Святіший Патріарх Кирил spacer Руська Православна Церква spacer Українська Православна Церква spacer Помісні i Автономні Церкви spacer Канони Православної Церкви

Визначення

Документ прийнятий на Архієрейському Соборі Руської Православної Церкви 29 листопада – 2 грудня 2017 року.

З огляду на особливий статус широкої автономії Української Православної Церкви, керівний центр якої знаходиться в Києві, Священний Синод представив Архієрейському Собору пропозицію, яка надійшла від Блаженнішого митрополита Київського і всієї України Онуфрія, виділити в самостійну главу положення Статуту Російської Православної Церкви (далі – Статут), що стосуються Української Православної Церкви, керівний центр якої знаходиться в Києві.

Крім того, в міжсоборний період Священний Синод схвалив ряд змін в порядок канонізації подвижників благочестя в лику місцевошанованих святих і в порядок їх подальшого загальноцерковного прославлення (журнал № 66 від 15 липня 2016 року), що вимагає відображення в Статуті Руської Православної Церкви.

Священним Синодом були утворені нові структури Російської Православної Церкви в зарубіжжі (журнал № 99 від 21 жовтня 2016 року і журнал № 116 від 27 грудня 2016 року). Необхідно передбачити їх представництво на Помісних Соборах.

Беручи до уваги встановлення, описані в схваленому Архієрейським Собором Положенні про монастирі і чернецтво, слід внести корективи в порядок управління монастирськими садибами, згаданими в Статуті.

Крім цього, пропонується внести уточнення до Статуту, виключивши передачу Патріаршого місцеблюстителя Патріаршої прерогативи нагороджувати архієреїв нагородами Російської Православної Церкви.

Нарешті, в зв `язку із зверненням від Патріаршого Екзарха всієї Білорусі та Синоду Білоруського Екзархату, Священний Синод представив Архієрейському Собору пропозиції щодо внесення змін до Положення про суд Руської Православної Церкви.

З урахуванням викладеного Освячений Архієрейський Собор постановляє:

  1. Внести такі зміни до Статуту Руської Православної Церкви:
  2. Включити до Статуту після глави IХ нову главу нижченаведеного змісту, зі зміною нумерації наступних глав:

«Глава X. Українська Православна Церква

  1. Українська Православна Церква є самокерованою з правами широкої автономії.
  2. Українській Православній Церкві надано незалежність і самостійність в її управлінні відповідно до Ухвалою Архієрейського Собору Руської Православної Церкви 25-27 жовтня 1990 року «Про Української Православної Церкви».
  3. У своєму житті і діяльності Українська Православна Церква керується Ухвалою Архієрейського Собору Руської Православної Церкви 1990 року «Про Української Православної Церкви», Грамотою Патріарха Московського і всієї Русі 1990 року і Статутом Української Православної Церкви, який затверджується її Предстоятелем та схвалюється Патріархом Московським і всієї Русі.
  4. Органами церковної влади і управління Української Православної Церкви Київського Патріархату є її Собор і Синод, очолювані її Предстоятелем, що носять титул «Блаженніший митрополит Київський і всієї України». Центр управління Української Православної Церкви знаходиться в місті Києві.
  5. Предстоятель Української Православної Церкви обирається єпископатом Української Православної Церкви та благословляється Святішим Патріархом Московським і всієї Русі.
  6. Ім’я Предстоятеля поминається в усіх храмах Української Православної Церкви після імені Патріарха Московського і всієї Русі.
  7. Архієреї Української Православної Церкви обираються її Синодом.
  8. Рішення про утворення чи ліквідацію єпархій, що входять в Українську Православну Церкву, і про визначення їх територіальних кордонів приймаються її Синодом з подальшим затвердженням Архієрейським Собором.
  9. Архієреї Української Православної Церкви Київського Патріархату є членами Помісного і Архієрейських Соборів і беруть участь в їх роботі відповідно до розділів II і III цього Статуту і в засіданнях Священного Синоду.
  10. Рішення Помісного і Архієрейського Соборів є обов’язковими для Української Православної Церкви.
  11. Рішення Священного Синоду діють в Українській Православній Церкві з урахуванням особливостей, визначених самостійним характером її управління.
  12. В Українській Православній Церкві діє власна вища церковно-судова інстанція. При цьому суд Архієрейського Собору є церковному судом вищої інстанції для Української Православної Церкви.

У межах Української Православної Церкви такі канонічні заборони, як довічне заборона в священнослужінні, виверження з сану, відлучення від Церкви, накладаються єпархіальним архієреєм з наступним затвердженням митрополитом Київським і всієї України і Синодом Української Православної Церкви.

  1. Українська Православна Церква отримує святе миро від Патріарха Московського і всієї Русі ».
  2. Виключити з голови ХI Статуту статтю 18.
  3. Викласти пункт д) статті 5 глави III ( «Архієрейський Собор») Статуту в такій редакції: «д) канонізація святих і загальноцерковне прославляння місцевошанованих святих»;
  4. Внести до статті 25 глави V Статуту ( «Священний Синод») пункт такого змісту: «ф) канонізація місцевошанованих святих і винесення питання про їх загальноцерковне прославляння на розгляд Архієрейського Собору»;
  5. Викласти пункт в) статті 15 глави IV Статуту в такій редакції: «в) Місцеблюститель виконує обов’язки Патріарха Московського і всієї Русі так, як вони викладені в статті 7 глави IV цього Статуту, крім пунктів ц, ч і е».
  6. Доповнити статтю 4 глави IX ( «Церковний суд»), виклавши її в такій редакції:

«Суд в Російській Православній Церкві здійснюється церковними судами наступних інстанцій:

а) єпархіальними судами, мають юрисдикцію в межах своїх єпархій;

б) вищими церковно-судовими інстанціями Української Православної Церкви, Автономних і самокерованої Церкви, Російської Православної Церкви Закордоном, екзархатів і Митрополичих округів (при наявності в зазначених частинах Російської Православної Церкви вищих церковно-судових інстанцій) – з юрисдикцією в межах відповідних частин Російської Православної Церкви;

в) вищим загальноцерковним судом, з юрисдикцією в межах Російської Православної Церкви за винятком Української Православної Церкви;

г) судом Архієрейського Собору, з юрисдикцією в межах всієї Російської Православної Церкви ».

  1. У всіх статтях Статуту, де згадується «Загальноцерковний суд», змінити його іменування на «Вищий загальцерковний суд».
  2. Викласти статтю 9 глави XVII ( «Монастирі») Статуту в такій редакції:

«Монастирі можуть мати подвір’я. Обійстям іменується громада православних християн, що складається у веденні монастиря і знаходиться за його межами. Діяльність подвір’я регламентується статутом того монастиря, до якого дане подвір’я відноситься, і своїм власним громадянським статутом. Подвір’я в церковно-ієрархічному (канонічному) порядку підпорядковане єпархіальному архієрею єпархії, на території якого воно перебуває, а в господарському – того ж архієрея, що й монастир. У разі, якщо подвір’я розташовується на території іншої єпархії, то за богослужінням в храмі подвір’я підноситься як ім’я єпархіального архієрея, так і ім’я архієрея, на території єпархії якого знаходиться подвір’я ».

  1. Внести такі зміни до Положення про церковний суд Руської Православної Церкви:
  2. У всіх статтях Положення про церковний суд, де згадується «Загальноцерковний суд», змінити його іменування на «Вищий загальцерковний суд».
  3. Доповнити третій абзац пункту 2 статті 1 Положення про церковний суд, виклавши його в такій редакції:

«2. Судова система Російської Православної Церкви включає наступні церковні суди:

  • єпархіальні суди з юрисдикцією в межах відповідних єпархій;
  • вищі церковно-судові інстанції Української Православної Церкви, Автономних і самокерованих Церкв, Російської Православної Церкви Закордоном, екзархатів і Митрополичих округів (при наявності в зазначених частинах Російської Православної Церкви вищих церковно-судових інстанцій) – з юрисдикцією в межах відповідних частин Руської Православної Церкви;
  • вищий загальцерковний суд – з юрисдикцією в межах Російської Православної Церкви, за винятком Української Православної Церкви;
  • Архієрейський Собор Руської Православної Церкви – з юрисдикцією в межах всієї Російської Православної Церкви ».
  1. Доповнити пункт 2 статті 31 Положення про церковний суд, виклавши його наступним чином:

«2. Архієрейський Собор розглядає в якості церковного суду другої інстанції справи щодо архієреїв:

  • розглянуті Вищим загальноцерковним судом першої інстанції і направлення Патріархом Московським і всієї Русі або Священним Синодом на розгляд Архієрейського Собору для винесення остаточного рішення;
  • за апеляційними скаргами архієреїв на які вступили в законну силу рішення Вищого загальноцерковного суду першої інстанції і вищих церковно-судових інстанцій Української Православної Церкви, Автономних і самокерованої Церкви.

Священний Синод або Патріарх Московський і всієї Русі має право направити на розгляд Архієрейського Собору інші справи, підсудні нижчестоящим церковним судам, в разі, якщо ці відносини вимагають авторитетного судово-соборного рішення ».

  1. Викласти пункт 2 статті 28 Положення про церковний суд в такій редакції:

«Вищий загальцерковний суд розглядає в якості апеляційної інстанції, в порядку, передбаченому главою 6 цього Положення, справи:

  • розглянуті єпархіальними судами і спрямовані єпархіальними архієреями до Вищого загальцерковний суд для остаточного вирішення;
  • за апеляційними скаргами сторін на рішення єпархіальних судів;
  • розглянуті вищими церковно-судовими інстанціями Автономних і самокерованих Церкв, Російської Православної Церкви Закордоном, екзархатів і Митрополичих округів (при наявності в зазначених частинах Російської Православної Церкви вищих церковно-судових Інстанцій) і передані предстоятелями відповідних частин Руської Православної Церкви до Вищого загальцерковний суд;
  • за апеляційними скаргами сторін на рішення вищих церковно-судових інстанцій Автономних і самокерованої Церкви, Російської Православної Церкви Закордоном, екзархатів і Митрополичих округів (при наявності в зазначених частинах Російської Православної Церкви вищих церковно-судових інстанцій).

Дана стаття не поширюється на Українську Православну Церкву ».

  1. Виключити пункт 6 статті 50 Положення про церковний суд.
  2. Доповнити главу 6 Положення про церковний суд новою статтею такого змісту зі зміщенням нумерації наступних статей:

«Розгляд справ у окремих вищих церковно-судових інстанціях.

  1. Апеляційні скарги на рішення єпархіальних судів єпархій Автономних і самокерованої Церкви, Російської Православної Церкви Закордоном, екзархатів і Митрополичих округів направляються до вищих церковно-судові інстанції зазначених частин Російської Православної Церкви (при наявності в таких вищих церковно-судових інстанцій).
  2. Вищий загальцерковний суд розглядає апеляційні скарги на рішення, прийняті як в першому розгляді, так і в апеляційному порядку вищими церковно-судовими інстанціями Автономних і самокерованої Церкви, Російської Православної Церкви Закордоном, екзархатів і Митрополичих округів.
  3. Ця стаття не поширюється на Українську Православну Церкву ».

III. Викласти пункт 15 статті 2 Положення про склад Помісного Собору в такій редакції:

«За два делегата – одному клірику і одному мирянину:

 від Патріарших парафій у США,

 від Патріарших парафій у Канаді,

 від Патріарших парафій у Італії,

 від Патріарших парафій у Фінляндії,

 від Патріарших парафій у Туркменістані,

 від Патріарших парафій у Республіці Вірменія,

 від Патріарших парафій у Королівстві Таїланд і парафій Московського Патріархату в Південно-Східній і Східній Азії.

Делегати обираються таємним голосуванням на зборах представників парафій в кожному із зазначених парафіяльних об’єднань. Процедуру обрання встановлює ці збори.

Вибрані делегати затверджуються Патріархом (в період местоблюстітельство – Священним Синодом).

Церковні установи в далекому зарубіжжі, що не входять до складу єпархій або парафіяльних об’єднань, перерахованих в цій статті, представлені на Помісному Соборі керівником Управління з закордонних установ ».

Інформаційна служба Архієрейського Собору

Патріарх.ua