справедливо і по відношенню до кожного з нас. Як апостоли були покликані готуватися до цієї зустрічі, так і ми покликані готувати себе до зустрічі зі Спасителем. І не в віддаленій есхатологічній перспективі, а в дуже близькому майбутньому, тому що життя людське дуже коротке, і момент, який відокремлює нас від зустрічі зі Спасителем, не за горами – в тому сенсі, що це буде не тисяча і не дві тисячі років, а короткі роки людського життя.

Одне з найголовніших завдань християнина – пам’ятати про це. Про те, що ніхто не уникне зустрічі зі Спасителем, ніхто не уникне Його суду, і готуватися до нього. Не так, як це іноді буває: ближче до старості, ближче до смерті підготуюся, тоді і буду молитися, тоді і принесу покаяння. Кожен день ми повинні звертати до Господа наше покаяння і нашу гарячу молитву з проханням зцілити наші недуги і простити наші гріхи.

У звичайний час у людей часто не залишається можливості для того, щоб дійсно зосередитися в молитві. Занадто багато всього, що оточує нас і що відволікає нашу увагу. Занадто багато того, чим ми повинні займатися крім того, щоб молитися Господу, сповідувати свої гріхи. Нам не вистачає часу – саме тому святі подвижники йшли зі світу, щоб у них був час на найголовніше. А ось так, щоб воно з’явилося для всіх відразу – такого ніколи не було, за винятком наших днів. Ми з вами переживаємо унікальний час, коли не одному, що не двом, що не десятьом, що не тисячі, а всьому світу дана можливість зосередитися, подумати про своє життя, про свої гріхи, звернутися до Бога, принести покаяння; і невідомо, чи дасть ще Господь всім нам таку можливість.

Те, що сьогодні відбувається, – зовсім не випадково. Господь дійсно дає нам час для осмислення свого життя, для принесення покаяння, для зміни на краще своїх думок, своїх почуттів, своїх справ. Як все проходить, пройде і цей час усамітнення, і знову ми зануримося в суєту щоденних зобов’язань, турбот, праць. Давайте використаємо час, який нам зараз дав Господь, для духовного зосередження, для покаяння, для молитви. Ті, хто сумнівається, – будьте міцні у вірі. Ті, хто не відчуває віри в серці, усвідомте, що невипадково світ занурений в цей час – час, який дається нам для переосмислення свого життя. Якщо хтось з кимось перебувають у ворожнечі, треба примиритися. Якщо хтось відчуває на серці якесь пригнічення, якщо совість викриває за якісь вчинки і справи, – давайте покаємося в них. Постараємося максимально очистити свій розум, свою душу, свою совість, тому що час, який ми зараз переживаємо, дійсно оптимальний для того, щоб зробити якийсь духовний прорив у своєму житті.

Нехай Господь допоможе нам не в порожнечі, не в суєті, не в дріб’язкових домашніх розвагах, тим більше не в сварках, не в з’ясуванні відносин, не в конфліктах провести ці даровані нам дні. В першу чергу в молитві, якщо вміємо молитися. А якщо не вміємо, то постараємося навчитися молитві. У покаянні, якщо вміємо каятися. А якщо не вміємо – навчитися каятися перед Богом і своєю совістю. Ось тоді ми вийдемо з цього часу усамітнення духовно оновленими, сильними. Тоді цей час послужить нашому фізичному і духовному зціленню, призведе до зміни життя не тільки окремо взятої людини, але, якщо все складеться правильно, по волі Божій, то, віримо, і до духовного оновлення Вітчизни нашої, так і всього роду людського.

Нехай Господь перебуває з кожним з нас в ці дивовижні даровані нам дні усамітнення. Нехай Він Своєю благодаттю допомагає нам пройти їх гідно, щоб інакше поглянути на світ, на навколишніх нас людей і інакше поглянути на небо, відчуваючи Божественну присутність в нашому житті. Амінь.

Прес-служба Патріарха Московського і всієї Русі

Патріарх.ua