Святіший Патріарх Кирил spacer Руська Православна Церква spacer Українська Православна Церква spacer Помісні i Автономні Церкви spacer Канони Православної Церкви

Патріарша проповідь в день пам’яті преподобного Сергія Радонезького

Патріарша проповідь в день пам’яті преподобного Сергія Радонезького

8 жовтня 2020 року, в день преставлення преподобного Сергія, ігумена Радонезького, чудотворця, Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил звершив Божественну літургію в храмі святого благовірного князя Олександра Невського в одноіменному скиту поблизу Передєлкіно. Після богослужіння Предстоятель Руської Православної Церкви виголосив проповідь.

Всіх вас, дорогі мої парафіяни, сестри, сердечно вітаю з чудовим святом — Днем спогадів про преподобного Сергія Радонезького, чудотворця, про його святу кончину.

Люди, які прагнуть досягнути успіху в світському житті, добре розуміють, що його не можна досягти без самообмеження, і тому багато в чому себе обмежують. Наприклад, треба багато в чому себе обмежувати, щоб добре вчитися; але коли людина досягає певних висот, то ці обмеження найчастіше здаються йому абсолютно не потрібними.

Так і початок духовного подвигу пов’язаний з великими самообмеженнями. Не може виховати свій дух та людина, яка живе за законом плоті, яка прагне задовольняти свої потреби, яка хоче домогтися пошанування з боку оточуючих і, нарешті, панувати над ними. Все, що розглядається в світі як успіх, абсолютно не відповідає тому, що можна назвати успіхом духовним. Тут дійсно все навпаки: не прагнення до панування над іншими, а усамітнення; не досягнення сили і влади, а відмова від них. Таким шляхом йшов і святий преподобний Сергій Радонезький, коли обрав життя в глушині, в лісі, на самоті, — звичайно, навіть не уявляючи, що навколо нього зберуться учні і буде побудований великий монастир, який потім стане головною обителлю Святої Північної Русі. Але ж трапилося саме так — без будь-якого прагнення преподобного Сергія досягнути всіх цих цілей.

Ось приклад того, що відбувається в духовному житті людини, якщо вона не ставить перед собою мети, що ніяк не пов’язані з порятунком душі. Якщо вона не спрямовується до помилкових цілей, якщо не віддає заради них всі свої сили, все своє розуміння, весь свій час, то у неї виникає простір для духовного життя, що так необхідно, особливо сучасним людям. І, може бути, пандемія, яка дійсно захопила весь світ і зажадала від людей накладати на себе дуже великі самообмеження, тобто, в якомусь сенсі, жити не за законом похоті, багато чому нас навчить.

Насправді, якщо у людей не вистачає розуміння, сили волі, справжнього цілепокладання, щоб жити не за законом похоті, то Господь раптом закликає всіх нас змінити своє життя — заради свого здоров’я і заради того щоб уникнути передчасної кончини. Самота, відмова від досягнення цілей, які ще вчора здавалися важливими і необхідними, — дійсно, Сам Бог надає нам можливість багато про що подумати, багато чого переосмислити.

Бути може, рід людський дійшов до якоїсь точки, і, щоб вона не виявилася точкою неповернення, Господь занурює нас в таку ситуацію, щоб ми могли побачити марність того, чому віддаються найкращі роки життя, всі сили, вся напруга розуму і волі. Тому головний висновок, який ми повинні зробити з напасті, що обрушилася на весь рід людський, — це те, що такі події не можуть відбуватися поза Божественним Промислом. Це дуже сильний і, може бути, навіть останній дзвінок для всіх нас. Дзвінок, сигнал від Самого Господа і Спасителя нашого, від Творця світу і Промислителя, з тим щоб ми дійсно навчилися інакше мислити, інакше ставитися до щоденних своїх обов’язків, навчилися долати суєту життя і більше думати про головне — про спасіння душі. І хай допоможе нам Господь засвоїти цей дивовижний урок, який одномоментно віддається всьому людському роду. Амінь.

Прес-служба Патріарха Московського і всієї Русі

Патріарх.uа