Святіший Патріарх Кирил spacer Руська Православна Церква spacer Українська Православна Церква spacer Помісні i Автономні Церкви spacer Канони Православної Церкви

Патріарша проповідь у свято Преображення Господнього після Літургії в Храмі Христа Спасителя

Патріарша проповідь у свято Преображення Господнього після Літургії в Храмі Христа Спасителя

19 серпня 2020 року, в день свята Преображення Господа Бога і Спаса нашого Іісуса Христа, Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил очолив служіння Божественної літургії в кафедральному соборному Храмі Христа Спасителя у Москві. Після завершення Літургії Предстоятель Руської Церкви звернувся до пастви з Первосвятительським словом.

В ім’я Отця і Сина і Святого Духа!

«Намагайтеся робити міцним своє звання та покликання; бо, вчиняючи так, ніколи не спотикнетесь» (2 Пет. 1:10). Ці слова з послання апостола Петра ми сьогодні чули під час Божественної літургії.

Послання апостола Петра читаються рідко — переважно за Літургією лунають послання апостола Павла. Але не випадково сьогодні ми чули саме Петрові слова — бо Петро був разом із Іаковом та Іоанном на горі, на якій перед ними преобразився Спаситель. Сьогодні ми чуємо слова очевидця Преображення. Будьте тверді, каже він, — тверді в ваших переконаннях, у ваших справах, у ваших словах. Така людина ніколи не посоромиться ні самого себе, ні перед Богом, ні перед оточуючими її людьми.

Не випадково Господь покликав до видіння Його Преображення найближчих апостолів. І ще раз необхідно сказати, що невипадково ми чули слова саме апостола Петра, який згадує про цю подію. Адже, напевно, Петро не був би співучасником цієї священної події, якби не те, що відбулося буквально напередодні сходження на гору Фавор — коли Спаситель, звертаючись в Кесарії до учнів, запитав: «А ким Мене люди вважають?» Учні почали перераховувати ким — одним із пророків, Моїсеєм, Іллею… Тоді Спаситель питає: «А ви ким мене сприймаєте?», і Петро говорить у відповідь: «Ти — Христос Божий». Іншими словами, Ти — Спаситель, Ти — Месія. Неймовірна відповідь. Треба уявити, як іудеї чекали і сподівалися на прихід Месії -— перш за все, як великого позбавителя ізраїльського народу від зовнішніх гнобителів, як Царя, який зробить цей народ великим. І Петро сповідує свою віру в те, що Ісус, його Учитель, і є Месія і Спаситель світу. Велике сповідання немов перекреслило всі слабкості людського життя Петра і тих апостолів, які були разом зі Спасителем, тому що це сповідання віри відкривало нову епоху у відносинах Бога й людини. Люди в особі Петра та інших апостолів визнали Іісуса Спасителем, Месією.

Щоб зміцнити віру Петра, Іакова, Іоанна, щоб вони ще раз зрозуміли, що сповідання Петрове було, дійсно, відображенням Божественної істини, Господь закликає Петра, Іакова та Іоанна на гору високу — за переказами, на гору Фавор, — і перед ними перетворюється. Господь являє те, що вони сповідували і без всякого Його перетворення, незважаючи на Нього, як на Людину, що розділяла з ними повсякденну трапезу, ходила з ними курними шляхами Палестини, яка страждала від спеки і холоду і, взагалі, вразливого по Своїй людській природі. Ось для того, щоб остаточно зміцнити віру апостолів, Господь і перетворюється перед ними.

Для чого це було потрібно? Чому необхідно було затвердити віру апостолів? Та тому, що не за горами були Його хресні страждання, коли в катуваннях Його тіла, в розп’ятті Його плоті на хресті люди могли бачити лише слабкість, лише приниження, лише поразку. Щоб біля хреста апостоли не засумнівалися, щоб їх віра була непохитною, і перетворюється Господь перед Петром, Іаковом та Іоанном на горі Фавор. Ми знаємо, що Преображення не вберегло Петра від страху, але ми знаємо, що Преображення, мабуть, лягло в основу його глибокої віри і призвело до покаяння, адже Петро бачив прославленого Іісуса, Учителя, Спасителя світу.

У нашому житті ми теж часто потребуємо якихось особливих знаків, які б підтримали нашу віру. Ми часто шукаємо чудес, а іноді довірливо ставимося до розповідей про чудеса, навіть не будучи в повній мірі впевненими, чи дійсно це свідчення чуда, чи просто людська фантазія, плід хворої уяви. Ми часто бажаємо бачити знаки Божественної присутності в нашому житті, в житті роду людського, але Господь не силує нашої волі і не змушує силою в Себе вірити. Він поруч із нами. Він являє Свою милість, але тільки ця милість приходить до нас не в громі та блискавиці, не в приголомшливих уяву чудесах, а в легкому подиху вітру, як про це говорить слово Боже (див. 3 Цар. 19:12). Тобто, Господь доторкається до нас, не надломлюючи нашу волю, не підкоряючи нашу свідомість, але Його благодать, дійсно, подібна до легкого подиху вітру, який, торкаючись розпаленого людського тіла, приносить розслаблення, прохолоду і здоров’я. Ось так діє сила благодаті Божої.

День Преображення, день Богоявлення найближчим учням — Петру, Іакову, Іоанну — повинен відвернути наші думки від повсякденної суєти, від того, чим ми так стурбовані, перенести догори, дати нам ще і ще раз усвідомити, що Господь, який явився Петру, Іакову, Іоанну, близький до нас. Ми не удостоюємось дива бачити Спасителя, але ми удостоюємось чуда отримувати відповіді на наші молитви, ми удостоюємось чуда особливого духовного переживання Святої Євхаристії, Причастя Тіла і Крові Спасителя, наближення до святих мощей, святих місць, коли раптом у людини починає особливим чином битися серце і він усвідомлює, що доторкається до святині, що інший світ входить у його життя. Напевно, кожен із нас так чи інакше, в тій чи іншій мірі щось подібне переживав — відвідуючи святі місця, причащаючись Святих Христових Таїн, прикладаючись до святинь. І навіть коли ми безкорисливо робимо добрі справи, ми відчуваємо, як просвітлюється наше серце.

Багато невіруючих, спілкуючись із людьми релігійними, вимагають від них доказів того, що Бог є. Нещодавно по телебаченню я бачив діалог одного нашого священика з відомою людиною, дуже інтелектуальною. Це був досить цікавий діалог про віру і невіру, але, напевно, не в повній мірі було сказано про головне, що для того, щоб повірити, потрібно бути здатним прийняти сигнал згори. Адже кожен знає: якщо в руках поганий приймач, то не вдасться зловити потрібну радіостанцію. Лунатиме тріск із динаміка, а ніяких слів, ніякої музики не почуєш. Те ж саме відбувається, якщо хтось не відчуває в своєму серці віри. Непотрібно відмовлятися від того, щоб спробувати відчути Божественний сигнал. Якщо ми апріорі відмовляємося і говоримо: «Та немає там нічого, серце моє нічого не відчуває, і наука нічого не доводить», то дійсно, ніякий сигнал згори, ніякий дотик Божественної благодаті людина не сприйме. Але якщо він скаже: «Ось я, Господи! Навіть не знаю, є Ти чи ні, але я відкриваю свій розум і своє серце, я змиряюся перед Тобою, я схиляю перед Тобою свою главу, допоможи моєму невірству», — якось не через грім або блискавку, не через явне чудо, але у відповідь на цю молитву напіввіруючої або навіть невіруючої людини в якийсь момент життя Господь, безсумнівно, відповість. І може бути — в найкритичніший момент, коли найбільше потрібна допомога згори, коли неможливо людськими силами впоратися зі скорботою, з хворобою або іншими тяжкими обставинами.

Нинішній великий день вчить нас багато чому. Господь обрав Петра, Іакова, Іоанна, щоб перетворитися перед ними, щоб зміцнилася їхня віра, щоб вони побачили славу Його. Ми віримо, що і нам, віруючим людям, Господь також дає знаки Своєї присутності в нашому житті. І як важливо не прогледіти ці знаки, скласти їх у своєму розумі й своєму серці, відчути Божу присутність у житті своєму, і з ще більшою радістю та відвагою йти назустріч Господу і Спасителю, що має владу перетворити весь світ, і, що для нас особливо важливо, перетворити наші власні душі! Амінь.

Прес-служба Патріарха Московського і всієї Русі

Патріарх.ua