Святіший Патріарх Кирил spacer Руська Православна Церква spacer Українська Православна Церква spacer Помісні i Автономні Церкви spacer Канони Православної Церкви

Патріарша проповідь в Неділю 31-ю по П’ятидесятниці, по Різдві Христовому

Патріарша проповідь в Неділю 31-ю по П’ятидесятниці, по Різдві Христовому

10 січня 2021 року, в Неділю 31-у по П’ятидесятниці, по Різдві Христовому, день пам’яті праведних Йосипа Обручника, Давида царя і Якова, брата Господнього, Святіший Патріарх Кирил звершив Божественну літургію в храмі святого Олександра Невського в однойменному скиту поблизу Передєлкіна. Після закінчення богослужіння Предстоятель Руської Церкви виголосив проповідь.

В ім’я Отця і Сина і Святого Духа!

Сьогодні Церква згадує імена близьких по плоті Господу і Спасителю, його родичів. По-перше, Йосипа Обручника, який для зовнішнього світу був його батьком, — насправді, як ми знаємо, його батьком Йосип не був, але жив у сім’ї, в якій зростав Немовля Іісус. А оскільки початкове навчання кожна дитина отримує в сім’ї, а хлопчики перш за все від батька, то і божественне немовля, зростаючи в людському розумі, отримував перше навчання від Йосипа Обручника.

Крім святого Йосипа Обручника, ми згадуємо сьогодні Якова, брата Божого, першого єпископа Єрусалимського. Яків був названий так не тому, що був по плоті братом Господа і Спасителя, — він був його двоюрідним братом, сином сестри Божої Матері Марії Клеопової.

Цих людей, по плоті близьких Спасителю і Його Пречистої Матері, ми сьогодні згадуємо. І, замислюючись про родинні стосунки, зразок яких був явлений цією благочестивої сім’єю, ми, православні християни, і сьогодні повинні задати собі питання: а як влаштується наше сімейне життя? Чи дійсно в нашій родині батько може прищеплювати дитині, крім життєвих і трудових навичок, як це робив благочестивий Йосип, також навички віри і благочестя?

Величезна відповідальність лягає на батьків, особливо якщо в сім’ї є хлопчики. А якщо батько самоусувається від виховання, то він зраджує своє покликання, він відмовляється від найголовнішого. Нерідко саме батьки, занурені в щоденні турботи, перебуваючи на відповідальній роботі, відносять виховання дітей на периферію своєї уваги. Так ось, сьогоднішній день вчить нас: якими б турботами не був обтяжений батько, будь то державні, виробничі, наукові, та й всякі інші, — ніколи не можна ставити на периферію своєї уваги виховання дітей, тому що в дітях відображається сам батько або сама мати. Все те добре, найкраще, що є, треба вкладати саме у виховання дітей.

Якщо ж цього не відбувається, то батьки зраджують найважливішу свою справу — справу виховання підростаючого покоління. В першу чергу саме в дитинстві, в юності людина найбільше потребує батьківській пораді, в батьківській підтримці, в батьківській любові і одночасно в батьківській строгості. Іншими словами, сьогоднішній день, коли ми прославляємо єже по плоті сім’ю Господа і Спасителя, нагадує нам про величезну відповідальність, яку кожна сім’я несе за виховання дітей.

Потужний вплив на свідомість дитини надають сьогодні Інтернет, телебачення, інші засоби масової інформації і, звичайно, спілкування поза домом. І якщо дитина в дитинстві, в отроцтві виховується під контролем і особливою увагою батьків, то потім молода людина або дівчина виявляється поза домом, проводить багато часу зі своїми знайомими, з тими, з ким вчиться, з тими, з ким зустрічається, і, віддаючись цьому новому стану певної свободи, нерідко робить непоправні помилки, які дуже часто оскверняють совість і плямою лягають на все подальше життя — настільки, що з цими важкими спогадами довгі роки ніяк не можливо розправитися.

Ось для того щоб це не відбувалося, батьки і в наступні роки не повинні відмовлятися від своєї відповідальності — правда, засоби виховання повинні бути іншими. Якщо в дитинстві і отроцтві потрібна певна дисципліна, а порушення дисципліни тягне за собою якесь покарання, міру якого визначають самі батьки, то в старшому віці залишаються лише два засоби. Перше – це сильна молитва батьків Господу про те, щоб він управив життєвий шлях дітей. А друге – це напруга всіх сил, розумових, моральних, духовних, з тим щоб без примусу, правильними словами, а головне, любов’ю впливати на своїх дітей таким чином, щоб захистити їх від дуже небезпечних, іноді смертельно небезпечних життєвих помилок.

Виховання немовляти Іісуса, Господа і Спасителя, в благочестивій родині Йосипа Обручника і матері його Марії, безсумнівно, відбилося на Його людському характері, на Його людських думках, на Його людському образі. Ми знаємо, що в Господі Іісусі природа Божественна і природа людська з’єднуються неслітно, нероздільно, нерозлучно, незмінно, тобто людина залишається людиною, але ніяк не відривається в особистості від Божественного начала. І адже людська природа Спасителя була прекрасна, як ми бачимо з Євангелія. Якщо говорити буденною мовою, він був чудовою, дивовижною людиною. А якби цього не було, то якими б сильними божественними словами він не звертався до людей, навряд чи ці слова були б засвоєні.

Все, що закладається в дитинстві, так чи інакше проявляється в подальших роках життя людини. Тому, навчені сьогоднішнім днем, батьки в першу чергу повинні ще і ще раз поставити перед собою питання: а чи всі вони роблять правильно, чи всі вони роблять для того, щоб свій настрій, свій досвід життя, свою віру в повній мірі передати дітям? І нехай допоможе Господь всім нам, в першу чергу батькам, а також і дітям, ніколи не сходити з зазначеного їм життєвого шляху — ні в дитинстві, ні в юності, ні в зрілі роки, ні в старості. Нехай молитви тих, кого ми називаємо родичами Христа Спасителя, допоможуть зміцненню любові і однодумності в наших сім’ях, особливо в тих, які зберігають в серці і в розумі віру православну.

Прес-служба Патріарха Московського і всієї Русі

Патріарх.ua