Святіший Патріарх Кирил spacer Руська Православна Церква spacer Українська Православна Церква spacer Помісні i Автономні Церкви spacer Канони Православної Церкви

Василь

Василь

Дата народження: 19 червня 1900 р.

Дата смерті: 22 вересня 1985 р.

Дата хіротонії: 1959 р.

Країна: Бельгія

Біографія:

Архієпископ Василь Брюссельський і Бельгійський (в миру Всеволод Кривошеїн) народився 19 червня 1900 року в Санкт-Петербурзі.  Його батько О. В. Кривошеїн був міністром землеробства і землеустрою в царювання імператора Миколи II.

Лютнева революція застала його студентом філологічного факультету Петроградського університету.  Переїхавши незабаром до Москви, Всеволод вирішив перебратися на південь і вступити до лав Добровольчої Армії.  Внаслідок військових дій Всеволод був вивезений з Новоросійська до Каїра в кінці 1919 року.  У 1920 році він опинився в Парижі з усіма, які остались   в живих членами своєї сім’ї.  Він вступив до Сорбони,  одночасно брав участь у з’їздах православної молоді.

У 1924 році він записався студентом у щойно заснований митрополитом Євлогієм Свято-Сергієвський Богословський інститут у Парижі, але майже відразу, взявши участь в екскурсії на Афон, вирішив залишитися там назавжди.

Всеволод прийняв постриг у російському Свято-Пантелеймонівському монастирі: в чернецтві йому було дано ім’я Василь.  Поступово, поряд зі звичайними монастирськими послухами, опанувавши грецьку мову, о. Василь став вести канцелярську роботу монастиря і був допущений в найцінніше книгосховище обителі, де знаходяться стародавні грецькі рукописи і архіви.  З цього часу почалося його захоплення святоотецькою писемністю.

Вже в 1936 році о.  Василь придбав популярність своєю чудовою роботою про тоді ще мало відомого святий Григорія  Паламу («Аскетичне і богословське вчення св. Григорія Палами»).

У 50-х роках о.  Василю довелося покинути рідний монастир.  У 1951 році, завдяки клопотанню митрополита Германа Фіотірского,  о.  Василю вдалося отримати запрошення до Оксфордського університету, щоб брати участь у складанні «Грецького Святоотецького Словника».  З тих пір і розширилася його наукова робота по святих отців Церкви і, головним чином, з видання наукового грецького оригіналу праць преп.  Симеона Нового Богослова, у французькій колекції “Sources Chretiennes”.  Його видавнича робота увінчалася друкуванням блискучої монографії про преп.  Симеона, що вийшла одночасно на російській  і на французькій мовах в 1980 році.

Вже після приїзду в Оксфорд о.  Василь прийняв священство, а в 1959 році відбулася в Лондоні його єпископська хіротонія для Бельгійської кафедри Московської Патріархії.  З 1960 р. до самої своєї смерті Владика Василь жив у будинку при російському  храмі в Брюсселі.

За ці 25 років свого єпископства владика Василь брав діяльну участь в між християнських і все православних з’їздах і нарадах як представник Московської Патріархії.

Після світової Асамблеї та Всесвітньої Ради Церков у Найробі в 1976 році архієпископ Василь виступив з відкритим листом, зверненим до пастора Філіпу Поттеру, Генеральному секретарю Всесвітньої Ради Церков.  У цьому листі архієпископ Василь висловлював свою високу оцінку та цілковиту підтримку виступам на захист християн в Радянському Союзі, які страждають від важких дискримінацій і навіть переслідувань: «Висловлюю свою глибоку подяку всім, хто підняв свій голос в Найробі на захист релігійної свободи в Радянському Союзі і порушив  тим самим скандальне мовчання, що зберігалося до останнього часу з цього питання.  Сподіваюся, що боротьба за права віруючих  у  Росії буде продовжуватися … »

А в 1980 році архієпископ Василь відправив телеграму Л.І.  Брежнєву, в якій він «виступав з обуренням проти поліцейського свавілля на Руську Православну Церкву при арешті отця Дмитра Дудко, ревного пастиря і проповідника віри.  У якості єпископа,  що належить до Московської Патріархії, – писав він, – я вимагаю негайного звільнення цього гідного священнослужителя ».

Тоді ж владика Василь виступав у Бельгійській пресі з нагоди арешту й ув’язнення о.  Гліба Якуніна та о.  Дмитра Дудко:  «Я обурений цими арештами і всіма формами релігійного переслідування з боку держави».

У вересні 1985 р. владика Василь здійснив поїздку до Росії.  12 і 15 вересня він служив у Преображенському соборі в Ленінграді, де його хрестили 85 років тому.  Після Служби Божої він відчув себе погано і був відразу ж поміщений в лікарню. 

22 вересня Владика помер.  За вираженого їм бажанням він був похований на російській землі, на Серафимівському кладовищі у рідному місті.